Стан Прібилов
Світ різко змінився, а добре відлагоджена і заформалізована система оборони Заходу раптом опинилися перед небаченими викликами. Змінюйся, або... вимагає реальність.
Розв'язана Росією повномасштабна війна проти України, спровокований нападом бойовиків ХАМАСу на Ізраїль конфлікт на Близькому Сході, а також постійна небезпека в Індо-Тихоокеанському регіоні створили загрози, які змушують американську оборонну сферу і НАТО в цілому швидко змінюватися. Що саме треба змінити? І чому це так важливо? Російська служба Голосу Америки зібрала думки аналітиків.
Світові автократії – Китай, Росія, Іран і Північна Корея –прямо беруть участь у війнах, що палають в Європі і на Близькому Сході, або ж безпосередньо впливають на них. При цьому вони демонструють здатність модернізувати свій оборонний потенціал, кидаючи виклик США та Заходу в галузі військових інновацій.
Відтак, вважають аналітики, США і Захід в цілому постали перед необхідністю змінити:
- стратегію і тактику оборони,
- принцип формування та розподілу оборонних бюджетів,
- військово-технічну політику,
- методи та підходи до ведення сучасної війни,
- систму відновлення та виробництва озброєнь.
Інше "поле бою" та автономні машини-комбатанти
Вашингтонський аналітичний центр – Гудзонівський інститут (Hudson Institute) зібрав експертів для обговорення можливостей США в оновленні потенціалу та методів ведення бойових дій в умовах "нової холодної війни".
Сенатор Том Коттон (Tom Cotton, United States Senator, Sen. Arkansas), який працює в Комітеті Сенату США з розвідки та Судового комітету, наголосив, що, незважаючи на те, що армії США і НАТО, як і раніше, потрібні бомбардувальники, винищувачі, авіаносці та підводні човни, багато що з того, що застосовується на полі бою на Близькому Сході та в Україні – потребує значне менше грошей, але прямо впливає на хід війни.
Сенатор, який з 2004 по 2009 рік служив в Армії США в Іраку та Афганістані, і був нагороджений Бронзовою зіркою, також наголосив, що змінилося і розуміння поняття «поле бою», де і виграються війни.
На його думку, це демонструє операція проти Хезболли (організації, визнаної в США терористичною, тоді як ЄС визнав такою лише її воєнізоване крило, але не політичну партію – ред.) з використанням пейджерів, рацій або навіть побутових електричних приладів.
"Це таке ж знищення супротивника на полі бою. І це теж інновації у військових технологіях", – пояснює Том Коттон.
Джо Лондсдейл (Joe Londsdale), співзасновник Palantir Technologies - компанії, що пропонує рішення для цивільного та військового застосування з використанням ШІ, передбачає, що вже незабаром воюватимуть "зграї дронів" та "ескадри автономних бойових кораблів".
При цьому бізнесмен скептично оцінює темпи запровадження передових технологій в оборону США, посилаючись на бюрократію.
Його заступник з розробки технологій Шьям Санкар (Shyam Sankar, Palantir Technologies), наголосив, що теперішні війни показують, що "вартість досягнення мети – не така вже й важлива, проте кількість озброєння та його ефективність можуть дуже залежати від ціни на одиницю".
"Це важливо для розуміння стратегії розміщення військово-промислового замовлення. Відомо, що до падіння Берлінського муру 86% витрат на оборону йшли компаніям, які були і комерційними, і оборонними. У Chrysler, наприклад, робили не тільки автомобілі, а й ракети. А Ford до 1990 виробляв супутники. Перемігши в Холодній війні, ми просто перевели виробництво повністю на цивільні рейки. Нам доведеться знову повернутися до цієї моделі «подвійного призначення промисловості», але вже з огляду на нові технології та досвід сучасних воєн", – вважає Санкар.
"Я хочу, щоб, наприклад, всі передові виробничі можливості Tesla пішли на користь виробництва винищувачів. Саме так ми перемогли у Холодній війні. Саме так ми переможемо і в цій".
Що робити?
Надя Шедлоу, старший аналітик Гудзоновського інституту (Nadia Schadlow, Senior Fellow, Hudson Institute) наголосила на тому, що найперше треба оцінити ефективність тих структур, які є.
"У Міністерстві оборони США створено підрозділи типу D.I.U. («зроби сам» – ред.) – для інновацій. Космічні сили були частково створені для розвитку військових технологій у космосі. Просто настав момент, коли, вивчаючи досвід сучасних воєн, нам потрібно зосередитися на тому, наскільки ефективно працюють ці організації".
На думку сенатора Коттона США також треба більше покладатися на союзників і партнерів, щоб вони допомагали впроваджувати інновації.
