Рада нацбезпеки й оборони досі не знає, скільки людей загинуло внаслідок обстрілу колони з цивільних на Луганщині. У Києві кажуть про ймовірні «десятки жертв» і просять не оприлюднювати відео з місця події, бо воно «жахливе». Тим часом та територія Донбасу, яку контролюють проросійські бойовики, і далі потерпає від гуманітарної кризи. У Донецьку немає води, у Луганську і далі відсутні світло, газ і зв’язок.
Колона луганців, які виїжджали у супроводі українських військових, йшла під білими прапорами. Попри спеціальні позначки, бойовики обстріляли мирних людей із «Граду» й мінометів. За словами речника Ради національної безпеки й оборони Андрія Лисенка, кількість загиблих досі невідома, а кадри з місця події «жахливі». «Колона складалася з двох частин. Перша частина – це було доросле населення, друга частина – дітлахи, яких перевозили окремо. Бойовики вичікували цю колону і повністю її розбомбили», – повідомив він.
Бойовики на Донбасі заяви української сторони спростовують. Представник сепаратистів сказав російському «Інтерфаксу», що заяви РНБО «нічим не підкріплені», а факт обстрілу колони «документально не засвідчений».
Олексій МельникЕксперт Центру Разумкова Олексій Мельник не виключає, що обстріл бойовиками колони саме цивільних міг бути випадковістю. «Скільки триватиме цей конфлікт, стільки будуть гинути невинні люди. То могла бути випадковість, але не випадковість в тому, що створена така ситуація, в якій такі трагічні випадки можливі», – каже аналітик.
Виїхати реально, але небезпечно
За даними РНБО, колона луганців організовувалася протягом кількох днів: люди звідусіль збирали транспортні засоби, звернулися за допомогою до українських військових. Пропозицій вивезти людей із території, контрольованої бойовиками, за гроші чи й безкоштовно, і на цей момент не бракує. Організовуються переважно у соцмережах.
У Луганськ, де немає зв’язку, таку інформацію передають через родичів, які вже виїхали. За даними Луганської ОДА, лише за ці вихідні з міста виїхало понад 800 осіб.
Денис, редактор луганського сайту «Інформатор» (який попросив не називати прізвища з міркувань безпеки), розповів Радіо Свобода, що виїхати реально, але гарантій безпеки охочим залишити місто ніхто не дає. «Це зараз дуже небезпечно, на свій страх і ризик. Є такі перевізники-шибайголови, які вивозять», – зазначив він.
Таксі з Луганська, підконтрольного бойовикам, у вільне Щастя (а це – відстань у 23 кілометри) коштує 2500 гривень. Про це на своїй сторінці у «Фейсбуці» раніше повідомив представник Луганської ОДА Дмитро Алєв.
Місцеві жителі уникають бойовиків
За останніми даними, українським військовим нібито вдалося відбити у бойовиків частину Луганська, а сили антитерористичної операції вже майже повністю оточили місто. Гуманітарна ситуація залишається складною: у більшості районів немає світла і води, додзвонитися до луганців фактично неможливо.
Ситуація з продовольством, однак, некритична: його завозять, хоч і продають за дещо завищеними цінами. Водночас, як вдалося з’ясувати Радіо Свобода, люди майже не купують ті продукти, які погано зберігаються або які треба готувати. Зокрема це стосується м’яса: оскільки у багатьох районах немає і газу, і світла, приготувати його можна хіба що на вогнищі. До слова, такі методи приготування їжі у Луганську теж не рідкість.
«Найдефіцитніший продукт зараз – картопля. Називали ціну у 10 гривень за кіло. М’ясо є, але з огляду на те, що ніде його зберігати, фермери його навіть не привозять», – розповідає Денис.
Ситуація у Донецьку, зайнятому бойовиками, менш критична. Там майже всюди є зв’язок, електроенергія і газ. Водночас почалися проблеми з водою: у місті пошкоджено основну фільтрувальну станцію. «Вчора (у неділю, 17 серпня, – ред.) десь до 9-ї вечора міська рада попереджала нас, що не буде води. Зараз у жодному районі Донецька немає води», – розповіла Радіо Свобода донеччанка Марія.
І у Донецьку, і в Луганську місцеві жителі уникають контакту з бойовиками. У Луганську, наприклад, намагаються триматися якнайдалі від центру, адже саме там (зокрема – на території Східноукраїнського національного університету імені Даля) – найбільші осередки сепаратистів. По обіді, а особливо ввечері, в обох містах життя фактично завмирає: по-перше, діє запроваджена бойовиками комендантська година, по-друге, частішають обстріли.
Один із луганців, із яким Радіо Свобода вдалося вийти на зв’язок, порадив утримуватися від однозначних висновків щодо того, кого підтримує місцеве населення. За його словами, нині єдине запитання, яке є у більшості луганців, – коли місто звільнить українська армія.
| Передрук з "Радіо Свобода" |
