Російський наступ на півночі захлинається, йому бракує людей, зброї та загальної наступальної енергії, і протягом наступних кількох місяців він може видихнутися цілком, вважає Шашенк Джоші редактор відділу оборони The Economist.
Але погляд на віддаленіші перспективи війни редакторів впливового британського часопису є доволі песимістичний – вони вважають, що війна на виснаження триватиме ще багато років, а українському керівництву час чесно говорити про це з українцями, і закликають переглянути визначення перемоги України на щось "більш досяжне".
Вони також вважають, що на Заході хоча і помітили, що президент Росії Володимир Путін воює не лише проти України, а проти цілого західного світопорядку, але не всі зробили з цього висновки на користь України.
У спеціальному обговоренні для підписників часопису The Economist у четвер редактори, що відповідають за висвітлення питань світової політики, оборони та регіону Росії та Східної Європи, намагалися окреслити перспективи російської війни проти України, що на свій третій рік увійшла у стадію війни на виснаження.
Шашенк Джоші, редактор відділу безпеки, вважає, що Заходу надалі бракує рішучості, тому далекобійна зброя, яку надають Україні США, Франція, Британія – ATACMS, Storm Shadow чи SCALP, можуть використовуватись лише у прикордонних районах Росії, а не для ударів вглиб Росії.
Джоші, військовий експерт, який раніше працював у Королівському інституті об’єднаних служб (RUSI) та в Оксфордському університеті, каже, що попри значні тактичні успіхи України у Криму, він не бачить серйозних перспектив для великого українського наступу протягом найближчого року.
За його словами, Україні потрібно буде фінансування щонайменше на нинішньому рівні впродовж багатьох років, найбільше українцям потрібна краща військова підготовка – і в опануванні західної техніки і в командуванні великою групою військ – на рівні бригади (від 1000 до 8000 осіб).
Важливим повідомленням, яке свідчить про серйозність ситуації та про відданість США, Джоші вважає новину про те, що Пентагон призупиняє поставки протиракетних систем Patriot для інших країн, поки не забезпечить ними Україну.
НАТО підстраховується на випадок посилення правих і популістських сил
Аналізуючи міжнародну підтримку України, Едвард Карр заступник головного редактора журналу The Economist, сказав, що Захід, і особливо США намагаються розробити політику, яка буде "трампостійкою", маючи на увазі те, що після можливої перемоги на виборах президента США Дональда Трампа, його дії щодо НАТО можуть бути непрогнозовані.
Ізраїльська угода – з Конгресом, вона набагато надійніша, а ця є настільки надійною, наскільки президент захочеЕдвард Карр
Говорячи про приклади такої політики, Карр називає нещодавно підписану безпекову угоду між Україною і США, що розрахована 10 років, передбачає постачання зброї, підготовку військових, допомогу у виробництві зброї та сприяння Україні у вступі до НАТО. Другим прикладом такої політики він називає переведення керівництва групою "Рамштайн" від США до НАТО.
"Обидва ці кроки можуть ускладнити Трампу саботування західної підтримки України, але вони не зможуть лише ускладнити, але не зупинити його", – пояснює британський журналіст.
Він зауважив, що угода, підписана з Україною, відрізняється від подібної угоди з Ізраїлем тим, що у випадку України її підписала тільки виконавча влада.
"Ізраїльська угода – з Конгресом, вона набагато надійніша, а ця є настільки надійною, наскільки президент захоче. Отже, так, угода є, Трампу би довелося її позбутися, але втримати її важко", – каже Карр.
Щодо Європи, то політична ситуація там втрачає стійкість, вважає заступник редактора The Economist. Якщо до влади в результаті щойно оголошених виборів прийде Джордан Барделла, лідер ультраправої партії "Національне об’єднання", то він стане прем’єр-міністром, і хоча він сказав, що буде надалі забезпечувати Україну боєприпасами, Едвард Карр не вважає, що на ці слова можна покладатися.
