Запорізька атомна станція - це перший мирний ядерний об'єкт у світі, що було мілітаризовано й заміновано. Через це навіть після деокупації відновити роботу ЗАЕС може бути неможливо. Адже щоб запустити генерування електроенергії, потрібно буде повністю перебрати всі вузли й агрегати енергоблоків та впевнитись у цілковитій безпеці станції.
У цьому переконує Олена Паренюк, радіобіологиня та старша наукова співробітниця Інституту проблем безпеки АЕС НАН України.
В інтерв'ю журналістці Української служби Голосу Америки Марії Прус науковиця розповіла, що на ЗАЕС розгротаєтсья катастрофа, яка хоч зараз і не супроводжується витоком радіоактивних речовин, але її можна порівняти із Чорнобилем та Фукусімою.
Інтерв'ю відредаговане для ясності й плинності
Марія Прус, Голос Америки: Як представниця наукової спільноти, яка досліджує наслідки аварій на Чорнобильській АЕС і АЕС Фукусіма, як ви оцінюєте зараз безпекову ситуацію за ЗАЕС?
Олена Паренюк, співробітниця Інституту проблем безпеки АЕС НАН України: Ситуація зараз складна, була складна і залишається складною, тому що ми говоримо про те, що це третій тип катастроф і ця катастрофа - та, що відбувається, ми в ній живемо. Вона порівняна із Чорнобилем і Фукусімою.
немає викидів в навколишнє середовище, але це скоріше щаслива випадковість
Так, немає викидів в навколишнє середовище, але це скоріше щаслива випадковість. Але з точки зору впливу на людей, ситуація, що складається зараз на ЗАЕС, вже вплинула на більше людей, ніж вплинув і Чорнобиль, і Фукусіма.
Ми говоримо про те, що є 11 тисяч співробітників, які працювали на ЗАЕС, багато з них змушені були втекти, а кожен співробітник, який приймав для себе рішення чи залишатися на атомній станції, брати мандат на роботу від "Росатома", чи залишатися і не брати мандат на роботу, полишити свій піст і поїхати, переживши складні дуже моральні моменти.
Це складна дилема, ніхто не може вирішити за людей, ніхто не може сказати, як було правильно, правильно було по-всякому, люди рятували свої сім'ї або люди рятували атомну станцію або люди залишались, бо не могли піти на компроміс зі своєю совістю. І це така дуже складна моральна дилема, про яку ми зараз, в гарячій фазі цієї аварії, судити не можемо.
це соціальний тип аварії
Тобто це не аварія з викидом радіонуклідів. Це інший тип, це соціальний тип аварії.
По-друге, Запорізька атомна станція замінована. Це перший ядерний об'єкт в світі, який є замінованим.
Ми втратили вже Запорізьку атомну станцію, тобто я не впевнена, що потрібно зробити для того, щоб вона знову почала генерувати електроенергію. Тому що ми не знаємо, що саме мінували росіяни, і я не думаю, що росіяни також добре пам'ятають, які саме вузли і агрегати вони мінували. І запустити цю атомну станцію без того, щоб перебрати її буквально по якихось маленьких шматочках і абсолютно точно впевнитись, що кожен вузол, кожен болтик є безпечним...
запустити цю атомну станцію без того, щоб перебрати її буквально по якихось маленьких шматочках і абсолютно точно впевнитись, що кожен вузол, кожен болтик є безпечним
Уявіть собі, скільки це буде коштувати тому що атомна станція - це складний агрегат, його не можна розібрати на три детальки. Тому, на жаль, ситуація така, що ми зараз в активній, гарячій фазі аварії. Коли вона скінчиться - ми не розуміємо, і що потрібно буде для того, щоб ліквідувати наслідки цієї аварії - ніхто не знає, тому що, знову, такого нічого ніколи не було.
Що може статись, якщо окупаційна влада спробує запустити ЗАЕС
М.П.: Дійсно, коли люди думають про аварію на такому об'єкті як ЗАЕС, в уяві - Чорнобиль або Фукусіма. Раніше в інтерв'ю ви говорили, що на станції немає радіоактивних ізотопів йоду. Чи можна сказати, що немає небезпеки радіоактивного забруднення?
