«Спротив не зник. Він став більш точковий і результативний». Інтерв'ю з Іваном Федоровим

Уже понад два тижні росіяни обстрілюють Запоріжжя керованими авіабомбами. Кожна така атака знищує десятки житлових будинків та збільшує кількість поранених та вбитих місцевих мешканців.

Аби це зупинити та захистити людей, Запоріжжя терміново потребує західні системи протиповітряної оборони, – про це в інтерв’ю Голосу Америки повідомив Іван Федоров, голова Запорізької обласної військової адміністрації.

Про те, як Курська операція Збройних сил України допомогла захистити Запоріжжя, чому ситуацію на Запорізькій АЕС ніхто не контролює та чи можливий мир без повернення тимчасово окупованих територій Іван Федоров розповів в інтерв’ю кореспондентці Голосу Америки Ірині Соломко.

Ірина Соломко, кореспондентка Голосу Америки: Була інформація про те, що з початком операції у Курській області ситуація на Запорізькому напрямку трішки стабілізувалася. Наскільки я розумію, лінія фронту зараз не рухається, чи все ж таки українським військовим вдається трохи тиснути на ворога?

Іван Федоров, голова Запорізької ОВА: Сьогодні не йдеться про можливість наших військових наступати на Запорізькому напрямку. Для цього треба величезна праця наших військових, яка має налічувати сили та засоби. За моєю інформацію, наразі цього не відбувається.

Але найголовніше, що Курська операція допомогла нам зробити неможливим наступ ворога на Запорізькому напрямку. І це найважливіше, що ми досягнули. Бо сьогодні ворог не просувається на Запорізькому напрямку. Чи є загроза, що він буде просуватись? Вона завжди є. Адже людський ресурс ворога майже необмежений. Вороги використовують його як гарматне м'ясо.

І.С.: 70% області окуповано, як область справляється з втратою такої частини території?

І.Ф.: Сьогодні на території тієї частини Запорізької області, яка контролюється урядом України, проживає більше мільйона мешканців. Це дуже багато. Уявіть, в 30 км від лінії фронту проживає мільйон мешканців. Ці люди кожної ночі, засинаючи, не знають, чи прокинуться зранку. Бо ворог зазвичай вночі обстрілює цивільних.

Щодо самої області та її спроможності, якщо це був би мирний час, коли економіка могла працювати на повну потужність, коли бізнес планував би сюди інвестувати та розвиватися, це була би інша розмова. Наразі ми бачимо, що ніхто сьогодні не буде інвестувати великі гроші в Запорізьку область, окрім держави, бо це небезпечно.

Чи інвестує держава? Так. У що інвестує? У своїх мешканців, їхню безпеку та майбутнє. Як зберегти навчальний процес? Як забезпечити якісне медичне обслуговування? Як зробити дороги зручними як для військової, так і цивільної логістики. Як зробити децентралізовану генерацію? Бо раніше Запорізька область була донором для всієї держави та виробляла 40% всіх потужностей. А сьогодні ми думаємо, як нам зробити децентралізовану генерацію, щоб прожити під час блекауту. Це зовсім інші виклики.

Але держава інвестує в область. Це що означає, що держава точно не збирається лишати своїх громадян напризволяще.

І.С.: Називалися різні цифри – від 1% до 30% – щодо того, скільки області витрачають та вкладають в ЗСУ. Ви говорили, що плануєте в 2024 році віддати на потреби ЗСУ 17,5% бюджету області. Вдається це зробити?

І.Ф.: З лютого місяця, коли я був призначений, наш департамент військового співробітництва допоміг 122 військовим частинам. Одній з військових частин ми передали обладнання на 95 млн грн.

Також ми будуємо фортифікацію, я дякую уряду та президенту за те, що нам виділяють на це кошти. Ми це робимо, виходячи з тих коштів і завдань, які перед нами ставлять військові. Сьогодні в Запоріжжі є фортеця, в якій ми впевнені, і яку готові передати у використання військовим, як тільки буде потреба.

Повертаючись до оснащення військових. Ми розуміємо, що Міністерство оборони поставляє великі речі – зброю, озброєння... Але для ведення сучасної війни потрібна велика кількість безпілотних систем, РЕБу, амуніції, автівок. Все це наразі ми поставляємо всім бригадам, які знаходяться на Запорізькому відтинку лінії фронту.

