Голос Америки: Багато хто називає історичним рішення Вселенського патріархату, яким Київську патріархію повернено під омофор Константинополя.Чи можна сказати, що це рішення вже зараз змінило статус Української церкви? Адже Томос ще не отриманий
Архиєпископ Євстратій (Зоря): Є зміни, які вже відбулися. Є зміни, на які ми ще очікуємо.
Що змінилося вже зараз. Визнані недійсними церковні заборони, які Московська патріархія видала проти патріарха Філарета і митрополита Макарія, проти єпископату і духовенства Київського патріархату і Української автокефальної православної церкви. Їхній ієрархічний статус відновлений у всеправославному значенні. Тобто вже ніхто не має права заперечувати ієрархічний ступінь, архиєрейський сан патріарха Філарета, чи митрополита Макарія, чи єпископів Київського патріархату автокефальної церкви. Так само ніхто не може ставити під сумнів священнодії, здійснені священиками цих церков – хрещення, вінчання тощо.
До іншого відкрита дорога. Тобто усунуто рішення 1686 року, офіційно воно вже вважається недійсним. Тим рішенням Московському патріарху надавалося право зводити на кафедру митрополита Київського, якого мав обирати місцевий собор; причому цей митрополит мав зберігати єднання з Константинопольським патріархом. Однак відразу, щойно був виданий цей документ, московська церква знехтувала цією умовою. Фактично вона анексувала Київську митрополію. І ось тепер у цій понад 300-річній історії поставлено остаточну крапку.
усунуто ті перешкоди, які дотепер заважали об’єднати українське православ’я, скликати об’єднавчий собор
Таким чином, усунуто ті перешкоди, які дотепер заважали об’єднати українське православ’я, скликати об’єднавчий собор. І тому наше наступне завдання – це якраз зібратися ієрархам Київського патріархату, Автокефальної церкви і тим з Московського патріархату, хто готовий до цього кроку, хто звернувся до Вселенського патріарха ще в квітні місяці з проханням надати Томос про автокефалію. Ми повинні зібратися й проголосити об’єднання православної церкви в Україні, і обрати предстоятеля єдиної церкви. Дотепер кожна з юрисдикцій має свого предстоятеля, а у єдиної церкви має бути єдиний предстоятель. І після того як цей предстоятель буде обраний, він отримає від Вселенського патріарха фізичний документ – Томос про автокефалію української церкви. Таким чином, цей етап становлення української церковної незалежності буде завершений. А далі будуть наступні етапи.
Голос Америки: Чи вже відома дата цього об’єднавчого собору?
Архиєпископ Євстратій (Зоря): Говорити про конкретну дату поки що зарано, адже новина про рішення Константинопольського патріархату зовсім свіжа. Зараз будемо проводити підготовчу роботу у взаємодії з Константинопольським патріархатом, спільними зусиллями усіх тих, хто бажає отримати Томос про автокефалію. Ми будемо робити все можливе для того, щоб такий собор зібрався якомога скоріше.
Голос Америки: А після того як відбудеться собор – як довго чекати на Томос?
В будь-якому разі, ми очікуємо отримати Томос до кінця цього року
Архиєпископ Євстратій (Зоря): Це вже більше залежатиме від Константинопольського патріархату. Адже рішення приймається Священним Синодом. Наступна сесія Священного Синоду в Константинопольському патріархаті відбудеться в другій половині листопада. Тому якщо встигнемо – можемо сподіватися на рішення уже в листопаді. Якщо, попри наші сподівання, виявиться складно встигнути на цю сесію, то наступна буде в грудні. В будь-якому разі, ми очікуємо отримати Томос до кінця цього року.
Голос Америки: Чи може статися щось таке, що б змусило Вселенський патріархат передумати?
питання не в тому, буде Томос чи не буде. Питання лише в тому, швидше це станеться чи пізніше
Архиєпископ Євстратій (Зоря): Константинопольський патріархат неодноразово заявляв, що рішення про надання автокефалії прийнято, процес надання автокефалії розпочато. І цей процес не буде зупинений аж до того часу, коли успішно має бути завершений. І тому питання не в тому, буде Томос чи не буде. Питання лише в тому, швидше це станеться чи пізніше.
