Одним із способів потрапити до США є участь у програмі диверсифікації, за якою, через лотерею, в країну іммігрує приблизно п’ятдесят тисяч людей. Щоправда, цей шлях незабаром може зникнути. У проекті імміграційної реформи, щойно затвердженому сенатським комітетом, візову лотерею може замінити програма покликана привабити більше високоосвічених професіоналів.
Два роки тому Рафік-уль-Іслам виграв Ґрін-кард – так звану «зелену карту», що надає право на постійне проживання і працевлаштування у США. Рафік родом з Бангладеш. До Америки він приїхав з однією невеликою валізою і мрією про краще життя. Він каже:
«Я подав заявку на участь у лотереї. Я хотів змінити свою долю. Якщо я зміню свою долю, я зможу підтримати родину, все буде інакше, все, тому я і заповнив анкету».
Лотерея з розіграшу Ґрін-кард була запроваджена у 90-х роках з ініціативи нині покійного сенатора Едварда Кеннеді. Ідея полягала у тому, щоби надати людям з різних країн світу, в першу чергу європейцям, нагоду мешкати у США. Програма ця відносно невелика – у її рамках щороку лише близько 50 тисяч людей отримує візи.
Щасливі переможці проходять ретельну перевірку. Згідно з вимогами, учасник лотереї повинен мати атестат про середню освіту або робочий досвід. Дехто вважає розіграш «зелених карт» символом американських цінностей.
Саме так на це питання дивиться адвокат з імміграційних питань Раджів Кана:
«США – благословенні, або прокляті цим нашим унікальним баченням – що ми, як нація, є громадянином міжнародного співтовариства, і нам необхідно керуватися добрими намірами і ставитися до багатьох речей з довірою, а не виходити з особистих інтересів».
Однак лотерейний розіграш «зелених карт» може незабаром припинитися. У рамках запропонованого імміграційного законодавства, яке тепер розглядає Конгрес, лотереї більше не буде. Натомість є план розширити можливості для професіоналів, як Бушан Парек, з дипломом у галузях науки, технології, інженерії та математики. До США він приїхав на запрошення американської корпорації.
Говорить eмігрант з Індії Бушан Парек:
«Тому, що я чотири роки вивчав інженерні науки. Після цього я ще рік працював за спеціальністю в Індії. Під час інтерв’ю стало очевидно, що я маю ті якості, які шукав працедавець».
Не всі у Конгресі поспішають відмовитися від лотереї, кажучи, що США повинні надати шанс і бідним, і знедоленим. Навряд чи питання справедливості буде переконливим аргументом у сьогоднішній економічній ситуації. Раджів Кана продовжує:
«Так що різноманіття саме по собі більше нікого не хвилює у запропонованій версії імміграційної реформи. Натомість ми запитуємо: «А що ви можете зробити для нас?»
За відкриття віз для професіоналів лобіюють великі корпорації, каже адвокат, а бідні не мають таких потужних спонсорів.
Два роки тому Рафік-уль-Іслам виграв Ґрін-кард – так звану «зелену карту», що надає право на постійне проживання і працевлаштування у США. Рафік родом з Бангладеш. До Америки він приїхав з однією невеликою валізою і мрією про краще життя. Він каже:
«Я подав заявку на участь у лотереї. Я хотів змінити свою долю. Якщо я зміню свою долю, я зможу підтримати родину, все буде інакше, все, тому я і заповнив анкету».
Лотерея з розіграшу Ґрін-кард була запроваджена у 90-х роках з ініціативи нині покійного сенатора Едварда Кеннеді. Ідея полягала у тому, щоби надати людям з різних країн світу, в першу чергу європейцям, нагоду мешкати у США. Програма ця відносно невелика – у її рамках щороку лише близько 50 тисяч людей отримує візи.
Щасливі переможці проходять ретельну перевірку. Згідно з вимогами, учасник лотереї повинен мати атестат про середню освіту або робочий досвід. Дехто вважає розіграш «зелених карт» символом американських цінностей.
Саме так на це питання дивиться адвокат з імміграційних питань Раджів Кана:
«США – благословенні, або прокляті цим нашим унікальним баченням – що ми, як нація, є громадянином міжнародного співтовариства, і нам необхідно керуватися добрими намірами і ставитися до багатьох речей з довірою, а не виходити з особистих інтересів».
Однак лотерейний розіграш «зелених карт» може незабаром припинитися. У рамках запропонованого імміграційного законодавства, яке тепер розглядає Конгрес, лотереї більше не буде. Натомість є план розширити можливості для професіоналів, як Бушан Парек, з дипломом у галузях науки, технології, інженерії та математики. До США він приїхав на запрошення американської корпорації.
Говорить eмігрант з Індії Бушан Парек:
«Тому, що я чотири роки вивчав інженерні науки. Після цього я ще рік працював за спеціальністю в Індії. Під час інтерв’ю стало очевидно, що я маю ті якості, які шукав працедавець».
Не всі у Конгресі поспішають відмовитися від лотереї, кажучи, що США повинні надати шанс і бідним, і знедоленим. Навряд чи питання справедливості буде переконливим аргументом у сьогоднішній економічній ситуації. Раджів Кана продовжує:
«Так що різноманіття саме по собі більше нікого не хвилює у запропонованій версії імміграційної реформи. Натомість ми запитуємо: «А що ви можете зробити для нас?»
За відкриття віз для професіоналів лобіюють великі корпорації, каже адвокат, а бідні не мають таких потужних спонсорів.
