У четвер посадовці РФ заявили, що за 15 хвилин до того, як військово-транспортний літак Іл-76 увійшов у повітряний простір, де відбулась катастрофа, Україна отримала попередження, що на його борту — військовополонені.
Українська розвідка стверджує, що не отримувала попереджень про безпеку повітряного простору навколо Бєлгорода. Офіційний Київ досі не підтвердив, чи були на борту літака полонені українці та вимагає провести міжнародне розслідування.
Про те, хто нестиме відповідальність, якщо на борту Іл-76 все ж були українці, чи мала право Україна збивати таку повітряну ціль, та чого очікувати від засідання Радбезу ООН з цього питання — про це журналістці Голосу Америки Марії Ульяновській розповів експерт міжнародного кримінального права та колишній заступник Генпрокурора України Гюндуз Мамедов.
Інтерв'ю відредаговане для ясності та плинності.
Марія Ульяновська, кореспондентка Голосу Америки: Пане Мамедов, проаналізуйте інцидент з Іл-76, з точки зору міжнародного права.
Гюндуз Мамедов: Спочатку важливо дочекатися офіційних даних української сторони щодо долі української полонених. Треба пам'ятати, що російська пропаганда завжди поспішає звинуватити Україну — це їхня типова стратегія. Так було з МН-17, так було з Оленівкою.
Держава, яка утримує полонених, несе відповідальність за них та за їхнє безпечне пересування.
Якщо ж аналізувати твердження російської пропаганди, то вони не враховують Третю Женевську конвенцію, зокрема, що держава, яка утримує полонених, несе відповідальність за них та за їхнє безпечне пересування.
Наскільки нам відомо, росіяни використовували військовий літак, який до цього завжди перевозив зброю. Військова техніка завжди є законною ціллю. І якщо російська сторона перевозила з військовою технікою полонених, то це повністю відповідальність російської сторони.
М.У.: Україна вже закликала провести міжнародне розслідування цієї справи. Як це можна зробити ефективно, враховуючи, що катастрофа відбулась на території Росії?
Г.М.: По-перше, українська сторона вже відкрила кримінальне провадження за статтею 438 ККУ, тобто порушення законів та звичаїв війни. Вона уже почала розслідування. Через повідомлення про те, що в літаку були наші громадяни, Україна повинна була розпочати це розслідування.
По-друге, це розслідування також може розпочати Міжнародний кримінальний суд. Я думаю, це президент і мав на увазі, коли говорив про те, що міжнародна спільнота повинна розпочати міжнародне розслідування.
Останній шлях, яким можна піти — створити міждержавну слідчу групу. Але, враховуючи, що ми у стані війни з Росією, це неможливо.
М.У.: Те, що Україна відкрила кримінальне провадження про порушення звичаїв війни, чи означає це, що країна фактично визнала, що там були українські військовополонені?
Г.М: Я вважаю, що ні, тому що кримінально-процесуальне законодавство України дозволяє відкривати провадження, навіть якщо є підозра на те, що є склад злочину. Поки ситуацію треба розслідувати.
М.У.: Якщо порівнювати цей випадок зі збиттям МН-17 та з Оленівкою, які уроки можна винести із тих трагедій, щоб досягти справедливості у цьому випадку?
Г.М.: Я б не порівнював ці випадки. МН-17 — це цивільний літак, а Іл-76 — військовий. Різниця в тому, що Іл-76 — легітимна і законна воєнна ціль, і військові мали право відкривати вогонь по цьому літаку.
М.У.: Чого Ви очікуєте від засідання Ради Безпеки ООН, яке скликала з цього питання Росія?
Г.М.: Нічого особливого не очікую, тому що вже було багато таких засідань, де не було нічого, крім якихось емоційних заяв російської сторони. Але цікаво буде послухати їхні докази, чи були там наші громадяни — це для мене найважливіше.