Голос Америки: Ті два екзархи, яких Вселенський патріарх відрядив до України – Данило Памфілійський зі США і єпископ Іларіон Едмонтонський з Канади – в чому полягала їхня роль у підготовці отримання Томосу?
Архиєпископ Євстратій (Зоря): Їхня участь полягала у тому, що вони обговорювали позиції, які існують тут в Україні. Збирали інформацію, хто і як підходить до цього процесу – як з церковної, так і зі світської сторони. Зустрічалися з президентом, з головою Верховної Ради, мали зустрічі в уряді. Їхнє завдання було, власне, зібрати думки і позиції, щоб представити їх на засіданні Константинопольського патріаршого Синоду. Адже члени Синоду не всі настільки добре обізнані з українськими реаліями. Серед них є, наприклад, митрополити з Нової Зеландії, з Кореї, з Австрії тощо – всього 12 членів Синоду, яких очолює Патріарх. Так от, необхідно було, щоб усі вони мали повну інформацію з першоджерел про ситуацію в Україні і відповідно тверді підстави для того, щоб приймати рішення.
Власне, це й відбулося.
Голос Америки: Російські пропагандисти твердять, буцімто на Вселенський патріархат тиснув Захід. Мовляв, президент Порошенко просуває автокефалію, щоб заробити очки до виборів, у цьому йому допомагає Держдеп, а віруючі цього не хочуть. Мовляв, відбувається втручання держави у справи церкви.
Архиєпископ Євстратій (Зоря): Традиції російської пропаганди полягають у тому, що власні гріхи вони перекладають на опонентів. Отак, як російська держава втручається в церковні справи (не тільки в себе, а й в інших країнах), так, як вона використовує церкву в своїх політичних інтересах, так, як вона оббріхує своїх опонентів, - отак вона віддзеркалено подає у своїй пропаганді, начебто це робить її супротивник, у даному випадку Сполучені Штати Америки.
Кілька поколінь українських церковних діячів, тут на батьківщині і в діаспорі, працювали для того, щоб цей час наблизився
Я думаю, що всі, хто має здоровий глузд, можуть самі зробити висновки, хто яку роль відіграє в цьому процесі. Адже цілком очевидно, що питання про автокефалію української церкви постало не вчора і не позавчора. І не президент Порошенко його поставив. Уперше це питання було піднесене сто років тому, під час української революції. І відтоді українська церква і український народ боролися – так само, як за право своєї державної незалежності, так само і за право церковної незалежності. Кілька поколінь українських церковних діячів, тут на батьківщині і в діаспорі, працювали для того, щоб цей час наблизився.
І тому зводити все до якихось тимчасових політичних розрахунків – це означає спрощувати й викривлювати реальну картину подій.
Голос Америки: Якщо про свою помісну церкву українці мріяли ще сто років тому – чому сталося саме зараз?
Архиєпископ Євстратій (Зоря): Гадаю, передусім тому, що українська держава утвердилася. Українське суспільство перейнялося цим питанням набагато глибше, ніж до війни. Ми всі побачили, як Кремль інструменталізує свій вплив на російську церкву, щоб поширювати свою агресію проти України. Багато країн і багато церковних діячів за ці останні роки побачили справжнє обличчя Кремля. І якщо 10 чи15 років тому Росія і Московська патріархія виглядали дуже респектабельно на світовій арені, то тепер усім очевидно, що Кремль має виключно агресивні і загарбницькі плани і підриває безпеку не тільки в Україні, а в багатьох країнах світу, Європі, в Азії, Америці.
Усвідомлення цього як в Україні, так і в інших церквах і за кордоном склалося в єдину картину. І саме зараз настав час українцям здобути свою церкву .
