Лише вдруге в Україні офіційно 21 червня відзначитимуть День батька. Згідно із розпорядженням Кабміну від 8-го травня 2019-го року, це свято припадає на третю неділю червня і його відзначення "сприятиме забезпеченню сприятливих умов для всебічного розвитку сім’ї як основи суспільства і підвищенню статусу чоловіка як батька в процесі виховання дітей."
Того ж дня День батька відзначають і в США. Федеральним святом, яке також припадає на третю неділю червня, День батька став у 1972-му році. Саме ж свято з’явилося ще у середні віки.
Як виявилося, роль батька у вихованні дітей в американській родині протягом останніх десятиліть дещо змінилася, про що я довідалася як на власному досвіді, на досвіді друзів, знайомих, так і з результатів досліджень. (Версія цієї колонки виходила у 2018-му році. Уся інформація залишається актуальною).
Коли, 12 років тому, я була вагітна, я чітко знала, чого мені очікувати від свого чоловіка після народження дитини. З українських журналів, Інтернету, розмов з подругами та так званих «культурних норм», я для себе встановила, що чоловіки починають цікавитися дітьми, коли ті вже вміють говорити і можуть сказати щось варте уваги. Отже очікувати допомоги з немовлям чи малюком немає сенсу. Коли прийде час, зразковий тато піде з дитиною на спортивну подію чи риболовлю. Також я знала, що матиму потужний зв’язок з дитиною, який залишить мало місця для чоловіка. Він буде з цього приводу переживати, злитися, і моїм обов’язком стане приділяти йому достатньо уваги, аби він не почувався обділеним. В журналах та в Інтернеті не бракувало статей з порадами жінкам, як подолати цей складний період у подружніх відносинах.
З немовлям було стільки роботи для нас обох, що почуватися обділеним увагою просто не було часу.
Нічого з цього не трапилося. Навіть близько. З першого дня мій чоловік багато займався сином. Він навіть показав мені, як змінити підгузки, бо, на відміну від мене, робив це раніше. З немовлям було стільки роботи для нас обох, що почуватися обділеним увагою просто не було часу. І, як з’ясувалося, встановлення глибокого емоційного зв’язку з дитиною - родинна справа.
І поведінка мого чоловіка не є унікальною. Більшість наших друзів - іммігрантів з України, Ізраїлю, Індії, Куби, Південної Кореї, інші країн та американців були активно залучені зі своїми дітьми з самого народження. В наших ясла дітей привозили приблизно стільки ж татів, як і мам. Хтось робив більше, хтось менше, але з розмов та власного досвіду, я зрозуміла, що це більше залежить від обсягу інших обов’язків та робочого розкладу, ніж від статі.
Оцінюючи свої очікування вже постфактум, я не можу не дивуватися, що чоловік в принципі може відмовити жінці, яку він любить, у підтримці в час, коли вона потребує її найбільше, змагатися за увагу своєї змученої дружини з абсолютно безпомічною істотою, власною дитиною, та ще і ображатися, коли, на його думку, його дружина йому чогось не додає! Що, дійсно, такі чоловіки існують?
Сучасні американські чоловіки більш господарські за своїх батьків
Звичайно, у Сполучених Штатах є різні мами та тати. Достатньо прочитати лише кримінальну хроніку, аби знайти різноманітні випадки знущання та недогляду за дітьми.
Сьогодні чоловіки в США приділяють на 4.4 години більше дітям та на 4.6 години хатнім справам, ніж це робили чоловіки у 1965-му році
Втім, в середньому, американські чоловіки проводять більше часу зі своїми дітьми, ніж це свого часу робили їхні батьки. Щотижня вони приділяють на 4.4 години більше дітям та на 4.6 години – хатнім справам, ніж це робили чоловіки у 1965-му році, відповідно до дослідження Ради економічних радників Білого дому. Так звані міленіуми найбільше з усіх вікових категорій займаються дітьми та мають найвищі очікування від самих себе в якості батьків від попередніх поколінь.
