Гельсінкі – У столиці Фінляндії розпочала роботу сесія Парламентської асамблеї ОБСЄ – організації, що об’єднує законодавців держав Організації з безпеки і співробітництва в Європі.
ОБСЄ відзначає цього року своє сорокаріччя, але багато промов на відкритті сесії ПА ОБСЄ були зовсім не святковими: втручання Росії у справи України і більша після цього напруженість між Москвою і Заходом призвели до того, що спікер Держдуми Сергій Наришкін потрапив під санкції ЄС і не отримав візи до Фінляндії, а російська делегація у відповідь на це вирішила у повному складі не приїжджати в Гельсінкі.
Відкриваючи сесію ПА ОБСЄ у понеділок в залі «Фінляндія», фінляндський президент Саулі Нійністе висловив жаль з цього приводу і заявив, що Євросоюзу слід було б визначитися з тим, як співвідносяться його заходи відносно Росії і діяльність ОБСЄ.
Чому фінляндські органи влади опинилися в цій ситуації? Чи очікували вони жорсткої реакції Росії на заборону голові Держдуми приїжджати в Гельсінкі? Ці питання Російська служба «Голосу Америки» задала президенту Фінляндії Саулі Нійністе.
Данило Гальперович: Пане президенте, для Фінляндії ситуація з санкціями щодо Сергія Наришкіна і рішення російської делегації не приїжджати не повинна була, насправді, стати несподіваною: ще місяць тому Сергій Наришкін повідомив публічно, що хоче приїхати на сесію ПА ОБСЄ. Чому в підсумку все це сталося?
Саулі Нійністе: По-перше, потрібно розуміти, що законодавство Євросоюзу, пов’язане з цими санкціями – дуже заплутане, ніхто насправді не знає чіткого контексту цих правил. Насправді, Фінляндія не сказала Росії «ні», ми хотіли добитися одностайного рішення про те, що російські представники можуть приїхати в нашу країну. Наша позиція була дуже ясною: ми говоримо «так», і, якщо інші теж кажуть «так» то немає жодної проблеми з приїздом. Але, на жаль, там (в Євросоюзі – Д.Г.) було застосовано вето. Просуватися вперед у цій ситуації можна, як я говорив раніше, і як Фінляндія вже заявила офіційно, тільки одним шляхом: правила на цей рахунок мають бути оновлені і роз’яснені з тим, щоб таких проблем не виникало в майбутньому.
Д.Г.: Росія практично відразу ж відреагувала на подію вкрай негативно, почавши погрожувати Фінляндії, зокрема, обмеженнями на поставки лісоматеріалів. Як ви ставитеся до такої реакції?
С.Н.: Я знаю, що в Росії це викликало аж ніяк не позитивні відчуття, і це зрозуміло. Але, знаєте, я помітив, що навіть у цьому залі засідань Асамблеї не всі її члени розуміють, що, власне, сталося. Деякі навіть говорять: «Це Фінляндія відмовила Росії», і саме в такій формі це потрапляє і в Росію. Ми визначимося з тим, що ж сталося. У тому становищі, в якому Фінляндія виявилася, ми не отримали достатньої допомоги з боку ЄС, який, насправді, і є «батьком» цього невиразного законодавства. І ми ще будемо, природно, обговорювати наші відносини з Росією.
Д.Г.: Ви нещодавно зустрічалися з президентом Росії Володимиром Путіним. Яка може бути роль Фінляндії – країни, де колись почався Гельсінський процес – у зближенні позицій Росії і Заходу щодо України?
С.Н.: З самого початку – коли ми з президентом Путіним зустрічалися торік у Сочі, і недавно, коли ми з ним бачилися в цьому році – я говорив, що Фінляндія не намагається грати головну роль у пошуках вирішення цієї проблеми. І це особливо так, коли мова заходить про ситуацію в Україні. Тому що ви повинні враховувати те, що Фінляндія є членом Євросоюзу, а в цій ситуації позиції Євросоюзу та Росії різні. Можна сказати, що Фінляндія належить до одного з таборів, так що для неї роль медіатора у цій ситуації не дуже підходить. Але, водночас з українською кризою, у світі є й інші кризи, засновані на тому, що між Заходом і Росією зараз дуже погані відносини. І це впливає на всіх нас, і на Фінляндію особливо. Ось чому ми зацікавлені в тому, щоб спробувати підтримати відносини Росії і Заходу в якомусь робочому стані, і служити для цього мостом. Саме в цьому я бачу свою місію.
