"Російські танки, які горять в Україні, були призначені для вторгнення в НАТО", - глава МЗС Естонії. Інтерв'ю

Країни Балтії з самого початку повномасштабного вторгнення були та залишаються союзниками та захисниками інтересів України. Естонія послідовно виступає за збільшення військової допомоги та лобіює вступ України до НАТО та ЄС. Міністр закордонних справ Естонії Урмас Рейнсалу неодноразово був у Києві та зустрічався з українських президентом та іншими високопосадовцями.

Минулого тижня він був присутній на засіданні надзвичайної спеціальної сесії Генеральної Асамблеї ООН, а також Ради Безпеки, аби вчергове продемонструвати підтримку та підсилити позиції партнерів України у цій структурі, де вплив Росії досі залишається помітним. Проте, коли Путін опиниться на лаві підсудних, та що потрібно, щоб Україна перемогла вже цього року Урмас Рейнсалу розповів в інтерв'ю Голосу Америки.

Інтерв'ю відредаговане для ясності й плинності

Ірина Соломко, Голос Америки: Естонія від самого початку була серед тих країн, які допомагали Україні. У тому числі з вашою підтримкою Україна створила так звану танкову коаліцію, зараз нове завдання – надання літаків. На вашу думку, наскільки ця мета – реальна?

Урмас Рейнсалу, міністр закордонних справ Естонії: Насправді я не бачу альтернативи цьому, враховуючи той факт, що Росія має таку перевагу у повітрі. Тому абсолютно логічно було би постачати також і такі типи зброї, які вкрай необхідні для захисту наших поставок озброєння. Отримати танки та не мати підтримки з повітря немає сенсу. Тому розумно не залишатися в психологічних ваганнях щодо переходу до інших систем озброєння.

Росія використовує всю можливу традиційну зрою без жодних застережень. У них – повний набір. І нам також не варто вагатися та потрібно змінити парадигму підтримки України. Ми повинні дати таку кількість зброї, яка потрібна Україні, аби виграти війну цього року. Головне послання президента Зеленського на Мюнхенській конференції з безпеки було в тому, що ми можемо виграти цю війну цього року, але це залежить від західних країн, чи здатні вони проявити політичну рішучість та надати ту зброю, яка потрібна.

І.С.: За минулий рік сприйняття, що можна та треба надати Україні, кардинально змінилося. Це забрало багато часу та зусиль. Що, на вашу думку, було вирішальним у цьому процесі, коли прийшло розуміння, що потрібно більше допомагати Україні та не боятися Росії?

У.Р.: Я вважаю, що вирішальним елементом у психологічному та політичному сприйнятті була битва за Київ. Це було минулої весни. Українці перемогли лише зі своєю зброєю. На той момент допомоги практично не було, значна частина зброї ще не була доставлена. Це і був вирішальний момент.

І якщо брати оцінку перебігу війни, є один позитивний елемент – це об’єднання західних країн та України. Але це відбувалося дуже поступово та занадто повільно. І мій заклик змінити цю парадигму. Західні країни – ЄС та США – надали зброї та боєприпасів на суму близько 50 мільярдів євро. І цього недостатньо, нашою метою має бути надання Україні такої кількості нашого військового потенціалу, щоб Україна могла мати перевагу на фронті.

І.С.: Але наскільки я розумію, аргументи проти надання Україні військових літаків не змінилися – загроза з боку Росії. Чи зараз в цьому ховається щось інше?

У.Р.: Незалежно, чи хтось вважає, що це може загострити ситуацію та призвести до сценарію "кінця світу", - це не так, хоча Росія систематично погрожує цим, особливо західним столицям.

Інший елемент полягає в тому, що використовуються певні ідеї-"зомбі", які виникають знову і знову. Наприклад, минулої весни говорили про те, що українські солдати не здатні добре керувати складними західними системами озброєння або потрібно занадто багато часу, щоб навчити їх. Ми не можемо змінити минуле, але ми можемо започаткувати новий підхід до прийняття рішень просто зараз, сьогодні. І я думаю, що ці рішення необхідно ухвалити. І Естонія буде непохитно цього вимагати.

Ми також запропонували певний загальноєвропейський механізм закупівель, щоб дати Україні 1,155 мільйона боєприпасів. Тому що є великий дефіцит, в тому числі і виробничих потужностей військової промисловості. Я буквально п’ять хвилин тому говорив з цього приводу з високим представником ЄС Жозепом Боррелем, і він пообіцяв, що переважна більшість країн підтримує цю ідею.

І.С.: Я як раз хотіла питати вас про це. Україна потребує дуже багато амуніції, і чи мають країни-партнери її достатньо вже зараз?

У.Р.: Якщо подивитися на пропорції, то різниця у використанні снарядів між Росією та Україною це 10 до 1. І якщо порівняти теперішнє виробництво снарядів ЄС з тим, скільки використовує Росія, ви побачите, що європейські військові заводи виробляють стільки ж снарядів, скільки Росія використовує за день. Це абсурдна ситуація, і нам потрібно її змінити.

Хороша новина полягає в тому, що якщо буде політична воля і достатні гарантії, надані військовій промисловості, ми зможемо модернізувати та збільшити наше виробництво приблизно в сім разів.

І.С.: Як я вже зазначала, Естонія – одна з тих, хто підтримав Україну з самого початку та віддав багато власної амуніції та зброї. В той же час загроза наступу на вашу країну з боку Росії нікуди не поділася, наскільки Естонія почувається зараз у безпеці?

