Білий дім привітав у вівторок порятунок ізраїльського заручника, викраденого 7 жовтня ХАМАСом, і заявив, що процес підготовки угоди про припинення вогню в Газі близький до завершення.
Але навіть якщо угода буде досягнута, перемир'я навряд чи триватиме після шести тижнів першої фази триетапної угоди. Наступна адміністрація США все одно успадкує роль, коли вона намагалась врегулювати напруженість в регіоні.
Ставши кандидатом у президенти від Демократичної партії, віцепрезидентка Камала Гарріс прагнула знайти баланс між підтвердженням, що США підтримують Ізраїль, та захистом гуманітарних потреб палестинців — по суті, сигналізуючи про продовження політики президента Джо Байдена щодо війни Ізраїлю та ХАМАС і, якщо ширше, загалом щодо Близького Сходу.
Гарріс підсумувала свою позицію у промові на з’їзді Демократичної партії у Чикаго.
“Ми з президентом Байденом працюємо над тим, щоб припинити цю війну, щоб Ізраїль був у безпеці, заручники були звільнені, страждання в Газі закінчилися, а палестинський народ міг реалізувати своє право на гідність, безпеку, свободу та самовизначення”, — сказала вона.
Демократи демонструють ентузіазм від Гарріс, хоча вона ще не оприлюднила власної політики. І, на відміну від Байдена, довготривалого члена Комітету із закордонних справ Сенату, більшість стосунків із зовнішньою політикою Гарріс отримала під час свого перебування на посаді віцепрезидента.
Відсутність “зовнішньополітичного багажу” може принести користь Гарріс в очах виборців-демократів, розповідає Наташа Голл, старша наукова співробітниця Близькосхідної програми Центру стратегічних і міжнародних досліджень.
Гол підкреслила, що у жовтні 2002 року Байден був одним із 77 сенаторів, які надали президенту Джорджу Бушу повноваження застосувати силу в Іраку – рішення, яке згодом стало для Байдена проблемою, подібно до того, як його непохитна підтримка Ізраїлю стала чи не найбільш розкольним питанням у його власній партії.
Вплив радника
Ті, хто хоче дізнатися, чи буде політика Гарріс на Близькому Сході відрізнятися від політики Байдена, можуть звернутися до її радника з національної безпеки Філіпа Гордона, який, як очікується, залишиться на цій посаді, якщо її оберуть президентом. Він буде головним радником президента з усіх питань національної безпеки, включаючи зовнішню політику.
“Філ Гордон — це той тип радників, які мислять і діють у рамках загальноприйнятих орієнтирів, — сказала Голл Голосу Америки. – Це така людина, яку я вважаю старомодною американською зовнішньою політикою”.
Гордон був проти усунення президента Іраку Саддама Хусейна від влади у 2003 році. Він описав американські спроби повалити лідерів на Близькому Сході у своїй книзі 2020 року “Програш у довгій грі: помилкова обіцянка зміни режиму на Близькому Сході”.
“Політичні дебати у США щодо Близького Сходу страждають від хибної думки, що ніби існує зовнішнє американське вирішення кожної проблеми, навіть якщо десятиліття болісного досвіду показують, що це не так, – написав він. – І зміна режиму є найгіршим “рішенням”.
Такий прогноз змусить адміністрацію Гарріс “дуже, дуже обережно поводитися з Іраном”, сказав Джонатан Райнголд, керівник кафедри політичних досліджень ізраїльського університету Бар-Ілан.
Проте, з погляду Ізраїлю, безпосередня участь Гарріс у нещодавньому рішенні адміністрації розгорнути більше військових засобів на Близькому Сході для стримування Ірану є хорошою новиною, сказав Райнголд Голосу Америки.
“Якщо це та політика, яку вона успадкує, то це переступає мінімальний поріг того, що потрібно Ізраїлю щодо Ірану”, – додав він. – Це може бути не тим, чого прагне Ізраїль, це більш рішучий підхід, а не пасивний”.
Нинішні помічники Гарріс повідомили Голосу Америки, що вона має намір залишатися на шляху, який проклав Байден: працювати далеко за межами самого припинення вогню в напрямку рішення про створення двох держав без шкоди для безпеки Ізраїлю.
Колишня радниця Гарріс з національної безпеки, коли вона була сенаторкою, Гейлі Сойфер, погодилася з цим. Зараз Сойфер є генеральною директоркою Єврейської демократичної ради Америки.
“Віцепрезидентка і президент підтримали військову допомогу США Ізраїлю не тільки через наявну угоду, яку ми маємо з Ізраїлем, – сказала Голосу Америки Сойфер. – Але також цього року було збільшення через їхні безпекові потреби”.
Різниця генерацій та особистого походження
Покоління Байдена з глибшим відчуттям Голокосту розглядає Ізраїль як крихітну демократію, оточену ворожими арабськими державами.
Люди покоління Гарріс та молодші бачать Ізраїль таким, яким він є сьогодні: процвітаюча демократія та найвища військова сила регіону. Хоча Байден і Гарріс можуть поділяти однакову мету щодо безпеки Ізраїлю, емоційний резонанс у них різний, звертає увагу Райнголд.
За його словами, молоді американці “не пам’ятають часів, коли євреї та Ізраїль були надзвичайно вразливими”, тож вони “не мають такого відчуття постійної вразливості, яке насправді відчуває президент Байден”.
І для президента Ізраїль є невід’ємною частиною історії про роль Америки у світі.
“Америка є поруч, щоб запобігти Голокосту. Америка є поруч, щоб підтримувати демократії, і Ізраїль є ключовим у тому, як він розуміє цю роль”, – сказав Райнголд.
У разі обрання Гарріс стане першою особою на найвищій у країні посаді, обоє батьків якої є іммігрантами. Батько Барака Обами народився в Кенії, а мати Дональда Трампа народилася у Великій Британії. У Гарріс батько походив з Ямайки, а мати – з Індії.
На відміну від Байдена, який часто наголошує на тому, що він сіоніст, до цього терміну часто ставляться з презирством у багатьох частинах світу, Гарріс може бути більш чутливою до поглядів з Глобального Півдня.
У 2018 році, виступаючи перед групою індійських американців, Гарріс із теплотою розповідала про те, як у дитинстві відвідувала дім свого діда по материнській лінії, описуючи його як людину, яка боролася за “свободу, справедливість і незалежність”.
“Вона усвідомлює, як решта світу може ставитися до Близького Сходу, до неоколоніалізму, неоімперіалізму, – сказала Голл. – Я дуже сподіваюся, що вона матиме можливість використати цей досвід, якщо стане президенткою”.
Але важко сказати, як зрештою виглядатиме доктрина Камали Гарріс.
“Те, що вона зараз говорить, спрямоване на перемогу на виборах і збереження Демократичної партії”, — сказав Райнголд.
І оскільки партія порівну поділена між тими, хто симпатизує Ізраїлю, та палестинцям, вона повинна висловлювати банальності, продовжує він.
“І це те, що вона робить”, - підсумував він.
