У підсумковій декларації саміту НАТО у Вашингтоні ідеться про "незворотний шлях України" до альянсу. Це – дуже суттєвий політичний результат, підкріплений практичними рішеннями, які врешті приведуть Україну до членства у НАТО, стверджують у Білому домі.
На полях саміту НАТО Юлія Ярмоленко поспілкувалася із Майклом Карпентером, старшим директором із питань Європи у Раді з нацбезпеки США, і розпитала у нього, чому Київ не отримав запрошення до альянсу цього року і чи варто очікувати розширення дозволу на використання американської зброї для ударів вглиб Росії.
Інтерв'ю відредаговане для ясності й плинності
Юлія Ярмоленко, Голос Америки: Ми маємо підсумкове комюніке, і слово "незворотний" у ньому є. Що це означає для майбутнього України у НАТО?
Майкл Карпентер, директор з питань Європи у Раді з нацбезпеки США: Ми завжди виступали за те, що майбутнє України – у НАТО. Питання у тому, як просигналізувати наше сильне бажання, щоби Україна якомога швидше просувалася до цієї кінцевої мети – членства в альянсі? І те, що ми спробували зробити на цьому саміті, і нам це вдається – ми надаємо цей міст до членства Україні. Це дуже суттєвий результат. Я думаю, що українці мають бути досить задоволені результатами саміту.
Це не купа слів на папері
Ю.Я.: Але це – лише слово. Що це означає на практиці?
М.К.: Отже, що це означає. Це не план. Це не купа слів на папері. Звичайно, є слова у комюніке. Але на практиці це означає, що НАТО створює ціле нове командування у Вісбадені у Німеччині для підтримки України у навчанні, координації, оснащенні, логістиці, розвитку військ. І на додаток до цього є фінансове зобов’язання.
Крім того, тут є і політичний компонент, який включає розміщення високопоставленого цивільного представника в Києві для управління інституційним оборонним процесом, поки Україна не стане членом НАТО. Це в двох словах.
А на додачу – двосторонні безпекові угоди, F-16, додаткові засоби протиповітряної оборони, про які президент Байден оголосив учора. Разом це досить істотно, я вважаю.
Ю.Я.: Якщо НАТО, як виглядає, хоче бачити Україну в альянсі, чому б не надіслати запрошення цього року?
Зараз серед 32-х союзників немає політичного консенсусу щодо надання запрошення
М.К.: Зараз серед 32-х союзників немає політичного консенсусу щодо надання запрошення. Така політична реальність. Але ми усі в альянсі визнаємо, навіть ті, хто не готовий надіслати запрошення нині, що Україна бореться за свободу Європи, що вона бореться за міжнародний порядок, заснований на правилах, і що це боротьба за базові принципи гуманності насправді зважаючи на те, які воєнні злочини та злочини проти людяності скоїла російська сторона. Тому ми хочемо підтримувати Україну.
Політичної волі наразі нема, але ми презентували результат, який забезпечить, що коли ця політична воля буде, Україна зможе швидко вступити до альянсу та приєднатися до нас, демократій, союзників по НАТО.
Ю.Я.: Скільки часу займе побудова цього мосту? Кілька років, десятиліття?
М.К.: Це – те, чого я сказати не можу, бо я не знаю. Це – політичне рішення для лідерів 32-х країн-союзниць. Але коли вони ухвалять це рішення – тоді ми справді розпочнемо новий розділ історії.
Ю.Я.: Ми вже побачили багато хороших рішень для України: це і оголошення нових систем ППО, і передача винищувачів F-16, яка, за словами держсекретаря Блінкена, відбувається просто зараз. Чи можемо ми також очікувати розширення дозволу на застосування американської зброї в середині Росії, зокрема по аеродромах, звідки Росія завдає атак на зразок удару по "Охматдиту"?
Не реалістично змінити політику, щоби Україна могла використовувати надану США зброю для ударів по аеродромах у Росії
М.К.: Не вдаючись в оперативні подробиці, що я можу сказати, то це – не реалістично змінити політику, щоби Україна, по суті, могла використовувати надану США зброю для ударів по аеродромах у Росії, бо тоді це, по суті, охопить усю Російську Федерацію. Росія - величезна країна. І додаткові 100 кілометрів насправді не змінять ситуацію.
Те, що ми зробили з точки зору надання спроможностей нині, є суттєвим. Ми надали п’ять стратегічних систем ППО від Румунії, Німеччини, США, Нідерландів. Італія надала схожу систему SAMP-T. Ці п’ять націй разом надали Україні велике покриття неба України, що є дуже важливим. F-16 допоможуть доповнити це.
Коли ж ідеться про ракети великої дальності, які ми надали Україні, ми справді вважаємо, що найкраще застосування цих ракет – це та кампанія, яку Україна дуже успішно веде в Криму та на окупованому Донбасі. І ми побачили, що деякі з цих ударів змусили забратися із Криму російську авіацію, і дали можливість Україні наблизитися до тих ліній фронту та захистити свої війська. Саме так, на нашу думку, зараз найкраще використовувати ці спроможності.
Ю.Я.: І ви не передбачаєте зміни цієї політики?
найкраще застосування цих ракет – це та кампанія, яку Україна дуже успішно веде в Криму та на окупованому Донбасі
М.К.: Ні, я не передбачаю, а також я не думаю, що з військової точки зору це надало б багато підтримки у цей момент.
Ю.Я.: Тож Україна ніколи не матиме змоги використовувати американську зброю для атак вглиб Росії?
М.К.: Росія - величезна країна. Деякі з цих бомбардувальників запускаються з дуже далеких відстаней від України. Ми ніколи не зможемо повністю дати раду усім аеродромам у Росії, якщо не охоплювати всю Росію.
Ми дали Україні дозвіл завдавати ударів через кордон, по тих артилерійських установках, які стріляють по Україні. І це важливо. Це було зміною політики минулого місяця. Це було критично важливо.
Ми будемо і надалі це підтримувати. Але ми вважаємо, що зараз для України важливо зосередитися на активній обороні, щоби відштовхнути, послабити російські війська на лінії фронту.
Я не військовий фахівець. Але це те, про що наше військове керівництво, як-от генерал Каволлі, говорить зі своїми українськими колегами – продовження цієї стратегії, щоби дати Україні можливість звільнити територію на лінії фронту.
