У середу Кабінет міністрів України ухвалив і передав до Верховної Ради проекти законів про введення надзвичайного стану в енергетичному секторі та про залучення європейських і американських інвесторів до модернізації і спільної експлуатації газотранспортної системи України.
Про необхідність розробки альтернативних джерел енергії, в тому числі і покладів сланцевого газу, заявив у Вашингтоні міністр екології та природніх ресурсів України Андрій Мохник. Про екологічну політику України та реформування екологічної галузі з міністром Мохником розмовляв Руслан Петричка.
Руслан Петричка: Минуло 100 днів з часу, як Ви прийшли на посаду міністра екології та природніх ресурсів. Які найбільші проблеми Вам відкрилися з того часу?
Андрій Мохник: Є проблема, що міністерство не має територіальних підрозділів. Дуже важко вести єдину екологічну політику по всій Україні. Мусить бути певний сигнал зверху, в той час як місцеві адміністрації мають мати певні екологічні підрозділи. А зараз виходить, що вони доволі автономні.
Друге питання, є проблема з екологічною інспекцією, де серйозних змін в кадровому плані не відбулося. А це одна з ключових структур, яку звинувачували в корупції. Бо вони мають право надавати певні дозволи чи накладати штрафи. І відповідно, ціна питання може коливатися від тисяч гривень до мільйонів, десятки мільйонів. Зрозуміло, що людина, яка отримує дві з половиною тисячі гривень, вона має дуже великі спокуси.
Тим більше, що ця система, вона сама по собі, вже відлагоджена і ламати її доволі важко. Важко тому, що немає елементарного закону про люстрацію, який би міг нам давати можливість обходити і кодекс законів про працю і закон про державну службу. Тобто, ухвалювати суто політичні рішення, а не рішення виключно по трудовому законодавству.
Є ще питання Державної служби геології і надр. Це угоди по розподілу продукції, сланцевий газ, питання спільної діяльності, на якій дуже багато зловживань. Це також питання бурштину, який нелегально видобувається. Мало того, що це збитки державі, ті нелегальні старателі після себе не рекультивують землю. Там такі місячні пейзажі.
Також це питання реформування самого міністерства. На жаль це серйозна проблема. Сьогодні ми маємо постанову Кабміну і всі органи державної влади скорочуються на 10%. Але це більше механістичний підхід. Ми бачимо, що є напрямки, які можна скорочувати, можливо навіть більше ніж на 10 відсотків. А є напрямки, які не можна скорочувати взагалі. Реформування міністерства тісно пов‘язане з ухваленням чи не ухваленням Закону про люстрацію. Бо сьогодні кожен працівник міністерства чи територіальних підрозділів Державної екологічної інспекції воно пов‘язане з тим, що на захисті їх інтересів стоїть Закон про державну службу, стоїть Кодекс законів про працю, а то що людина була причетна до злочинної політики попередньої влади – це ніде не прописано і не враховується.
Звільнити, наприклад, керівників територіальних підрозділів Державної екологічної інспекції можливо тільки в двох випадках: або він пише заяву самостійно про звільнення, або керівник Державної екологічної інспекції має перетворитися на такого собі «Комісара Катані», вишуковувати на нього компромат, подавати в прокуратуру, а потім через суд звільнити чи не звільнити.
Процес буде займати тривалий час.
Якщо ми говоримо про Державну екологічну інспекцію, її очолює Михайло Казимир, фаховий чоловік, який має понад 10 років стажу у цій галузі, володіє матеріалом… Він викликав усіх керівників і після його розмови 14 з 24 лягли на лікарняний. Чинне трудове законодавство дозволяє їм перебувати на лікарняному до 4 місяців, потім він зможе вийти і знову піти на лікарняний, і в такий спосіб ми наштовхуємося на саботаж. Хоча з іншого боку я можу сказати, що в міністерстві, принаймні в ключових департаментах, вже змінені керівники. Але без Закону про люстрацію, вирішити системно питання модернізації державної служби – просто неможливо.
