Активісти з української діаспори у США різними способами намагаються посприяти тому, аби Конгрес підтримав пакет допомоги, який передбачає нове фінансування для України на понад 60 мільярдів доларів.
Американці українського походження започаткували кампанію із телефонних дзвінків конгресменам і сенаторам, до якої намагаються залучати якомога більше виборців, аби вони телефонували в офіси законодавців та просили підтримати пакет допомоги для України, Ізраїлю і Тайваню. Також акції на підтримку подальшого фінансування Києва відбуваються під стінами Капітолію та біля офісів конгресменів безпосередньо в їхніх штатах. Такі протести, дзвінки та зустрічі - лише маленька публічна частина адвокацій за Україну у США, втім активісти пересвідчилися, що їхні дії впливають на законодавців.
У вашингтонському офісі фонду Razom, який надає допомогу Україні у війні з Росією, Голос Америки побував під час голосування в Сенаті за пакет фінансової допомоги для України, Ізраїлю і Тайваню 8 лютого. Представники фонду спостерігали за засіданням і записували прізвища сенаторів, які голосували за та проти для того, щоб проаналізувати, хто з політиків змінив свою думку на користь або проти підтримки України, і якщо так, то чому, та як працювати з офісами таких законодавців надалі.
Під час голосування в Сенаті представник фонду Razom, американець українського походження Микола Мурський, зателефонував до офісу сенаторки від його рідного штату Мічиган, яка віддала голос за допомогу Україні, і залишив їй повідомлення на автовідповідач:
Я хотів подякувати сенаторці за її сьогоднішній голос "за" законопроєкт щодо України і попросити сенаторку продовжувати голосувати "за"
"Я хотів подякувати сенаторці за її сьогоднішній голос за законопроєкт щодо України і попросити сенаторку продовжувати голосувати за. Особливо під час фінального голосування за ухвалення законопроєкту. Хотів би переконатися, що вона проголосує за. Українці гинуть, борючись із геноцидним вторгненням. І надзвичайно важливо, щоб ви й надалі підтримували Україну".
Микола розповів, що телефонує законодавцям зі свого штату щодня: "Треба щодня їм дзвонити, я думаю, що люди не знають, як це корисно і як це важливо!"
Після дзвінка сенаторці Микола вже традиційно набрав ще один номер, цього разу - конгресвумен від свого штату. Слухавку підняв працівник приймальні, через якого Микола теж передав повідомлення:
"Я хочу закликати представницю Конгресу проголосувати за додаткове фінансування для України, цей законопроєкт надійде до Палати представників, сподіваюся, в найближчі кілька днів".
"Навіть важливіше дзвонити тим, хто не підтримує, або ще не вирішив"
Разом із дзвінками подяки тим, хто підтримує Київ, за словами Миколи Мурського, особливо важливо телефонувати тим конгресменам, які вагаються щодо голосування законопроєкту про фінансування для України:
"Навіть важливіше дзвонити тим, хто не підтримує, або ще не вирішив, чи підтримувати. Наприклад, зараз відбувається голосування в Сенаті, щоб продовжувати підтримку для України і я не знаю, як буде голосувати сенатор Вікер від штату Місісіпі (сенатор-республіканець Роджер Вікер - ред.). Вчора він голосував проти, в минулому - за. Тож дуже важливо, щоб сьогодні перед тим, як він буде голосувати, його виборці йому зателефонували".
Зателефонувати законодавцю від свого штату може кожен американський виборець, номери телефонів є в мережі. Усі звернення фіксуються: частину дзвінків приймають працівники офісів, частину записує автовідповідач. І часто, кажуть активісти, ці дзвінки впливають на голосування.
Вони можуть змінити свою думку і свій голос, якщо отримають 10 чи 15 дзвінків від свого округу
"Нам кажуть їхні співробітники в їхніх офісах тут, у Конгресі, що вони (законодавці, - ред.) можуть змінити свою думку і свій голос, якщо отримають 10 чи 15 дзвінків від свого округу. Це досить мала кількість", - розповів Микола Мурський.