О.П.: Для того щоб прогнозувати радіоактивне забруднення, треба знати, чим вдарять, по чому вдарять, з якою силою вдарять і в якій буде ситуація атомна станція.
Зараз росіяни поширюють ідею про те, що вони хочуть перезапустити цю АЕС. Я в цьому сумніваюся. Але якщо так і якщо при цьому ця атомна станція запуститься, тобто почне іти ланцюгова реакція, і якщо там щось станеться, катастрофа може бути страшенною.
Плюс ми маємо ще не забувати, що там немає джерела охолодження. Тобто Каховське море пішло, і наразі пробурили кілька десятків свердловин на території Запорізької АЕС, і зі свердловин води вистачає для того, щоб охолоджувати охолоджені реактори, її не буде вистачати для того, щоб охолоджувати працюючий реактор.
якщо при цьому ця атомна станція запуститься, тобто почне іти ланцюгова реакція, і якщо там щось станеться, катастрофа може бути страшенною
Зараз всі реактори в "холодному" зупині, тобто кілька днів тому зупинили повністю, вона перестала генерувати струм у вересні 22-го року, з того часу всі реактори були в зупині, але якісь в "холодному", якісь в "гарячому". Зараз вперше з того часу всі реактори в "холодному" зупині. І якщо зараз щось станеться, ми сподіваємося, що масштаби будуть не такі катастрофічні. Тобто так, може бути витік, але через те, що немає генерації, немає тиску в реакторах, а також через те, що відпрацьоване ядерне паливо лежить у сховищі, в принципі, все добре.
Тобто навіть за умови витоку радіоактивних речовин це може бути локальна історія, це може бути катастрофа 5-6 рівня за міжнародною шкалою INES.
Якщо прилетить якась надпотужна ракета в сховище відпрацьованого ядерного палива, це може вибухнути, потрапити у Дніпро, в атмосферу, це може бути небезпечно. Тобто ані ядерного вибуху в "холодному" зупині не буде, не буде коротко живучих ізотопів, в тому числі ізотопу йоду. Але менше з тим, все одно забруднення може статися і це може забруднити і територію України із Дніпром, потрапити в басейн Чорного моря, і тоді всі країни, які входять до басейну Чорного моря, а можливо деякі країни, які входять до басейну Середземного моря, отримують свою частину.
М.П.: Що може статись, якщо російська влада все ж спробує запустити станцію без належної перевірки?
О.П.: Якщо російська влада все ж спробує запустити станцію без належної перевірки, а ми говоримо про те, що ця атомна станція не генерує вже майже два роки і не перевіряється.
на атомних станціях ремонтують щось до того, як воно зламалося - за графіком. Таких перевірок не відбувалося з моменту окупації
Тобто кожна атомна станція, кожен енергоблок має бути раз на певний період часу зупинений і там має проходити перевірка безпеки і перевірка загального стану. Тому що ми не можемо дозволити собі ремонтувати щось, коли воно вже зламалося. На атомних станціях ремонтують щось до того, як воно зламалося - за графіком.
Таких перевірок не відбувалося з моменту окупації. І тому навіть якби ми думали, що росіяни зможуть позбирати всі свої міни, які вони залишили на території атомної станції, все одно треба перевірити повністю всю атомну станцію, перевірити надійність цих вузлів і агрегатів.
Хто це може зробити - я не знаю, тому що спеціалісти "Росатома" не мають на це ні експертизи, ні санкцій, ні знань. А українські спеціалісти, яких катували, - я не думаю, що вони морально готові співпрацювати з "Росатомом".
М.П.: А чому у російських спеціалістів немає знань і кваліфікації, якщо, умовно кажучи, українські станції будувались за радянською системою?
коли родину або людей катували, або твоїх колег - ти не захочеш передавати досвід добровільно
О.П.: Справа в тому, що кожен енергоблок є унікальним, і людина випускається, отримує базові знання і навички, доєднується до людей, які працюють на енергоблоці, і старші колеги її навчають. Тобто це потребує доволі довгого такого тренування.