ПРО КРИМ І ВОДУ
Прийшлося також займатися питанням Північно-Кримського каналу. Бо після окупації Криму постало питання, ми ж не можемо давати їм воду просто задурно і чи взагалі їм треба цю воду давати? Навіть так, якщо політично ставити питання. Вартість кубометру води була 0.67 копійки, майже задурно. При чому АР Крим ще й умудрялася щось там боргувати для Державної агенції водних ресурсів. Зараз там є проблема, канал працює самоплином 200 кілометрів, а ще 200 там три насосні станції, вони подають воду.
РП: Вода сьогодні подається у Крим?
АМ: Зараз вода в Крим не подається, але ми не можемо повністю її закрити. Одна перегородка стоїть на Херсонщині, а наступна стоїть уже в Криму. На кордоні між Кримом і Херсонською областю перегородки немає. ЇЇ треба будувати і вартість її, за попередньою оцінкою, складе 50 мільйонів гривень. Могли би зупинитися на херсонській перегородці, але далі є відвідні канали, які потрібні херсонським аграріям. Там посушлива частина, більше того, там вирощують рис. Тобто ми змушені були подавати туди воду, частину якої потім вони вже перекачували в Крим. Але зараз, вода не потрібна херсонським аграріям, тому вона не подається і в Крим.
У нас є відповідні розрахунки щодо постачання води в Крим, але постає питання з ким укладати угоди. Не можна укладати з теперішнім керівництвом Криму тому, що ми фактично будемо легітимізувати і визнавати ту владу. Треба створювати систему через господарюючих суб‘єктів, але вони цього теж не хочуть, бо звикли не платити.
До речі, в Криму вони казали що через канал у них усе засохло без води. Те, що вони там «дбайливо» посадили. Насправді я думаю, вони там нічого не посадили, мабуть прогнозували такі речі. Але вже приходять і розказують, «бачите, нічого не росте, бо нема води», а насправді нічого не росте, бо нічого не садили.
Ми працюємо над тим, щоб повністю заблокувати подачу води в Крим. Після того, як Північно-Кримський канал завершить свій цикл восени і буде зупинений, то ці роботи будуть проводитися.
РП: А чому ви хочете перекрити подачу води в Крим?
АМ: Це питання, у першу чергу, політичне. Якщо ці території окуповані, ми не маємо там контрагента, з яким можна було б говорити. В даній ситуації, це один з таких важелів тиску, щоби повернути Крим. Крим надзвичайно залежний від континентальної України. Це не тільки вода, це енергетика, це газ, це транспортні комунікації. Відповідно, як такий, Росії не потрібен, можливо хіба тільки задля задоволення своїх імперських амбіцій. Але це для Росії дуже дороге задоволення, чому вони власне і провокують ситуацію на сході і півдні України. На сьогодні, якщо ми жорстко поставимо це питання, то я думаю, що в Росії будуть дуже серйозні проблеми, яким чином утримувати Крим, якщо з України туди не буде надходити усе те, що я перерахував.
ПРО СЛАНЦЕВИЙ ГАЗ
РП: Моє наступне питання стосується теми, яка сьогодні стала питанням національних інтересів України. Яка позиція Мінекології щодо видобутку сланцевого газу?
АМ: Позиція міністерства – це забезпечення екологічної безпеки під час будь-яких робіт: чи це пов‘язано з сланцевим газом, добуванням інших копалин, водними ресурсів чи Чорнобильською АЕС. Важливо, що під час видобутку сланцевого газу ми маємо в угодах про розподіл продукції, зокрема з «Шевроном», що там передбачений екологічний моніторинг. І сьогодні міністерство працює над тим, щоб сформувати робочу групу, яка оголосить тендер і відповідно наші науковці будуть це здійснювати. Серед тих інститутів, які виграють цей тендер, чи це буде Львівська політехніка, чи Івано-Франківський інститут нафти і газу.