Аби підштовхнути до взаємодії проукраїнських виборців із конгресменами, низка організацій української діаспори у США запустила кампанію із закликом телефонувати законодавцям і просити голосувати за продовження фінансування Києва. Адже, за словами проукраїнських активістів, у деяких штатах гучніше звучать голоси виборців, які проти допомоги Україні.
"Ці люди, їхні аргументи... вони ізоляціоністи. Вони просто хочуть, щоб Америка була островом, щоб ми не дбали і не знали, що діється поза нашими кордонами. І це не більшість американців, таких - меншість, але вони є гучнішими і більш політично заангажованими ніж ті, хто підтримує Україну", - вважає Мурський.
За його словами, українська діаспора у США ще навчається комунікації із законодавцями та активності в політичному житті:
"І це наше завдання, щоб ми стали політично дуже потужною громадою".
"Комунікація з офісами конгресменів, які не підтримують Україну, є досить непростою"
Активісти з української діаспори у штаті Аризона розповіли, що один із представників Конгресу від їхнього штату сам просив прихильників підтримки України діяти активніше.
Ми отримували кілька фідбеків від тих офісів конгресменів, із якими ми адвокували, що насправді ці дзвінки діють
"Ми отримували кілька фідбеків від тих офісів конгресменів, із якими ми адвокували, що насправді ці дзвінки діють. Один із таких випадків - це був конгресмен-республіканець від Аризони, який насправді підтримував Україну, але більшість дзвінків до його офісу від його виборців надходили щодо того, аби він перестав підтримувати Україну", - розповіла лідерка адвокаційної групи українців в Аризоні Олі Невінська.
За її словами, в офісі конгресмена від штату Аризона повідомили, що девʼять із десяти дзвінків від його виборців були не в підтримку України. Тоді українська громада почала активно телефонувати і активно спілкуватися з його офісом.
Зрештою конгресмен, із яким відбулася така розмова, за словами активістки, вирішив голосувати за фінансування Києва, і на це, ймовірно, вплинула саме більша активність проукраїнських виборців. Втім, каже Невінська, якщо законодавців, які вагаються, переконати вдається, то з послідовними у непідтримці України конгресменами метод дзвінків та розмов поки не працює:
"Зазвичай комунікація з офісами конгресменів, які не підтримують Україну, є досить непростою, тому зворотньогор зв'язку від них немає конкретного, зазвичай. Це лише одна фраза про те, що "конгресмен чітко і ясно висловив свою позицію щодо України". І більше нічого".
Олі розповідає, що такі конгресмени не завжди готові зустрічатися з проукраїнським активістами, втім ті всеодно продовжують "стукати у двері":
"Під час таких зустрічей ми маємо дуже цікаву розмову, і, щонайменше, надіємося, що це просто відкриє нам маленьке вікно можливостей в майбутньому, щоб збудувати стосунки з таким офісом, і ми продовжуємо до них звертатися, телефонувати, продовжуємо приходити на зустрічі в Конгрес, щоб ця розмова не згасала".
Негативно налаштованим щодо питання додаткового фінансування Києва конгресменам, або тим, які вагаються,
Пакет допомоги, який виділяється, він залишається тут, в Америці, особливо в таких штатах, як Аризона
активісти з української діаспори намагаються доносити більше інформації про злочини росіян, а також пояснювати фінансові плюси підтримки України для самих американців, зокрема, про інвестиції у промисловість США.
"Цей пакет допомоги, який виділяється, він залишається тут, в Америці, особливо в таких штатах, як Аризона, де є заводи, які виробляють зброю, яка потім замінює старішу зброю, що відповідно відправляється в Україну на передову", - пояснює Олі. За її словами, такий аргумент "допомагає переконувати арізонців, які вагаються в підтримці України, або дотримуються думки, що Україні виписують "необмежений чек без перевірок".
