Сповідь американського майданівця. Наш колишній колега, а нині пенсіонер «Голосу Америки», американський громадянин Юрій Саєвич брав участь у Євромайдані як боєць самооборони. Добровольцем записався у 28-у сотню, був серйозно поранений у сутичці з «Беркутом». Напередодні річниці початку Революції гідності він поділився своїми спогадами з нашими кореспондентами. Матеріал з Києва надіслали Оксана Лігостова і Руслан Дейниченко.
Колишній ведучий «Голосу Америки» Юрій Саєвич розповідає:
«Я приїхав 1 січня, хотів просто побачити, що це є Майдан. Бачив багато кадрів по телебаченню з України. І перший день, другий день – я знав, що я тут буду до кінця. Навіть себе не питав, навіть не мусив вагатися, я знав, що я тут буду.
18 лютого був поранений, досить серйозно. Це був «Беркут» з Криму. І їх було, може, вдесятеро більше. Вони пішли на нас з такою силою, з такою люттю, такою ненавистю! Як мене побили і я стікав кров’ю і пішов там, де приїздила перша допомога і чекаю на якусь допомогу – і стоїть близько мене беркутівець, і він такий радісний, так усміхається, бо дивиться на цю мою кров. І він каже: «Ага, захотілося тобі твоєї України!» Що, українець би це сказав?
Вони били тими своїми кийками, щоб вбивати. Я стовідсотково впевнений: дістали наказ вбивати. І вбивали. Я мав шолом на голові для мотоцикліста – розгратили, нічого не лишилось. Цей шолом врятував мені життя. Але іншим не врятував, там було багато, багато трупів.
Я дуже розчарований тим, що ніхто не покараний. За такі звірства, за такі злочини! І не покарані ті, що приховували це все. Це просто неймовірно, як країна може існувати з такими принципами правосуддя! Навіть того, що дав накази стріляти і командував тим усім, відпустили з суду. Як це може бути?
Я думаю, що моя присутність тут є, власне, доказом, що ніякої американської допомоги не було. Могутня країна, США, і висилає шістдесятидев’ятирічного каліку? Я був на Майдані і не бачив ані щоб копійки хтось комусь дав. Просто не було, хоч який-небудь доказ, що тут американці причетні. І тому вони схопилися цієї події, де заступник державного секретаря роздавала якесь печиво на Майдані. І вони – ага, ага, бачите?
Не було потреби. І нема ніяких доказів. Це було спонтанно. Сам Янукович винен, чи Путін навіть. Бо він давав накази, щоб розігнати студентів. Це від того пішло.
Ті дні на Майдані – це був найкращий час мого життя. Дуже мене радує, що Майдан створив цей новий дух серед українців. Українці були відомі тим, що кажуть: моя хата скраю, нічого не знаю. І це Майдан розвіяв. І від того створилася та добровольча стихія. Я так це люблю, коли звичайні люди беруть участь і не нарікають на владу, – а могли б, – ідуть і роблять. І також мені подобається, що цей дух перекинувся на діаспору.
Я тепер собі хочу знайти якесь заняття, якусь функцію на Сході. Якесь волонтерство. Думав взяти курси санітара на полі бою. Що-небудь, що-небудь...»
