Іноземні інвестори, які вкладали в Україну, повинні понести втрати. З такою думкою в агентстві Reuters виступив колишній проект-менеджер Агентства з міжнародного розвитку США (USAID), відповідальний за проекти на території колишнього Радянського Союзу Джош Коен.
У статті з фотографією літньої жінки, яка просить милостиню, Коен нагадує - Україна в дуже важкій економічній ситуації. Інфляція 60%, падіння ВВП - на рівні 17 відсотків на рік. Країна на порозі повноцінної депресії. Єдиний вихід - не повертати борги міжнародним кредиторам - найбільшим інвестиційним фондам, які знали про свої ризики. Український уряд намагається переконати інвесторів погодиться на зниження суми боргу. Інвестори, зокрема Franklin Templeton, переконують, що зниження відсотків і продовження терміну виплати боргу - достатньо, щоб задовольнити вимоги МВФ щодо реструктуризації боргу.
Якщо Україна не домовиться зі своїми кредиторами до 15 червня, під загрозою може опинитися кредит МВФ і вся українська економіка, вказує Коен. Деякі іноземні кредитори купують урядові бонди в країнах, що знаходяться у важкому становищі, за дешево, щоб продати їх пізніше задорого, коли економіка в цих країнах піде вгору. І вони знають, що роблять.
Україна отримала майже 10 мільярдів доларів від МВФ протягом року, і чимала частина цих грошей пішла прямо на виплату боргів. Київ, пише Коен, повинен продовжувати наполягати, що міжнародні кредитори повинні розділити біль з українськими громадянами і погодитися на втрати не тільки у відсотках, а й тіла кредиту. А якщо інвестори не погодяться, радить Коен, то уряд повинен не платити відсотки, поки не передумають.
Українці вже страждають, і Київ проводить болючі реформи, в тому числі, на вимогу МВФ. І саме благополуччя громадян України - основний обов'язок уряду і, якщо вже він проводить болісну реформу, яку від нього вимагає МВФ, не варто віддавати гроші фонду для захисту досвідчених інвесторів, які самі приймали свої рішення.
Коен вважає, що глава Нацбанку Валерія Гонтарева не права, коли турбується, що Україна таким чином ризикує перетворитися на країну-парію. Між 1970-м та 2013-м роком відбулося 187 реструктуризацій суверенного боргу і дослідження МВФ показує, що майже завжди економіки, що розвиваються, домовляються в підсумку зі своїми кредиторами і повертаються на міжнародні ринки. До того ж, як тільки міжнародний борг стає прийнятним, інфляція падає, а економічне зростання, як мінімум, подвоюється. І це саме те, що необхідно сьогодні Україні.