Ми планували зібрати з бюджетів різних рівнів один мільярд, проте нам вдалося зібрати 2,4 млрд. На сьогодні ми використали приблизно 60% цієї суми. Бо ми раціонально підходимо до використання коштів та не одразу все передаємо військовим частинам. У нас є великий склад, який забезпечує частини, як доставка Глово. Якщо на ранковій нараді комбригі нам кажуть, мовляв, ми не можемо вести оборонну операцію, нам не вистачає, умовно, дронів, – вже за три години дрони в частині.

І.С.: Повертаючись до фортифікації, ви закінчили будівництво. Вочевидь, це одна з небагатьох історій успіху. Як швидко вам вдалося це зробити?

І.Ф.: Важливо не тільки швидко, а й якісно. Ми справді впоралися з тим першим завданням, яке було поставлено Генеральним штабом. Впоралися одними з найперших в Україні. Але зараз ми продовжуємо будувати. Нам потрібно збудувати оборону міст, ще декілька ліній оборони.

Нам потрібно зробити таку фортецю, щоб ворог, побачивши її зі супутникових знімків, навіть не намагався рухатись в наш бік.

І.С.: Тобто ви повторюєте підхід так званої лінії Суровікіна? Чи це якесь українське ноу-хау?

І.Ф.: Методичка щодо будівництва фортифікаційних споруд розроблена давно, але, звичайно, підходи вдосконалюються, бо війна змінюється. Сьогодні та фортифікація, яка будується, має бути прилаштована саме на захисту від дронів та всього сучасного озброєння.

І.С.: Росіяни почали використовувати керовані авіабомби проти цивільних. Чи є проти них захист у місті?

І.Ф.: Можна отримати від наших партнерів більше протиповітряної оборони, більше систем Patriot, більше літаків F16, які повністю забезпечать спокій в місті Запоріжжі. Тому рішення просте. Немає політичної волі. Але ми на неї розраховуємо та потребуємо. Чому потребуємо? Бо цивільні страждають. Сто поранено, четверо вбито. Дайте ППО і КАБів не буде.

І.С.: Ще одна важлива гаряча точка – Запорізька АЕС. Коли президент був у Нью-Йорку, він говорив про інформацію розвідки про те, що ворог готовий до терактів на ЗАЕС. Чи маєте оновлену інформацію щодо цього?

І.Ф.: Ситуація стабільно критична. Жодна цивілізована людина не контролює, що там відбувається. Ми розуміємо, що МАГАТЕ, знаходячись там, не здатно контролювати ситуацію. Здатно лише моніторити, не контролювати. Це абсолютно різні речі.

Тому ми маємо очікувати найгірший розвиток подій. Ворог може здійснити на Запорізькій атомній електростанції будь-що, будь-яку провокацію.

І.С.: Є дані про те, що більше на окупованій та відповідно контрольованої Україною територіях Запорізької області вже більше 15 тисяч понищених об'єктів. Ви критикували темп, у якому йде відбудова. Україна зараз входить у пізньоосінній та зимовий періоди. Як люди будуть зимувати?

І.Ф.: Всі торги відбуваються через систему ProZorro. Її аналогів не так багато в світі. Але, на жаль, сьогодні ми бачимо дефіцит будівельників і будівельних компаній. Також не всі хочуть їхати в Запоріжжя працювати. Тож відбудова поки справді не відбувається тими темпами, якими би ми хотіли. Тому ми будемо прискорювати.

Зараз ми налаштовуємо заново механізм, аби реагувати на нові виклики та надзвичайні ситуації. Обстріли КАБами – це нові реалії для Запоріжжя. Бо раніше була одна-дві локації, які потерпали. А от минулого понеділка ми одночасно отримали сім локацій, куди прилетіли КАБи, де постраждали одноповерхові або багатоповерхові будинки. То ж ми зараз ми перебуваємо у нових реаліях. І відновлювати треба значно швидше, ніж це відбувалося раніше.

І.С.: Наскільки різні гуманітарні та міжнародні організації допомагають у цьому?