"Проте є низка умов, – заявив політик. – По-перше, ланцюжки постачання повинні бути безпечними, по-друге, ми повинні мати можливість отримувати стільки зброї, скільки нам потрібно, незалежно від інтересів якоїсь країни. По-третє, нам потрібно збільшити темпи експорту багато "супутнього", особливо основних боєприпасів. Все це необхідно, щоб оборонна промисловість мала впевненість, необхідну для здійснення капітальних витрат, щоб збільшити темпи виробництва і скоротити час циклу і собівартість одиниці продукції. І так – нам потрібно розглянути ширше використання «Закону про виробництво для оборони» – вибудувати такі відносини з постачальниками, щоб вони змогли застосовувати технології як для оборони, так і для виробництва цивільних товарів".
Як приклад виробництва продукції подвійного призначення сенатор Коттон навів історію корпорації Apple.
А Джо Лондсдейл закликав до нової консолідації компаній у Кремнієвій долині навколо пропозицій в оборонній галузі, наголосивши при цьому, що єдиною перешкодою для прискорення цього процесу є опір з боку державної бюрократії.
Наскільки оборонний потенціал США та союзників відповідає викликам?
Маккензі Іглен, старша наукова співробітниця Американського інституту підприємництва (Mackenzie Eaglen, American Enterprise Institute), яка працювала над питаннями оборони в Палаті представників США, Сенаті, Міністерстві оборони та Фонді спадщини, не сумнівається в ефективності "ядерної парасольки" та системи ядерного стримування США.
Однак, на її думку, баланс сил зміщується у бік Китаю, противників США в Євразії та Близькому Сході зовсім в іншій області.
Звичайні, неядерні сили армії США за чисельністю та можливостями вже не відповідають сучасним викликам і загрозам.
"Якщо треба завдати удару на Близькому Сході, то ми виводимо авіаносець з Тихого океану – це в корені неправильно", – навела приклад військова експертка.
Цю думку підтримала Надя Шедлоу, проілюструвавши ситуацію порівнянням, як ніби кінематографічна реальність "Зоряних воєн" наклалася на "Божевільного Макса", коли "надсучасні космічні та ядерні можливості не поєднуються зі зростаючими потребами ефективно вести локальний конфлікт з використанням конвенційної зброї".
Відзначивши важливість програмних рішень та впровадження ШІ в управлінські системи армії, Маккензі Іглін наголосила, що "це саме собою не вирішить усіх проблем, і стверджувати протилежне – небезпечно".
Річард Бергер, директор з бюджету Комітету збройних сил Сенату США (Richard Berger, Budget Director, Senate Armed Services Committee), у своїй оцінці ситуації виходив із того, з чим йому доводиться працювати: з бюджетом.
Він стверджує, що наростаючий тиск, що потребує прискореного впровадження інновацій, призвів до формування бюрократичних перепон, пов'язаних із необхідністю контролювати процес. А це у свою чергу, за словами військового фінансиста, вдаряє по оборонному бюджету загалом.
"Нам необхідно впроваджувати і те, й інше одночасно, – пояснив він. – І ядерна зброя, і конвенційна, і інноваційна - все одно важливо. Це змінить те, як 21 століття буде виглядати для американців, для наших дітей і онуків".
Маккензі Іглін назвала ситуацію в оборонному бюджеті свого роду "парадоксом достатку".
"Ми витрачаємо 815 мільярдів на оборону, – нагадала вона. – Це, звичайно, приголомшлива сума. Грошей багато, але більша їх частина – фіксована. А по суті вони секвестовані за різними пріоритетами. Я наполягаю на цільовому фінансуванні. Більшість грошей витрачається "на автопілоті".
При цьому Маккензі Іглін наголосила, що "у відсотковому відношенні витрати на оборону не будуть ніколи так неконтрольовано зростати як у КНР чи Росії". У їхніх даних про витрати на оборону, пояснила експерт, "ніколи не враховувалася вартість робочої сили в оборонній промисловості, а також те, що ці країни використовує цивільні ресурси на оборону: поліцію, морські засоби, космос тощо".
"Лише на персонал у нас йде 45% військового бюджету, – для порівняння додав Бергер. – І це правильно: у нас найкращий військовий персонал у світі".
Надя Шедлоу вважає, що стрімкий натиск Китаю та переведення Росіє усієї економіки на воєнні рейки може не залишити часу на якісні реформи.
"Нам потрібно зосередитися на можливостях усередині НАТО. Генеральний секретар НАТО Столтенберґ щойно написав статтю про це", –сказала експертка.
Маккензі Іглін вважає, що головне, на що мають бути орієнтовані США, це вберегти світ від загрози ядерної війни.
"Якщо ми дійдемо до війни, все на поверхні Землі буде вразливим. Але щоб зберегти світ, потрібно у всьому випереджати час. Тому поки що - ядерне стримування залишається пріоритетом".
