Поки введення персональних санкцій проти українських урядовців обговорюють на законодавчому рівні та в уряді США, політологи дискутують відносно ефективності цього кроку взагалі. Чимало з них погоджуються, що введення санкцій буде дієвим лише у тому випадку, якщо це зроблять кілька країн одночасно.
Відмова у візі чи замороження рахунків - лише з боку США недостатньо, каже професор Флоридського університету Пол Даньєрі. У питанні України, зазначає він, американці повинні працювати з Європою:
"Введення санкцій – важливий сигнал українській владі з боку Америки. Але набагато більш ефективним кроком з миттєвим результатом було б ведення подібних санкцій паралельно з боку європейських країн".
"Багато предcтавників української еліти мають нерухомість у Великобританії, надсилають своїх дітей чи родичів отримувати там освіту. Тому якщо Великобританія та інші частини Європи закриються від України фінансово та для подорожей, це створить справжній тиск".
Про важливість координації дій Америки та Європи, також говорить і старший співробітник Гельсінської комісії Орест Дейчаківський. Він наводить приклад Білорусі, проти якої США ввели санкції у 2004 році:
«У випадку з Білоруссю, США діяли жорсткіше, запровадивши одночасно персональні і економічні санкції. Вони торкнулися і компаній. Наприклад Белнафтохім – великий нафтовий концерн. Пізніше ЄС почало імплементувати ці санкції, коли побачив, що режим Лукашенка не рухається у вірному напрямку у питанні прав людини. Санкції ЄС щодо Білорусі торкнулися близько 300 осіб, серед них багато високопосадовців. Це досить значна кількість».
Лише санкціями у довготривалій перспективі проблеми не вирішити
Пол Даньєрі, політолог
Однак, лише санкціями у довготривалій перспективі проблеми не вирішити, каже Даньєрі. Чіткий економічний план, покроковий шлях інтеграції в Європу – ось що потрібно і чого досі не дочекалась Україна від ЄС:
«Якщо б Європа запропонувала чіткий шлях до членства, це мало б позитивний відгук в Україні. Це б змінило політичну позицію тих, хто сьогодні стоїть на заваді інтеграції. Одна справа – перешкоджати туманній угоді про асоційоване членство, зовсім інша – гальмувати реальний рух до членства».
Орест Дейчаківський каже, зовнішній вплив – чи то батіг чи то пряник - важливий, але остаточне рішення – за самими українцями:
"Я вважаю, що допомога ззовні від Заходу важлива. Але врешті решт українці повинні бути готовими захистити самі себе. На противагу Білорусі чи Росії, Україна досі має сильне громадянське суспільство, ми бачимо його прояви на Майдані і Україна має політичну опозицію в тому числі і у Верховній раді".
"Тобто в Україні є сили, що можуть опиратися діям режиму, який пробує притіснити людей. Доля України в руках самих українців".
"Вони повинні приймати рішення і боротися за свої права. Наближаються вибори – які є місцем, де українці можуть проявити свою позицію. Підтримка Заходу демократії та верховенства права в Україні важлива і вона допомагає. Я дуже сподіваюся, що Захід і далі допомагатиме у цих процесах".
Ведуча, репортер і редактор української служби "Голосу Америки". Перед тим, як приєднатися до команди "Голосу Америки" у 2003 році, працювала юристом в одній із київських юридичних фірм. Також координувала діяльність шведської гуманітарної організації, яка займається реабілітацією хворих українських дітей. Здобула магістерський диплом з міжнародного публічного права Київського інституту міжнародних відносин. Захоплюється йогою.
Руслан Петричка – керівник Української служби Голосу Америки. В журналістиці - з 1998 року. Працював репортером, телевізійним ведучим, продюсером. На Голосі Америки спеціалізуюся на питаннях внутрішньої політики США та українсько-американських відносинах.