Він каже, що кабінет, сформований правими, за якими стоятиме багатолітня прихильниця Путіна Марін Лепен, буде чинити різні перешкоди президенту Еммануелю Макрону і всі їхні дії будуть спрямовані лише на політичну боротьбу у президентських виборах 2027-го року. При цьому шанси Лепен стати президенткою продовжують зростати.
Особливо це важливо у ситуації, коли у Європі зростають економічні труднощі, збільшується бюджетний дефіцит, а громадська думка схиляється до того, що Україна не може перемогти у цій війні, і саме цю риторику просуває Росія, вважає Карр.
На тлі війни на виснаження в Україні це – небезпечна тенденція, бо в Європі стає більше політиків, які симпатизують Росії – до угорського прем’єра Віктора Орбана вже приєднався словацький прем’єр Роберт Фіцо, і можуть бути інші, каже Карр.
Єдине, що втішає, додає він, що інші політики в Європі дедалі більше усвідомлюють, що війна проти України не спрямована лише проти України, що вона є набагато більшою ніж Україна, і вона вирішить майбутнє Європи.
Уряду України доведеться змінити риторику про перемогу
Аркадій Островський, редактор відділу Росії та Східної Європи, який нещодавно побував в Україні, каже, що українцям в обстрілюваному росіянами Харкові та на лінії фронту не бракує мотивації для спротиву, але військові добре усвідомлюють, що найближчим часом їм не дістатися державних кордонів України, успіхом можна буде вважати навіть збереження нинішньої лінії фронту.
На його думку, для того, щоб мобілізувати українців на довге протистояння, президенту Зеленському доведеться переформулювати концепцію перемоги з "повернення на кордони 1991 року" на "втримати нинішні позиції та збудувати процвітаючу Україну в межах тих кордонів, які ми можемо захистити".
"Для військових питання не стоїть, чи захищати нинішні лінії, чи ні, бо вони знають, що з ними станеться, що станеться з кожним, хто захищав Україну, якщо росіяни просунуться далі. Всі знають про тисячі інтернованих, про те, що відбувається з військовополоненими, їхня відданість захисту цих ліній не залежить від того, що говорить Зеленський", – каже Островський.
Але для населення потрібна інша мотивація, потрібно знайти нові слова про те, за що воюють українці, і за що воюватимуть ще довго, відновлення кордонів 1991 не є реалістичною метою, у ній важко переконати українців, які ще не воюють, і західних партнерів, які допомагають Україні, додає він.
На думку Джоші, Україна могла б погодитися на мирну угоду, якщо вона поверне частину територій, особливо тих, що на півдні країни, якщо Захід зможе надати їй достатні гарантії безпеки для того, щоб унеможливити повторення російського нападу в майбутньому і допоміг відбудувати процвітаючу економіку.
Путін воює за зміну світового ладу, Захід у це вже повірив
Захід має проблему не лише з Росією, а з цілою низкою країн – Росією, Китаєм, Північною Кореєю та ІраномАркадій Островський
Путін уже достатньо зробив, у тому числі своєю останньою поїздкою до Північної Кореї, щоб переконати західних лідерів у тому, що він воює не лише проти України, але проти всього Заходу і проти всього повоєнного порядку, створеного після Другої світової війни, вважає Островський.
"З цієї точки зору Захід має проблему не лише з Росією, а з цілою низкою країн – Росією, Китаєм, Північною Кореєю та Іраном", – каже Островський і додає, що це добре бачать американські військові, які вже помітили глобальні наслідки війни в Україні в Азії, Африці, Латинській Америці.
"Путін дедалі більше говорить про те, що суверенітет Росії є під загрозою поки існує цей західний світовий порядок, тому Росія має повалити весь цей порядок, тому це не просто війна, а революція, як вважають деякі стратеги в НАТО", – пояснює Островський.
Він каже, що незалежно від того, що станеться в Україні та з Україною, Захід уже має справу з мілітаристською диктатурою в Москві, яка готується воювати довго і не змінює своїх головних цілей.