У.Р.: Тут кілька моментів. Ми усвідомлюємо той факт, що ці російські танки, які зараз горять в Україні, були призначені для широкомасштабного вторгнення у країни НАТО, включно з Естонією. В той же час, ми активно проводимо закупівлі нової зброї, збільшили наш оборонний бюджет з 2 до 3%. Також ми маємо військову присутність союзників на нашій території, включаючи американські HIMARS та британських солдатів. Тож ми підтримуємо нашу безпеку на високому рівні, реагуючи на можливі непередбачувані дії з російської сторони.

Але те, що ми даємо більше, аніж 1% на ВВП на допомогу Україні зброєю та боєприпасами, безсумнівно, це наша практична допомога і водночас - елемент дружнього тиску на союзників. Я закликав своїх колег на зустрічі міністрів закордонних справ НАТО: встановімо, що кожна країна надасть військову допомогу Україні у розмірі 1% ВВП. Це гарантуватиме в рази більше того, що вже було надано протягом цього року, і це буквально змінить ситуацію. І ця зміна гри була би історичною. І, звісно, Естонія повинна була показати приклад, інакше це просто – риторика.

І.С.: Тобто Естонія потужно готується протистояти Росії, якщо вона ризикне це зробити?

У.Р.: Абсолютно, ми відповідально працюємо над цим. Бо під час останньої російської окупації, яка тривала майже два покоління, демографічні втрати склали 1/5 нашого населення. Тому, якщо ми би не спостерігали за Росією та не готувалися, це означало би екзистенційну загрозу для добробуту та майбутнього нашої держави та нації. Нам треба боронити кожен сантиметр нашої землі. І ми обізнані з намірами росіян.

І.С.: Естонія має таку ж проблему, що і Україна до війни – значний відсоток російськомовного або проросійько налаштованого населення. Чи змінила війна в Україні внутрішньо-політичну ситуацію у вашій країні?

У.Р.: У цілому є громадська підтримка України та розуміння російської загрози, також ж і консенсус щодо опору цим планам Росії. Але всередині російськомовної спільноти, як показують опитування, деякі люди підтримують російську версію розвитку подій. Але ми дуже чітко заявили, що російські громадяни не можуть жити в Естонії.

Нещодавно ми також прийняли законопроект у парламенті, за яким викладання у школах повністю переходить на естонську мову. Також символічно, що ми зараз прибираємо старі радянські пам’ятники. До того ж ми ухвалили закон, який забороняє громадянам третіх країн володіти зброєю.

І.С.: Ми зараз в ООН, очікувалося, що уже у лютому Генасамблея проголосує за резолюцію щодо створення спеціального трибуналу щодо злочину агресії. Цього не сталося. Чи є це свідчення того, що вплив Росії в ООН досі сильний?

У.Р.: Я вважаю, що ця резолюція щодо створення міжнародного трибуналу є надзвичайно важливою. Сьогодні вранці на зустрічі з колегами ми обговорювали, як охопити і країни глобального Півдня у цьому питанні.

Альтернативи щодо створення трибуналу немає. Тут питання не у тому, що Росія може змінювати текст резолюції або впливати на процес, тут є ще багато "домашнього завдання", яке має бути виконане. Наразі немає чіткого консенсусу, який би дозволив рухатися далі. І найсильніші друзі України працюватимуть, щоб досягнути цього.

І.С.: Є інформація про те, що деякі країни ЄС насправді дуже обережні щодо трибуналу та виступають за створення гідридного трибуналу, де будуть як українські, так і міжнародні судді та прокурори.

У.Р.: Зараз поки немає чіткого консенсусу. Усі країни погоджуються, що не повинно бути жодних лазівок для Росії у цьому питанні. Але як цього досягнути? Попереду ще багато роботи. І Естонія, разом з багатьма країнами, непохитно стоїть на думці, що трибунал має бути започаткований мандатом Генеральної Асамблеї ООН. Він має бути всеосяжним, це означає позбавлення недоторканності не лише Путіна і Лаврова, а й інших високопосадовців, бо інакше це буде лише ілюзія.

У своєму виступі на Генеральній Асамблеї я чітко заявив, що Путін належить до цього трибуналу і буде сидіти там на його лаві підсудних. І ми маємо прискорити вирішення цього питання. Це непросте питання з точки зору міжнародного права, але я переконаний, що воно як раз може допомогти і переформатувати міжнародні норми.

І.С.: Чи можна розраховувати, що Україна після перемоги стане членом ЄС та НАТО?

У.Р.: Я думаю, що цьому немає альтернативи. Естонія, безперечно, виступає за те, щоб після війни Україна стала повноправним членом НАТО, а також членом ЄС. Деякі країни більше вагаються. Але якщо навіть Генрі Кіссінджер сказав, що Україна буде членом НАТО, це буде.

І.С.: Ви вірите, що цього року війна закінчиться та Україна переможе, і як це змінить світоустрій?

У.С.: Це в цілому змінить світовий порядок, і це також дуже важливо для принципів європейської безпеки, а особливо для країн нашого регіону, які мають кордон з Росією. І тут, по-перше, не повинно бути сірих зон, і це означає, що Україна матиме змогу обрати свою систему безпеки. По-друге, агресор має заплатити репарації.

І.С.: Але ви вірите, що перемога буде цього року?

У.Р.: Я вірю президенту Зеленському, але для цього нам треба більш рішуче діяти у питанні постачання зброї Україні. Це умова, яка надасть Україні перевагу на землі та можливість виграти цю війну вже цього року.