У нашій околиці чоловіки з дитячими візочками та малюками на дитячому майданчику є цілком звичним явищем. На запит з’являється і пропозиція. Сьогодні видається все більше книг із порадами щодо виховання дитини, спрямованих саме на чоловіків. В Інтернет-крамниці Amazon таких найменувань – сотні. От, наприклад, - як накачувати м’язи та одночасно зміцнювати емоційний зв'язок зі своїм нащадком. Називається – «Дитина-гантелі».
Кожен раз, коли я буваю в Україні, бачу все більше чоловіків зі дітьми. Деякі гіпстери навіть носять немовлят в слінгах. Але, відповідно до дослідження Українського центру соціальних реформ, 36% українських чоловіків вважають, що вони просто не здатні піклуватися про немовля. Понад половини, 63%, думають, що купання, зміна підгузків та годування дитини є обов’язками виключно матерів. І лише трохи більше половини опитаних чоловіків вірять, що домашні обов’язки мають порівну ділитися між чоловіком та жінкою.
Більшість досліджень демонструють, усі – діти, мами, тати, суспільство - виграють від зростання залучення чоловіків у родинні справи.
Уважний тато – популярна в класі дитини
Кілька досліджень показали, що діти, чиї тати поділяють з подружжям виховання та хатні справи, є щасливішими, мають менше проблем з емоціями та поведінкою, а також краще вчаться.
Коли чоловіки роблять хатню роботу, це вчить дітей співробітництву та демократичним родинним цінностям.Скотт Колтран, дослідник
Діти, які разом з татами прибирають, гуляють з собакою чи готують, навіть більш популярні серед своїх однолітків. Скотт Колтран та Мішель Адамс встановили, що школярі, які разом з татами займаються хатніми справами, мають більше друзів та менше проблем із вчителями. «Коли чоловіки роблять хатню роботу на користь інших, це вчить дітей співробітництву та демократичним родинним цінностям», - пише Скотт Колтран.
Дружини чоловіків, які дотримуються рівноправності в сім'ї, більш задоволені своїм сімейним життям, менше страждають від депресії та загалом здоровіші. Одразу по переїзду в США я любила дивитися програму «Міняю жінку» (“Wife Swap”): вона відкривала мені вікно у внутрішній мир американських родин. Дуже скоро я могла з перших кадрів вгадати, в якій з двох родин панують більш рівноправні відносини – там, де мама була у кращій фізичній формі.
Щоправда, у жінок з активними вдома чоловіками є одна невеличка проблема - вони більш схильні ставити під сумнів свої батьківські здібності, з’ясувало одне дослідження.
Час з дітьми корисний для здоров’я чоловіків
Для чоловіків, крім вигод у вигляді дітей, які добре навчаються, та щасливіших дружин, активне батьківство несе з собою додаткові дивіденди. Такі чоловіки фізично та психологічно здоровіші: вони позбавляються шкідливих звичок, рідше зволікають, у разі потреби, з візитом до лікаря, менше ризикують здоров’ям, менше п’ють та курять. Безперечно, прогулянка в парку з дитиною куди корисніша для здоров’я, ніж розпивання міцних напоїв з друзяками.
В індустріально розвинених країнах, де жінки міцно закріпилися на робочих місцях, участь чоловіка в сім'ї – один з факторів, що сприяють вищій народжуваності.
І ці чоловіки кажуть про емоційне задоволення від виховання своїх чад, часто невідоме попереднім поколінням чоловіків. У світі чимало людей старшого покоління, які відкрили для себе радощі батьківства, лише коли стали дідами. Так, мій дід міг мало часу приділяти моєму батькові, коли той був дитиною. Але вже зі мною та моєю сестрою, його онуками, він вкладався по повній, коли нас відправляли до них на літо.
Демографи вказують, в індустріально розвинених країнах, де жінки міцно закріпилися на робочих місцях, участь чоловіка в сім'ї – один з факторів, що сприяють вищій народжуваності. Згідно з даними Світового банку, у Швеції, де тати навіть беруть відпустку з догляду за дитиною, на одну жінку припадає 1.9 дитини. В Італії, де панують більш мачистські настрої, - 1.4. В Україні – 1.5.