"Представники в Конгресі дуже турбуються про те, що про них думають їхні виборці"
Економічний аргумент добре діє передусім у розмовах із самими виборцями, а от у спілкуванні з законодавцями найефективнішим аргументом є питання підтримки на виборах, каже Микола Мурський.
"Аргумент про те, що Росія після цього піде на решту Європи і так далі, є впливовим із деякими людьми. Але найбільший вплив на конгресменів і сенаторів зараз мають політичні, чи краще виборчі аргументи, що якщо ви будете голосувати проти України, то наша громада запевнить, що ви не пройдете на виборах у листопаді".
На думку Миколи Мурського, саме дзвінки і листи є найефективнішим шляхом впливу виборців на конгресменів, а також акції безпосередньо біля їхніх офісів у різних штатах:
Вони дуже чутливі до людей, які живуть у їхніх округах чи штатах.
"Це, я думаю, одна з особливостей американської політичної системи, що наші представники в Конгресі дуже турбуються про те, що їхні виборці про них думають... Вони дуже чутливі до людей, які живуть у їхніх округах чи штатах. І тому в нашій системі вони дуже дбають про ті дзвінки та листи, які отримують від людей, що їх обирають".
А от у ефективності акцій протесту у Вашингтоні він та частина інших активістів сумніваються. Микола розповідає, що в американській столиці постійно проходять акції з різноманітними вимогами, до яких мешканці Вашингтона та політики вже звикли та не звертають на них особливої уваги.
Однак є активісти, які незгодні з такою думкою. Кілька українців та американців щодня за будь-якої погоди приходять з українськими прапорами до Капітолію. Вони переконані, що такі акції мають бути масовими, особливо в моменти голосування за допомогу для України.
"Я вважаю, дуже важливо, що ми привертаємо увагу всіх, спонукаємо їх закликати Конгрес, і показуємо, що тут є люди, які справді підтримують Україну і хочуть, щоб це питання (фінансування для України, - ред.) вирішили. Тож я сподіваюся, що ми впливаємо", - розповів учасник акції на підтримку України Джим Макбрайд.
Активісти нагадують про Україну законодавцям, які не підтримують пакет допомоги, а також дякують тим, які голосують "за". Як, наприклад, сенатору-демократу Джону Феттерману, який зупинився, щоб попросити в активістів український прапор.
Законодавці часто особисто розповідають протестувальникам про ситуацію з голосуванням, або ж сигналізують про результати з автівок, проїжджаючи повз. Як, наприклад, сенатор-республіканець Джон Корнин, який, виїжджаючи з будівлі Сенату 11 лютого прожестикулював учасникам акції, що голосує за пакет допомоги для України, розповідає координаторка адвокаційного напрямку організації Svitanok NYC Марічка Глитень:
"Це дійсно працює і біля нас зупиняються різні конгресмени - ті, хто підтримує Україну і ті, хто ні. Тому що вони зацікавлені. Навіть якщо вони зараз мають іншу думку, вони зацікавлені вислухати: чому ми сюди прийшли, яка персональна історія того чи іншого активіста".
Про те, що такі акції не залишаються непоміченими, під час виступу в залі засідань Сенату сказав сенатор-демократ Дік Дурбін:
"Коли я виходив із Капітолію, у темряві проходив повз чотирьох чи п’ятьох людей, які стояли на тротуарі надворі. Це були українці та українські американці, які стояли там, щоб благати нас бути поруч із їхньою країною в цей скрутний час... Я бачив, як вони стоять у темряві... ці українські американці знають, що це рішення Конгресу - Сенату та Палати представників - може буквально вирішити майбутнє і долю їхньої батьківщини в Україні".
13 лютого Сенат схвалив законопроєкт, що передбачає допомогу Україні, Ізраїлю та Тайваню обсягом 95,34$ млрд. Приблизно 60$ млрд з цієї допомоги передбачено для України. Для того, щоб стати законом, законопроєкт має схвалити Палата представників і підписати президент США.
Дивіться також:
