Зростання смертності, погіршення якості медичних послуг та обмеження доступу до них – такі невтішні висновки зробили правозахисники, досліджуючи галузь охорони здоров’я в Україні. Не останню роль відіграла медична реформа, впевнені вони.
Реформування системи охорони здоров’я почалось у 2011 році, відповідно до програми Віктора Януковича «Україна для людей». Одна із ідей реформи – скорочення кількості медичних установ та створення спеціалізованих лікарень в радіусі не більше 100 кілометрів. Поки що реформу проводять як пілотний проект у декількох областях – у Вінницькій, Дніпропетровській та Донецькій.
Експерти оцінюють таку реформу досить критично. За словами голови громадської організації «Інститут правових досліджень та стратегій» Андрія Роханського, через таку реформу мешканців сіл та маленьких містечок позбавили лікарень, перемістивши їх на незручні відстані. Замість спеціалістів хворим українцям залишили так званих «сімейних лікарів», які повинні мати ширшу кваліфікацію. Поки в Україні не створена система підготовки таких спеціалістів. Андрій Роханський обурюється, що в Україні планують перекваліфіковувати лікарів в «сімейних» за декілька місяців, коли в Європі навчання триває декілька років.
З реформою чи без, статистика показує невтішні дані. За доповіддю «Права людини в галузі охорони здоров’я у 2011 році» українці помирають на 10 років раніше, ніж європейці. Дослідники вказують, що середня тривалість життя в Україні складає 68,2 роки.
«За увесь 2012 рік [січень-квітень] населення зменшилось на 145 тисяч. Такими темпами до 2050 року населення України зменшиться на 9 мільйонів людей», – зазначає Андрій Роханський.
Доповідь показує й інші факти, наприклад, дискримінацію і численні порушення прав окремих верств населення в наданні медичних послуг.
Як приклад, представник Міжнародного альянсу з ВІЛ-СНІДу в Україні Павло Скала наводить збирання правоохоронними органами особистої інформації від ВІЛ-інфікованих. «Навіть міністр внутрішніх справ заявив, що їм потрібна уся ця інформація, і його ніхто не покарав за ці слова», обурюється Павло Скала.
Інші порушення стосуються людей із невиліковними хворобами, так званих паліативних хворих. Коли у цивілізованих країнах вони можуть жити без болю, вживаючи знеболювальне, в Україні доступ до необхідного морфіну значно обмежений.
«По-перше, в Україні морфін може видавати тільки медробітник і в ін’єкційних формах. Дія морфіну – 4 години. Навіть у столиці скільки разів за день медсестра може приходити до однієї людини?», риторично запитує експерт громадської організації «Інститут правових досліджень та стратегій» Ольга Луб’яна. В Європі інший досвід – там паліативним хворим дають морфін у пігулках в необхідних дозах, розказує експерт.
«Ми знаходимося в такій ситуації, коли Україна не виконує ряд міжнародних зобов’язань. Люди, які не отримують знеболювального, їх стан можна прирівняти до жорстокого, нелюдського поводження з боку держави», – заявляє Ольга Луб’яна.
Основною ж причиною низької якості і обмеженого доступу до медичних послуг в Україні експерти називають існування 49 статті в Конституції України. Стаття забезпечує безкоштовну медичну допомогу усім українцям, хоча це не відповідає реаліям.
