Детройтський інститут мистецтв має унікальну колекцію робіт старих європейських та сучасних майстрів.
Журналіст Марк Страйкер каже:
«З цієї колекції можна вивчити історію західного мистецтва».
Тому оцінити її у доларовому еквіваленті дуже складно.
Страйкер підкреслює:
«Вона безцінна, незамінна».
Усе ж в управлінні з надзвичайних ситуацій, яке займається порятунком збанкрутілого Детройта, намагаються встановити реальну ціну музейної колекції.
Говорить професор Вейнського університету Лора Бартел:
«Із самого початку процесу банкрутства було чітко сказано, що місто Детройт є власником активів музею».
З цим погоджується журналіст Марк Страйкер:
«Місто є власником музейних робіт, що і відрізняє його від інших музеїв в Америці, які є незалежними, приватними організаціями».
Активи міста вивчає Кевін Орр. Саме він звернувся до відомого аукціонного дому Крісті з проханням оцінити музейні експонати.
Марк Страйкер пояснює:
«Він попросив дім Крісті оцінити лише ті роботи, які купило безпосередньо місто».
А це близько двох тисяч робіт – майже п’ять відсотків з 66 тисяч експонатів Детройтського музею. Серед яких є і картина Вінсента Ван Ґоґа «Автопортрет у капелюсі».
Журналіст Марк Страйкер каже, що Крісті оцінило ці роботи від 450 мільйонів до 850 мільйонів доларів.
У 2012 році мешканці трьох сусідніх з Детройтом округів погодилися платити вищі податки в обмін на безкоштовний вхід до музею. Продаж будь-якого експонату позбавить місто цих надходжень у бюджет.
«Вони скасують податок у разі продажу будь-якої картини, а це означатиме, що розпродаж мистецтва швидко призведе до закриття музею», – каже Марк Страйкер.
Професор Вейнського університету Лора Бартел ставить питання руба:
«Чи Кевін Орр хочете стати тією людиною, яка ввійде в історію, як нищитель Детройтського інституту мистецтв? Не думаю, що будь-хто захоче опинитися у цьому положенні. Якщо можна виробити план без продажу активів музею, він це зробить».
Такий план був представлений у січні. Підтримали його декілька фундацій, включно з Фондами імені Форда та Найта. Вони пообіцяли надати майже 330 мільйонів доларів на те, щоби картини не пішли з молотка.
Журналіст Марк Страйкер піддає іншу пропозицію:
«Музей міг би вийти з-під контролю міста і стати громадською організацією, окремо від управління Детройта, щоби ніколи більше не опинятися у подібній ситуації».
Грошей, названих домом Крісті за музейні картини, не вистачить на покриття боргів міста. Зате з’явився план виходу з кризи, що дає можливість втримати мистецькі роботи світової слави в Детройті.
Журналіст Марк Страйкер каже:
«З цієї колекції можна вивчити історію західного мистецтва».
Тому оцінити її у доларовому еквіваленті дуже складно.
Страйкер підкреслює:
«Вона безцінна, незамінна».
Усе ж в управлінні з надзвичайних ситуацій, яке займається порятунком збанкрутілого Детройта, намагаються встановити реальну ціну музейної колекції.
Говорить професор Вейнського університету Лора Бартел:
«Із самого початку процесу банкрутства було чітко сказано, що місто Детройт є власником активів музею».
З цим погоджується журналіст Марк Страйкер:
«Місто є власником музейних робіт, що і відрізняє його від інших музеїв в Америці, які є незалежними, приватними організаціями».
Активи міста вивчає Кевін Орр. Саме він звернувся до відомого аукціонного дому Крісті з проханням оцінити музейні експонати.
Марк Страйкер пояснює:
«Він попросив дім Крісті оцінити лише ті роботи, які купило безпосередньо місто».
А це близько двох тисяч робіт – майже п’ять відсотків з 66 тисяч експонатів Детройтського музею. Серед яких є і картина Вінсента Ван Ґоґа «Автопортрет у капелюсі».
Журналіст Марк Страйкер каже, що Крісті оцінило ці роботи від 450 мільйонів до 850 мільйонів доларів.
Музей міг би вийти з-під контролю міста і стати громадською організацієюМарк Страйкер
«Вони скасують податок у разі продажу будь-якої картини, а це означатиме, що розпродаж мистецтва швидко призведе до закриття музею», – каже Марк Страйкер.
Професор Вейнського університету Лора Бартел ставить питання руба:
«Чи Кевін Орр хочете стати тією людиною, яка ввійде в історію, як нищитель Детройтського інституту мистецтв? Не думаю, що будь-хто захоче опинитися у цьому положенні. Якщо можна виробити план без продажу активів музею, він це зробить».
Такий план був представлений у січні. Підтримали його декілька фундацій, включно з Фондами імені Форда та Найта. Вони пообіцяли надати майже 330 мільйонів доларів на те, щоби картини не пішли з молотка.
Журналіст Марк Страйкер піддає іншу пропозицію:
«Музей міг би вийти з-під контролю міста і стати громадською організацією, окремо від управління Детройта, щоби ніколи більше не опинятися у подібній ситуації».
Грошей, названих домом Крісті за музейні картини, не вистачить на покриття боргів міста. Зате з’явився план виходу з кризи, що дає можливість втримати мистецькі роботи світової слави в Детройті.
