Наслідки санкцій проти Росії видно на полі бою - голова Управління з координації санкцій Держдепу США

Західні санкції проти Росії впливають на її спроможність на полі бою. Про це в інтерв’ю Голосу Америки заявив голова Управління з координації санкцій Державного департаменту США Джим О'Браєн. Він переконаний, що від скрутного фінансового становища Москву не рятує навіть торгівля з Китаєм. Про те, як надовго Росії вистачить ресурсів для ведення війни проти України, і чи посилюватимуть США санкції щодо Москви надалі, в Джима О'Браєна розпитала журналістка Грузинської служби Голосу Америки Ія Меурмішвілі.

Інтерв'ю перекладене та відредаговане для ясності та плинності

Іа Меурмішвілі, Голос Америки: Розпочнемо з дуже загального питання. Яка мета санкцій, запроваджених США проти Росії?

Джим О'Браєн, голова Управління з координації санкцій Державного департаменту США: З Росією ми намагаємося зробити три речі за допомогою нашої програми санкцій. Ми позбавляємо Росію ресурсів для ведення війни. І я радий говорити про те, як, на нашу думку, це працює. Ми зменшуємо залежність наших партнерів від Росії. І чудовим прикладом цього є рішення ЄС не імпортувати російську нафту, що зменшує вплив Росії. Також ми намагаємося підтримувати доступність російських товарів, особливо на глобальному півдні. Тож російські продукти харчування, добрива та нафта продаються не дорожче цінового обмеження. Усе це ми хочемо продовжувати.

I.М.: А чи маємо ми розуміння того, наскільки вони ефективні? Адже Іран, Північна Корея, Венесуела також піддаються жорстким санкціям, але ми не бачимо особливих змін.

Д.О.: Я вважаю, ми повинні визнати, що кожна ситуація унікальна, і дана ситуація стосується припинення війни, цього невиправданого вторгнення. У цьому контексті я вимірюю наш успіх двома речами. По-перше, чи ми бачимо вплив на полі бою. І по-друге, чи ми зменшуємо кошти, які Росія має на відновлення своєї здатності воювати. Крім того, ми вважаємо, що санкції є важливим способом привернути увагу до злочинності, яка притаманна цьому вторгненню. Тому ми вводимо санкції щодо осіб, відповідальних за крадіжки дітей з українських родин, за участь в анексії територій. І за катування, і за знущання, і за інше. Тож ми намагаємося викрити кожен елемент того, що робить Росія, і обмежити її здатність стверджувати, що те, що вона робить, є нормальним або законним.

Чи бачимо ми наслідки на полі бою? Так. Росія не в змозі вести сучасну війну, і це значною мірою тому, що їй не вистачає сучасного комунікаційного обладнання, необхідної електронної техніки, обладнання для позиціонування, усього того, що потрібно для ведення мобільної, швидкої, рухомої, точної війни, яку Україна, наприклад, починає вести. І це значною мірою тому, що Росія залежить від світової торгівлі багатьма ключовими компонентами сучасної війни. Вона не може отримати їх так ефективно. Тож це справжня проблема.

Чи стало в Росії менше грошей? Абсолютно. Один зі способів поглянути на це з точки зору, скажімо, витрачання грошей. Коли почалася війна президенту Путіну могли казати, що у 2022 році він може розраховувати на витрати $850 млрд, і він витратив багато з них. Цього року та сама людина приходить і каже, - ми вважаємо, що цьогоріч ви маєте витратити приблизно $220 млрд. То що ж трапилося? По-перше, вони витрачають величезні суми, щоб утримати свою економіку на плаву. Ви знаєте, їхній ВВП впав менше, ніж багато хто очікував. Але це тому, що держава оплачує оборонне виробництво і платить людям, щоб вони служили в армії. Все це додає до ВВП. З часом це не дуже продуктивно, але вони це роблять.

Водночас вони намагаються витрачати гроші на підтримку цивільної економіки. З такими витратами їхні основні резерви минулого року впали, в підсумку до кінця року на понад $60 млрд. Це справді чудово, тому що вони також заробили рекордну суму через зростання цін на нафту та продукти харчування, які є основними експортними товарами. Тож вони заробили більше ніж будь-коли, але витратили свої заощадження на $60 млрд. Це залишило їм, можливо, 580 млрд для витрат, $300 млрд із яких знерухомлені за межами Росії, тож виходить близько $280 млрд. Приблизно третина - в юанях. Відтак, вони можуть торгувати з Китаєм. Це важливо, але це не дуже допомагає глобально.