РП: Чи була у Вас можливість самому вивчити наскільки безпечною є технологія видобутку сланцевого газу?
АМ: Тема сланцевого газу є мало «інформаційно наповненою». Насправді люди мало про це знають, переповідають чутки, це викликає певний страх і навіть коли ВО «Свобода», до якого я маю причетність, працювала з «Шевроном», ми говорили – дайте більше інформації для людей, тоді ви будете мати менше спротиву і протидії. Сьогодні уже в ранзі міністра під час зустрічей, ми їм те саме говоримо. Бо відсутність інформації – це велика небезпека для цього проекту. В ситуації, коли Україна намагається зіскочити з газової голки Росії, питання енергетичних ресурсів, нетрадиційних джерел енергії, нетрадиційного газу постає на першому місці і ми мусимо це робити. Єдине що не має бути суперечності – енергетична безпека і якість життя. Бо кому буде потрібна та енергетична безпека, якщо ми залишимо після себе місячний пейзаж і там не буде жодної можливості жити?
Тим більше, що Олеська площина, де компанія «Шеврон» отримала можливість проводити ці розробки, вона густонаселена, там рекреаційна зона, там реально те, що дає людям можливість реально жити, і проблема забруднення води і забруднення територій якраз дуже людей хвилює.
РП: Російську пропаганду звинувачували якраз у нагнітанні негативної інформації про видобуток сланцевого газу. Ви зараз у США. Ця країна стала світовим лідером з видобутку газу, саме за рахунок сланцю. Насправді сланцевий газ добувають буквально за кілька десятків кілометрів від місця, де ми з Вами сидимо. Чи була у Вас можливість напряму познайомитися з технологіями видобутку сланцевого газу у США і поспілкуватися з місцевими фахівцями?
АМ: На жаль, ні. Ситуація в Україні не дала це зробити. Але ми маємо домовленості, що на кінець літа, на початок осені цей візит відбудеться, бо краще один раз побачити, ніж сто раз почути.
РП: Видобуток сланцевого газу може стати відповіддю на питання енергетичної незалежності України у довготривалій перспективі. Чи збираєтеся Ви зробити вивчення цієї теми з точки зору екологічності цієї технології пріоритетом Вашого міністерства?
АМ: Тут навіть не йдеться чи збираюся я це зробити, саме життя ставить це питання, як одне з ключових, і не лише для Міністерства екології, але загалом для Кабінету міністрів, як одне з таких ключових. В даному випадку, по-перше, Міністерство екології може разом з компаніями забезпечити інформування населення. Друге - це питання екологічного моніторингу. І третє питання – це приведення українського законодавства до певних стандартів, які би дозволили реально компенсувати можливі збитки, які можуть бути під час видобутку сланцевого газу. Ми мусимо захищати своїх людей і інформаційно, і юридично також.
РП: «Свобода» виступала проти цих сланцевих контрактів. Сьогодні, чи притримуєтеся Ви позиції партії у цьому питанні, чи Ви змінили свою думку?
АМ: Власне, це також певна пропаганда, яка говорила, що «Свобода» проти видобутку сланцевого газу. У нас в програмі записано, що ми за розвиток і видобуток нетрадиційних копалин, джерел енергії і так далі. Ми наголошували на кількох дуже важливих речах. Перше, екологічна безпека, і тут жодного протиріччя немає.
Друге, те що місцева громада має отримати якусь частку з тих ресурсів, які видобуваються на її території, і це прописано, наприклад, в угоді з «Шевроном». Чого немає в угоді з «Шелом», бо там була інша ситуація, пішла вказівка з Києва, ради проголосували і на тому завершили. Ота така дискусія і протистояння дозволила мати певні здобутки для місцевої громади і тут «Свобода» свою місію виконали.
Третє питання, ми не перешкоджали ухваленню цих угод і залишили за собою право контролю, чим власне я сьогодні і займаюся.
Дивіться також: Міністр екології від «Свободи» розповів про пріоритетність сланцевого газу
Про необхідність розробки альтернативних джерел енергії, в тому числі і покладів сланцевого газу, заявив у Вашингтоні міністр екології та природніх ресурсів України Андрій Мохник. Про екологічну політику України та реформування екологічної галузі з міністром Мохником розмовляв Руслан Петричка.
Руслан Петричка: Минуло 100 днів з часу, як Ви прийшли на посаду міністра екології та природніх ресурсів. Які найбільші проблеми Вам відкрилися з того часу?
Андрій Мохник: Є проблема, що міністерство не має територіальних підрозділів. Дуже важко вести єдину екологічну політику по всій Україні. Мусить бути певний сигнал зверху, в той час як місцеві адміністрації мають мати певні екологічні підрозділи. А зараз виходить, що вони доволі автономні.
Друге питання, є проблема з екологічною інспекцією, де серйозних змін в кадровому плані не відбулося. А це одна з ключових структур, яку звинувачували в корупції. Бо вони мають право надавати певні дозволи чи накладати штрафи. І відповідно, ціна питання може коливатися від тисяч гривень до мільйонів, десятки мільйонів. Зрозуміло, що людина, яка отримує дві з половиною тисячі гривень, вона має дуже великі спокуси.
Тим більше, що ця система, вона сама по собі, вже відлагоджена і ламати її доволі важко. Важко тому, що немає елементарного закону про люстрацію, який би міг нам давати можливість обходити і кодекс законів про працю і закон про державну службу. Тобто, ухвалювати суто політичні рішення, а не рішення виключно по трудовому законодавству.
Є ще питання Державної служби геології і надр. Це угоди по розподілу продукції, сланцевий газ, питання спільної діяльності, на якій дуже багато зловживань. Це також питання бурштину, який нелегально видобувається. Мало того, що це збитки державі, ті нелегальні старателі після себе не рекультивують землю. Там такі місячні пейзажі.
Також це питання реформування самого міністерства. На жаль це серйозна проблема. Сьогодні ми маємо постанову Кабміну і всі органи державної влади скорочуються на 10%. Але це більше механістичний підхід. Ми бачимо, що є напрямки, які можна скорочувати, можливо навіть більше ніж на 10 відсотків. А є напрямки, які не можна скорочувати взагалі. Реформування міністерства тісно пов‘язане з ухваленням чи не ухваленням Закону про люстрацію. Бо сьогодні кожен працівник міністерства чи територіальних підрозділів Державної екологічної інспекції воно пов‘язане з тим, що на захисті їх інтересів стоїть Закон про державну службу, стоїть Кодекс законів про працю, а то що людина була причетна до злочинної політики попередньої влади – це ніде не прописано і не враховується.
Звільнити, наприклад, керівників територіальних підрозділів Державної екологічної інспекції можливо тільки в двох випадках: або він пише заяву самостійно про звільнення, або керівник Державної екологічної інспекції має перетворитися на такого собі «Комісара Катані», вишуковувати на нього компромат, подавати в прокуратуру, а потім через суд звільнити чи не звільнити.
Процес буде займати тривалий час.
...без Закону про люстрацію, вирішити системно питання модернізації державної служби – просто неможливоАндрій Мохник
Якщо ми говоримо про Державну екологічну інспекцію, її очолює Михайло Казимир, фаховий чоловік, який має понад 10 років стажу у цій галузі, володіє матеріалом… Він викликав усіх керівників і після його розмови 14 з 24 лягли на лікарняний. Чинне трудове законодавство дозволяє їм перебувати на лікарняному до 4 місяців, потім він зможе вийти і знову піти на лікарняний, і в такий спосіб ми наштовхуємося на саботаж. Хоча з іншого боку я можу сказати, що в міністерстві, принаймні в ключових департаментах, вже змінені керівники. Але без Закону про люстрацію, вирішити системно питання модернізації державної служби – просто неможливо.
ПРО КРИМ І ВОДУ
Прийшлося також займатися питанням Північно-Кримського каналу. Бо після окупації Криму постало питання, ми ж не можемо давати їм воду просто задурно і чи взагалі їм треба цю воду давати? Навіть так, якщо політично ставити питання. Вартість кубометру води була 0.67 копійки, майже задурно. При чому АР Крим ще й умудрялася щось там боргувати для Державної агенції водних ресурсів. Зараз там є проблема, канал працює самоплином 200 кілометрів, а ще 200 там три насосні станції, вони подають воду.
РП: Вода сьогодні подається у Крим?
АМ: Зараз вода в Крим не подається, але ми не можемо повністю її закрити. Одна перегородка стоїть на Херсонщині, а наступна стоїть уже в Криму. На кордоні між Кримом і Херсонською областю перегородки немає. ЇЇ треба будувати і вартість її, за попередньою оцінкою, складе 50 мільйонів гривень. Могли би зупинитися на херсонській перегородці, але далі є відвідні канали, які потрібні херсонським аграріям. Там посушлива частина, більше того, там вирощують рис. Тобто ми змушені були подавати туди воду, частину якої потім вони вже перекачували в Крим. Але зараз, вода не потрібна херсонським аграріям, тому вона не подається і в Крим.
У нас є відповідні розрахунки щодо постачання води в Крим, але постає питання з ким укладати угоди. Не можна укладати з теперішнім керівництвом Криму тому, що ми фактично будемо легітимізувати і визнавати ту владу. Треба створювати систему через господарюючих суб‘єктів, але вони цього теж не хочуть, бо звикли не платити.
Ми мусимо захищати своїх людей і інформаційно, і юридично також.Андрій Мохник
До речі, в Криму вони казали що через канал у них усе засохло без води. Те, що вони там «дбайливо» посадили. Насправді я думаю, вони там нічого не посадили, мабуть прогнозували такі речі. Але вже приходять і розказують, «бачите, нічого не росте, бо нема води», а насправді нічого не росте, бо нічого не садили.
Ми працюємо над тим, щоб повністю заблокувати подачу води в Крим. Після того, як Північно-Кримський канал завершить свій цикл восени і буде зупинений, то ці роботи будуть проводитися.
РП: А чому ви хочете перекрити подачу води в Крим?
АМ: Це питання, у першу чергу, політичне. Якщо ці території окуповані, ми не маємо там контрагента, з яким можна було б говорити. В даній ситуації, це один з таких важелів тиску, щоби повернути Крим. Крим надзвичайно залежний від континентальної України. Це не тільки вода, це енергетика, це газ, це транспортні комунікації. Відповідно, як такий, Росії не потрібен, можливо хіба тільки задля задоволення своїх імперських амбіцій. Але це для Росії дуже дороге задоволення, чому вони власне і провокують ситуацію на сході і півдні України. На сьогодні, якщо ми жорстко поставимо це питання, то я думаю, що в Росії будуть дуже серйозні проблеми, яким чином утримувати Крим, якщо з України туди не буде надходити усе те, що я перерахував.
ПРО СЛАНЦЕВИЙ ГАЗ
РП: Моє наступне питання стосується теми, яка сьогодні стала питанням національних інтересів України. Яка позиція Мінекології щодо видобутку сланцевого газу?
АМ: Позиція міністерства – це забезпечення екологічної безпеки під час будь-яких робіт: чи це пов‘язано з сланцевим газом, добуванням інших копалин, водними ресурсів чи Чорнобильською АЕС. Важливо, що під час видобутку сланцевого газу ми маємо в угодах про розподіл продукції, зокрема з «Шевроном», що там передбачений екологічний моніторинг. І сьогодні міністерство працює над тим, щоб сформувати робочу групу, яка оголосить тендер і відповідно наші науковці будуть це здійснювати. Серед тих інститутів, які виграють цей тендер, чи це буде Львівська політехніка, чи Івано-Франківський інститут нафти і газу.