Особливо погано з цим справа у Сінгапурі. Тут на одну китаянку припадає менше ніж 1.1 дитини. Англійський демограф Фред Пірс описує Сінгапур як країну без дітей: тут дуже важко зустріти батьків з візочками чи навіть старших дітей. Прем'єр-міністр Сінгапуру Лі Сянь Лун, який має чотирьох дітей, закликає співвітчизників допомогати своїм дружинам: «Якщо чоловіки все скинуть на своїх дружин або дружини будуть змушені вибирати між роботою і материнством, вони підуть на страйк проти дітонародження». Він просить чоловіків не соромитися міняти підгузки: «Якщо я можу це робити, будь-хто зможе».
Як брак робочої сили допоміг жінкам у Швеції
Цікаво, що такі зміни в сучасних розвинутих країнах відбулися буквально за одне покоління. У своїй книзі «Ціна материнства» Енн Крітенден подає за взірець досвід Швеції. Один з її співрозмовників Грегер Хатт розповідає, що, коли він був дитиною, чоловіків не бачив взагалі: «Багато хлопчиків не зустрічали чоловіка протягом дня до того часу, поки їм виповнювалося 10 років. Це була справжня система апартеїду!» А вже ставши дорослим спічрайтером колишнього прем'єр-міністра країни, Хатт опинився зовсім в іншій реальності. Його шеф Інгвар Карлссон перед тим, як почати роботу над промовою, цікавився, чия сьогодні черга забирати дитину з дитячого садочка і підлаштовувався під сімейний графік підлеглого.
У цьому Крітенден бачить дві основні причини. По-перше, зіткнувшись у 60-х з браком робочих рук, уряд мав зробити вибір між іммігрантами та матерями. Стокгольм обрав матерів. Уряд мав виманити жінок з дітьми на роботу, створюючи для них привабливі умови: оплачувану відпустку для догляду за дитиною, субсидовані дитячі садочки, більше гнучкості на роботі. Цього ніколи не сталося у США, частково через постійно високій рівень імміграції.
У перерозподілі ролей в родині культурні традиції та національність мають менше значення, ніж економічні потреби.
По-друге, жінки з вищою освітою хочуть працювати і мати професійну самореалізацію. Родини змушені підлаштовуватися. Цей процес відбувається і у США. За незначними винятками, пише Крітенден, чим більше грошей заробляє жінка, тим серйозніше до неї як до професіонала ставиться її чоловік. В нього вже не виникає проблеми відвести дитину до лікаря, якщо дружина зайнята на роботі. У той же час жінки з нижчим рівнем освіти, не залежно від національності, більш схильні не підпускати чоловіка до дитини та відмовлятися ділитися домашнім тягарем, навіть якщо чоловік і готовий підставити плече, пише дослідниця.
І тут, пише Крітенден, культурні традиції та національність мають менше значення, ніж економічні потреби. Навіть чоловіки-іммігранти з таких патріархальних країн як Ліван чи Іран допомагають з дітьми, коли жінки починають заробляти гроші.
Активні тати втрачають тестостерон … але не надовго
Все це виглядає класно, але є одне дослідження, про яке, я так думаю, читачі мають теж знати. Дослідження Лі Геттера, Катерини Вайн-Едвардс та інших демонструють, що під час вагітності дружини та протягом певного часу після народження дитини рівень гормону тестостерону у чоловіків падає, а гормону стресу кортизону росте. І це стається тільки з тими чоловіками, які повноцінно беруть на себе роль батька. Причому, чим більше тато годує, качає і сповиває нетяму, тим нижчий рівень його чоловічого гормону.
Звичайно, можна по-різному реагувати на цю інформацію. Можна перейнятися своєю мужністю і триматися від власних нащадків подалі. Дослідник же переконує подивитися на його результати по-іншому – активне батьківство передбачене природою! Ще з доісторичних часів низький рівень тестостерону (тимчасово!) робив чоловіка більш чутливим до потреб свого немовляти і менш чутливим до залицянь брюнетки з сусідньої печери. Якщо це комусь стане втіхою, подібні фокуси з тестостероном стаються ще у птахів і мавп-мармозеток.
Думки, висловлені в рубриці «Моя Америка», передають погляди самих авторів і не відображають позицію «Голосу Америки».
Передрук та інше використання матеріалів, розміщених на цьому веб-сайті, дозволяється за умови посилання на джерело.