Третина - в золоті. Ви знаєте, що вони не можуть витрачати золото. Тож у них залишається приблизно третина. Це $100 млрд. Крім того, я перепрошую за урок математики, але я думаю, що людям корисно бачити цифри. Цього року вони очікувано зароблять від свого експорту вдвічі менше ніж минулого року. Тому ми вже бачимо, наприклад, ціни на нафту. Якщо ви дивитеся місяць за місяцем, вони заробляють на нафті на 47% менше ніж минулого року. Отже, якщо ви додасте цю суму, а це приблизно $100-120 млрд, які вони мають, це приблизно $230 млрд.

Почали минулого року з $850 млрд, а зараз ось так. Це означає, що час не на боці Росії. Я хочу бути реалістом щодо цього: Росія все ще в змозі відправляти військових на поле бою. Вони все ще виготовляють певну кількість ракет на місяць. Вони досі використовують їх для атак на цивільні цілі в Україні. Це жахлива війна, але вона набагато менш військово-спроможна, ніж була б за відсутності економічних кроків, які зробила коаліція.

I.М.: Це чудово, що ви кажете про результати впливу санкцій проти Росії на полі бою. Але що далі? Чи збирається уряд США зупинитися на цьому, чи ви плануєте розширювати перелік деяких із цих товарів?

Д.О.: Так, це триватиме. І я думаю, що ситуація для Росії буде тільки ускладнюватися. Я не збираюся передбачати конкретні дії, але це - США та всі партнери G7. Отже, найбільші економіки світу та ще три десятки країн, найбільший економічний блок у світі, об’єдналися, щоб сказати, що Росія має залишити Україну, і ми будемо продовжувати закручувати гайки з економічного боку, поки цього не станеться.

Однією з цілей було зменшення нашої залежності від Росії. Багато країн Європи більше не купують газ у Росії. Закупівлі нафти впали. Ми не купуємо нафту, Велика Британія не купує. Тож раптово важіль впливу Росії на нас різко зменшується. Це величезний провал з боку Росії. І тому тепер ми маємо більше свободи, аби вживати інших заходів, рухаючись вперед. І ми будемо.

I.М.: Я знаю, що ви не економіст і не будете робити прогнозів щодо російської економіки. Але ви щойно сказали, що час не на боці Росії. Тож який ваш прогноз? Де буде російська економіка через 2-5 років?

Д.О.: Я не займаюся прогнозуванням, економіст я чи ні. Я думаю, що ми можемо вдіяти, - це дуже ускладнити Росії робити все, що вона хоче. Президент Путін хоче сказати своєму народові: життя вдома залишиться таким самим, і ми виграємо цю війну. Їм катастрофічно не вдається виграти війну. І буде все важче вкладати гроші в ці речі. Друга частина стосується світу майбутнього. Я оптиміст. Я вважаю, що ми входимо в період, коли будемо мати низку нових технологій, які змінять світову економіку.

Штучний інтелект, квантові обчислення, зелена революція, цифрова революція. Поряд із цим - прогрес у біоінженерії. Я думаю, що це стане основою для наступної великої хвилі економічного зростання, як це було 250 років тому. Росія не відіграє в цих галузях. Її найталановитіші люди виїжджають, багато хто до Грузії чи інших місць. І тому, якщо ви поглянете ще через п’ять-десять років, я вважаю, що Росія виглядає дуже похмурою, і там ми

бачимо падіння ВВП на 20%. І це, я вважаю, реальний показник, на який, сподіваюся, російські політики звернуть увагу. Немає ознак того, що вони це роблять.

I.М.: В одній із ваших нещодавніх презентацій у Німеччині ви сказали, що режим санкцій - це, по суті, діалог між тим, хто наклав санкції, і підсанкційними країнами. Це стосується і Росії? А якщо є діалог, то про що він?

Д.О.: Іноді це може бути діалог глухих. Ми вживаємо заходів, а вони відповідають. Один із напрямків, про який ми нещодавно говорили, – це проблема обходу санкцій. Ми спостерігали різке падіння російського імпорту електроніки навесні та влітку минулого року, а потім повільне відновлення. І це такі товари, як чіпи, які живлять посудомийну машину чи телевізор, напівпровідники, інтегральні схеми та речі, які входять у предмети повсякденного вжитку. Росія забирає їх і використовує на полі бою. Тож наприкінці минулого року ми почали спостерігати, як імпорт проходить через треті країни, але повертається до Росії, а потім деякі з цих товарів виявляються на полі бою. Тому я говорю про таку реакцію та протидію. Що ми зробили за останні місяці, - те, що всі великі економіки погодилися не дозволяти експорт цих товарів, якщо російська компанія є кінцевим бенефіціаром. І ми працюємо з суміжними країнами, щоб бути впевненими, що ці товари не йдуть в Росію. Це те, що я мав на увазі під діалогом.