РП: Чи була у Вас можливість самому вивчити наскільки безпечною є технологія видобутку сланцевого газу?
АМ: Тема сланцевого газу є мало «інформаційно наповненою». Насправді люди мало про це знають, переповідають чутки, це викликає певний страх і навіть коли ВО «Свобода», до якого я маю причетність, працювала з «Шевроном», ми говорили – дайте більше інформації для людей, тоді ви будете мати менше спротиву і протидії. Сьогодні уже в ранзі міністра під час зустрічей, ми їм те саме говоримо. Бо відсутність інформації – це велика небезпека для цього проекту. В ситуації, коли Україна намагається зіскочити з газової голки Росії, питання енергетичних ресурсів, нетрадиційних джерел енергії, нетрадиційного газу постає на першому місці і ми мусимо це робити. Єдине що не має бути суперечності – енергетична безпека і якість життя. Бо кому буде потрібна та енергетична безпека, якщо ми залишимо після себе місячний пейзаж і там не буде жодної можливості жити?
Тим більше, що Олеська площина, де компанія «Шеврон» отримала можливість проводити ці розробки, вона густонаселена, там рекреаційна зона, там реально те, що дає людям можливість реально жити, і проблема забруднення води і забруднення територій якраз дуже людей хвилює.
РП: Російську пропаганду звинувачували якраз у нагнітанні негативної інформації про видобуток сланцевого газу. Ви зараз у США. Ця країна стала світовим лідером з видобутку газу, саме за рахунок сланцю. Насправді сланцевий газ добувають буквально за кілька десятків кілометрів від місця, де ми з Вами сидимо. Чи була у Вас можливість напряму познайомитися з технологіями видобутку сланцевого газу у США і поспілкуватися з місцевими фахівцями?
АМ: На жаль, ні. Ситуація в Україні не дала це зробити. Але ми маємо домовленості, що на кінець літа, на початок осені цей візит відбудеться, бо краще один раз побачити, ніж сто раз почути.
РП: Видобуток сланцевого газу може стати відповіддю на питання енергетичної незалежності України у довготривалій перспективі. Чи збираєтеся Ви зробити вивчення цієї теми з точки зору екологічності цієї технології пріоритетом Вашого міністерства?
АМ: Тут навіть не йдеться чи збираюся я це зробити, саме життя ставить це питання, як одне з ключових, і не лише для Міністерства екології, але загалом для Кабінету міністрів, як одне з таких ключових. В даному випадку, по-перше, Міністерство екології може разом з компаніями забезпечити інформування населення. Друге - це питання екологічного моніторингу. І третє питання – це приведення українського законодавства до певних стандартів, які би дозволили реально компенсувати можливі збитки, які можуть бути під час видобутку сланцевого газу. Ми мусимо захищати своїх людей і інформаційно, і юридично також.
РП: «Свобода» виступала проти цих сланцевих контрактів. Сьогодні, чи притримуєтеся Ви позиції партії у цьому питанні, чи Ви змінили свою думку?
АМ: Власне, це також певна пропаганда, яка говорила, що «Свобода» проти видобутку сланцевого газу. У нас в програмі записано, що ми за розвиток і видобуток нетрадиційних копалин, джерел енергії і так далі. Ми наголошували на кількох дуже важливих речах. Перше, екологічна безпека, і тут жодного протиріччя немає.
Друге, те що місцева громада має отримати якусь частку з тих ресурсів, які видобуваються на її території, і це прописано, наприклад, в угоді з «Шевроном». Чого немає в угоді з «Шелом», бо там була інша ситуація, пішла вказівка з Києва, ради проголосували і на тому завершили. Ота така дискусія і протистояння дозволила мати певні здобутки для місцевої громади і тут «Свобода» свою місію виконали.
Третє питання, ми не перешкоджали ухваленню цих угод і залишили за собою право контролю, чим власне я сьогодні і займаюся.
Дивіться також: Міністр екології від «Свободи» розповів про пріоритетність сланцевого газу