І.Ф.: Ми зараз кооперуємося з ним. Розділили по категоріях, що можуть вони закрити. Наприклад, будівельні матеріали, оплата роботи підрядників, матеріальна допомога, встановлення модульних будинків.

І.С.: Дуже багато прифронтових територій знаходяться без електро, тепло та водопостачання. Чи є у вас план, як пережити зиму людям?

І.Ф.: У нас є стратегія. Нам для повного забезпечення Запорізької області потрібно 300 мегават електроенергії нових децентралізованих потужностей. Це дуже багато.

Наше завдання мінімум на цей опалювальний період – побудувати нові 30 мегават. Що таке 30 мегават? Це означає, що вся Запорізька область з теплом та водою, і це забезпечить базові потреби мешканців взимку.

І.С.: Ще одна непроста тема для прифронтової області – навчання. Ви будуєте підземні школи. Скільки за їхній рахунок вдасться закрити потреб?

І.Ф.: Наше завдання – думати про майбутнє. Без якісної освіти про майбутнє думати неможливо. Тому ми запустили освітній процес офлайн. На жаль, він можливий лише в підземеллі, бо російська ракета летить менше ніж хвилину до центру нашого обласного центру.

Ми проаналізували, що чотири роки не було офлайн-освіти, у підсумку ми отримали зменшення рівня знань на тестуванні.

Тому сьогодні щодня 10 тисяч учнів з 50 тисяч ходять в школу. Це точно безпечніше, ніж бути в квартирі у багатоповерхівці. Це підвищує якість знань. Це є надзвичайно важливим, якщо ми думаємо про майбутнє. Це допомагає сім'ям не виїжджати, адже діти отримують освіту.

Тому ми почали будувати підземні школи. Перша запуститься вже до кінця цього місяця. В ній одночасно в дві зміни зможуть навчатися тисяча учнів. Наше завдання до кінця року запустити вісім таких шкіл. А в наступному році знайти можливості побудувати ще 15-ть.

І.С.: Як ця підземна школа виглядає: просто хороше укриття чи повноцінна інфраструктура?

І.Ф.: Це 30 класів, їдальня, медичний кабінет, гардероб. Повноцінний простір під землею.

І.С.: Не менш важлива тема – ситуація на тимчасово окупованих територіях. Ви – досі мер Мелітополя, вочевидь, на контакті з людьми там. Як би охарактеризували ситуацію зараз?

І.Ф.: Я би виділив кілька аспектів. Перше – це викрадення людей. Ми щодня або щотижня отримуємо страшні цифри про чергові викрадення людей або про вбивства тих, кого викрали.

Друге – це мілітаризація населення та геноцид українського народу. Ворог намагається завести на окуповані території з Росії колишніх військовослужбовців, правоохоронців, щоб розмити нашу ідентичність.

Молодь – категорія, яка страждає найбільше. Чому? Тому що ворог намагається своєю пропагандою промити їм мозок. Ворожа пропаганда – якісна. Тому молодь дуже страждає. І ми після повернення цих територій побачимо наслідки цього.

Але немає жодного сумніву, що ми повернемося на ці території. Наша найбільша цінність – люди там, яких ми маємо визволити з ворожого полону.

І.С.: Зараз складається таке враження, якщо активність українського підпілля на тимчасово окупованих територіях дуже зменшилася. Люди втомилися? Не залишилося, кому боротися?

І.Ф.: Багато хто боїться. Тому, якщо робляться спецоперації, то точкові і результативні. Як, наприклад, минулого тижня в Енергодарі знищили автівку з керівником охорони ЗАЕС.

Тому чи зник спротив? Ні, не зник. Він став більш точковий і результативний.

Найстрашне, що в 2014-му році ми всі відмовились від тимчасово окупованих територій: Донбасу, Луганську, Криму. Міжнародна спільнота сказала нам: не треба агресії. Це був поганий досвід, і зараз ми не маємо права його повторити.

Бо миру не буде, якщо ми відмовляємося від вже нових окупованих територій. За що ми втратили сотні тисяч життів? За що були зламані мільйони доль? Тому ми повинні здобути перемогу та повернути території.