Як останній американський журналіст, затриманий у Росії та неправдиво звинувачений у шпигунстві, Ніколас Данілофф має певну уяву про те, через що проходить Еван Гершкович.
«Це важка ситуація, – сказав Голосу Америки 88-ми літній ветеран-репортер, який нині проживає у Бостоні, у штаті Массачусетс.
Данілоффа утримували близько місяця під час холодної війни в 1986 році за обставин, подібних до Гершковича, репортера Wall Street Journal.
Москва звинуватила Гершковича в шпигунстві, не надавши доказів. Газета і адвокат Гершковича категорично заперечують це звинувачення.
«Дуже легко звинуватити журналістів у шпигунстві, тому що робота досить схожа», — сказав Данілофф коресподенту Англомовної служби Голосу Америки Ліаму Скотту цього тижня.
«Здобування інформації, особливо інформації, яка не є широко відомою, створює враження, що це – шпигунство, хоча це не так», – каже Данілофф.
Президент США Джо Байден назвав затримання Гершковича Росією «абсолютно незаконним».
Байден, який спілкувався з батьками Гершковича у вівторок, коли він летів до Белфаста, засудив арешт репортера.
«Ми чітко даємо зрозуміти, що те, що відбувається, є абсолютно незаконним, і ми це оголосили», – сказав Байден раніше того дня перед від’їздом із Вашингтона.
Мало хто так розуміє тяжке становище Гершковича, як Данілофф. Він також належить до клубу, до якого жоден журналіст не хоче вступати.
Інший час, та сама в'язниця
Данілоффу залишалося всього кілька днів до від’їзду після його п’ятирічної роботи на посаді голови московського бюро U.S. News & World Report, коли 30 серпня 1986 року КДБ заарештував його в парку, коли він прощався з людиною, яку вважав своїм другом.
Потім Данілоффа звинуватили в шпигунстві і відправили в московську Лефортовську в’язницю – ту саму, де тримають Гершковича.
Саме цю в’язницю Кремль використовує для тих в’язнів, чиї справи Москва хотіла б зробити показовими, написав Данілов у нещодавній статті у Wall Street Journal.
Данілоффа звільнили після переговорів між держсекретарем США Джорджем Шульцем і радянським міністром закордонних справ Едуардом Шеварднадзе. Репортера та двох дисидентів-правозахисників обміняли на радянського фізика, якого спіймали під час отримання секретної інформації США в нью-йоркському метро.
Як каже Данілофф, його першою реакцією на повідомлення про арешт Гершковича була думка, що «тут щось погано пахне».
«Бути арештованим і утримуватися під вартою російської влади ніколи не весело, але якщо ви розмовляєте російською, як і Данілофф чи Гершкович, то, ви виявляєте, що ваші тюремники теж люди», – сказав Данілофф.
Данілофф сказав, що у випадку з Гершковичем, його перш за все хвилює його фізична безпека.
«Якби я мав з ним розмову в цей момент, то перше, що я хотів би знати, це: «Як з тобою поводяться? З тобою поводяться як з людиною?», – сказав Данілофф. «Чи тебе принижують?»
«Сигнал страху»
Данилофф і Гершкович мають багато спільного. Данілофф є онуком російського генерала, який утік після російської революції, тоді як Гершкович є сином єврейських емігрантів радянського походження.
«Арешт журналіста, який розмовляє російською та має родинні зв’язки з країною, призначений для того, щоб надіслати сигнал залякування іншим», — написав Данілофф у Wall Street Journal.
Джулія Девіс, інша журналістка з радянським корінням, яка є засновницею Russian Media Monitor і стежить за російським державним телебаченням, каже, що арешт Гершковича мав на меті налякати всіх іноземних репортерів, які все ще працюють у Росії.
«Це – попередження для інших журналістів, які все ще там, і які наважуються говорити про те, що насправді відбувається з економікою Росії та її оборонною промисловістю. Їм кажуть – вас представлятимуть шпигунами, а не журналістами, і ви можете опинитися у в’язниці, що особливо жахливо в такій країні, як Росія, де панує справжнє беззаконня за (президента Росії Володимира) Путіна», – сказала Девіс.
«Намагайтеся не зламатися»
Це очевидне беззаконня викликає у Данілоффа особливе занепокоєння щодо того, що може статися з Гершковичем.
«Мені здається, потрібно відстоювати те, у що ви вірите як західний кореспондент, що, ймовірно, дратуватиме ваших так званих господарів», — сказав Данілофф.
На його думку, журналісти, які опинилися в цій ситуації і не ламаються, а відстоюють цінності, яких їх навчило їхнє західне походження та їхні західні наставники, це – те, чого тюремники найбільше не люблять.
Данілофф сказав, що найважливіше, що може зробити Гершкович, це залишатися сильним, наскільки він може: «Потрібно намагатися говорити мовою вільної преси. Це не так легко зробити. Але я сподіваюся, що це буде та позиція, яку можна зайняти».
Після арешту Гершковича багато уваги приділялося новинам про його ситуацію зі ЗМІ та уряду США.
Менш ніж через два тижні після його арешту та лише через кілька днів після офіційного звинувачення у шпигунстві Державний департамент 10 квітня назвав Гершковича «неправомірно затриманим», що розблоковує додаткові ресурси уряду, щоб допомогти звільнити репортера.
Посольство Росії у Вашингтоні не відповіло на електронний лист Голосу Америки з проханням про коментар.
«Важливо встати і висловитись»
Данілофф висловив надію, що увага не ослабне найближчими тижнями.
«Я вважаю, що висвітлення його ситуації є важливим. І це важливо з точки зору журналістів, які намагаються говорити правду, як вони її знають. Тому що з їхнього боку кордону цілком може виникнути спокуса сказати речі, які не зовсім відповідають дійсності», – сказав він.
Незважаючи на очевидні ризики для безпеки іноземних репортерів у Росії, Данілофф вважає, що важливо, щоб іноземні репортери докладали всіх зусиль, щоб продовжувати висвітлювати країну зсередини.
«Я думаю, що для журналістів – західних журналістів – важливо бути там і намагатися жити за західними стандартами», – сказав Данілофф. «Західні стандарти цілком можуть порушувати звичаї чи навіть закони в Росії. І все ж важливо встати і сказати про це».
Форум