Голос Америки: Кремлівські пропагандисти лякають – буде кровопролиття, буде бійня. Кричать – Київський патріархат готується захоплювати Лавру. Чи нова церква претендуватиме на Києво-Печерську Лавру?
Українські святині належать українському народу. Як російські святині належать російському народу, а грецькі святині належать грецькому народу.
Архиєпископ Євстратій (Зоря): Українські святині належать українському народу. Як російські святині належать російському народу, а грецькі святині належать грецькому народу. І тому не Росії вказувати, як нам вирішувати наші внутрішньоукраїнські питання.
Про насилля, про захоплення храмів, про кровопролиття говорять лише російські джерела. Вони постійно мусують ці думки, постійно роблять такі заяви. Ніхто з українського боку - ні церкви, ні держава, ні політичні партії, ні громадські організації – ніхто не заявляв і не заявляє, що будуть чинити насильство, щось захоплювати, когось бити, чиюсь кров проливати. З цього, мені здається, абсолютно очевидно, кому потрібне насильство, кому потрібні ці напади, ця картинка, і з якою метою.
Православ’я в Україні не потребує кремлівського захисту, а потребує якраз того, щоб Кремль забрав від нього свої руки.
А мета проста – поширювати далі агресію проти України. Прикриваючись – як 4-5 років тому “захистом російськомовного населення” в Криму і на Донбасі, і ми бачимо, як вони це населення насправді захистили – так тепер прикриватися ще і “захистом православ’я”. Православ’я в Україні не потребує кремлівського захисту, а потребує якраз того, щоб Кремль забрав від нього свої руки.
Голос Америки: Чи неминучий розкол? Чи, можливо, є ще якась можливість порозуміння з предстоятелем УПЦ Московського патріархату, митрополитом Онуфрієм?
Архиєпископ Євстратій (Зоря): Ми як люди віруючі знаємо, що Господь творить чудеса. І гонителі можуть ставати найбільшими проповідниками. Як свого часу Савл, який гонив християн, став великим проповідником християнства апостолом Павлом. І тому ми відкриті до того, щоб взаємодіяти на благо церкви українського народу з усіма, хто бажає цього блага церкві й українському народу.
ми не дозволимо, якби хто хотів, цю єдину помісну українську православну церкву знову повернути в московське ярмо.
Водночас ми не дозволимо, якби хто хотів, цю єдину помісну українську православну церкву знову повернути в московське ярмо. Включити, так би мовити, план «Б» - якщо не вдалося подолати, зупинити справу Томосу, то очолити процес і повести у фарватері кремлівських планів. Цього не дадуть віруючі люди, які бачать і дають оцінку діям кожного. І ми переконані, що з Божою допомогою все буде спокійно, мирно і добре. Багато зараз є думок, що і як буде. Як дотепер усе відбувалося спокійно і мирно, так відбудеться і далі все, що має статися, для об'єднання православ'я в Україні.
Хоча очевидно, що якась частина, яка зберігатиме свій зв'язок з російською церквою, буде існувати в Україні як російська церква. В Україні існує понад 100 конфесій, вони співіснують, їм гарантовані їхні права. І так само російській церкві в Україні, усім тим, хто бажає далі підлягати Московському патріархату, ці права гарантовані. І ніхто від них нічого відбирати, чи захоплювати, чи якимось чином їх примушувати не буде.
Голос Америки: Є прогнози, що на нас чекає парад автокефалій, і слідом за Україною помісні православні церкви може отримати і Білорусь, і Молдова.
Архиєпископ Євстратій (Зоря): Я думаю, що в міру того як буде ослаблюватися московський імперський центр, буде ослаблюватися і вплив Московської патріархії. І ті церкви, які мають зараз у складі Московського патріархату статус самоуправління (а це і Білоруський екзархат, і церква в Молдові, це, можливо, і церковні структури в Балтійських країнах) – вони рано чи пізно також будуть іти тим шляхом, яким пішла Україна. І я думаю, що цей процес визволення від імперської омани зупинити неможливо. Тому що історія йде вперед, і час імперій давно минув.