Знову ж таки, атомний енергоблок - це не просто ноутбук, це трошки складніше. І тому юез навчання, навіть знаючи архітектуру енергоблока цього ВВЕР (водно-водяний енергетичний реактор ЗАЕС - ред.), якщо ти не отримаєш тренінга, коли тобі просто покажуть, що отут оця кнопочка, отут оця кнопочка, вона відповідає за це, а це відповідає за це, - розібратися в цьому самостійно дуже складно, навіть маючи базові знання.
Саме тому головні інженери з управління реактором, головні інженери з управління турбіною - не приходять і не стають ними одразу після інституту, вони навчаються, відбувається передача досвіду. А знову ж таки, коли родину або людей катували, або твоїх колег - ти не захочеш передавати досвід добровільно.
Ситуація із працівниками ЗАЕС
М.П.: Мер Енергодара нещодавно заявив, що на станції залишилось менш ніж дві тисячі з 11 тисяч працівників. Наскільки цього достатньо для підтримання станції в тому стані, який є. І дійсно, якщо російські окупаційні сили хочуть спробувати запустити це, чи потрібно буде шукати більше працівників чи привозити експертів з Росією безпосередньо?
О.П.: Для того, щоб підтримувати станцію, - цього я не можу сказати, тому що треба знати, в якому стані станції, але очевидно, якось люди справляються.
Для того, щоб запустити станцію, абсолютно точно недостатньо, треба привозити спеціалістів з Росії. А будь-який професіонал, який доєднується до чогось, що відбувається на Запорізькій атомній станції, автоматично отримує "вовчий білет" у спільноті. Тобто це канібалізм, і професійна спільнота, в принципі вони звісно люди технічні, але честь і мораль у цих людей є.
можна отримати купу грошей, доєднатися до спеціалістів, які працюють на Запорізькій АЕС, - і більше нікуди не виїхати з Росії
Тому фактично можна отримати купу грошей, доєднатися до спеціалістів, які працюють на Запорізькій АЕС, - і більше нікуди не виїхати з Росії. Не тому, що тебе не випустять, тебе випустять, просто з тобою не будуть спілкуватися.
М.П.: Якщо говорити про ядерне паливо на ЗАЕС, в якого спливає термін експлуатації, то які це несе ризики?
О.П.: Ядерне паливо не має терміну придатності, воно просто розпадається. Тобто коли ядерне паливо працює, ми можемо дуже чітко прорахувати, скільки його залишилось, скільки відпрацювалось. Це ланцюгова реакція, вона дуже математична, фізично-математична.
Що відбувається наразі з паливом знають спеціалісти, які там є зараз фізично. Я думаю, що знає низка дуже вузько професійних спеціалістів в Україні і певно у світі. Але знову ж таки, для того, щоб перезапустити атомну станцію, треба перевантажити все паливо. Я біолог, я не ядерний інженер, і я не хочу перетягувати на себе експертизу, якої не маю. Але наскільки я знаю, застандартами безпеки з ядерним паливом нічого не станеться окрім того, що воно перестане бути паливом.
Оцінка міжнародної спільноти
М.П.: Чи чують ваші застереження колеги за кордоном у науковій спільноті?
О.П.: Часто ми говоримо з міжнародними колегами, і вони спокійніші, тому що вони не уявляють, що це може статися, тобто вони живуть в парадигмі, коли ніхто у здоровому глузді не буде стріляти в атомному станцію.
Мені дуже не подобається бути "кссандрою", знаєте, кричати "вовки". Але вони просто не усвідомлюють, що це може статися
В мене є проект Resilience of Nuclear Facilities in the Wartime, ми спілкуємося з колегами це 17 інституцій європейських, і я їм доводжу, що (це) може бути. Мені дуже не подобається бути "касандрою", знаєте, кричати "вовки". Але вони просто не усвідомлюють, що це може статися.
А для того, щоб це змоделювати, потрібно усвідомити. Краще в нашому ділі, тобто в радіаційній безпеці, перепанікувати, тобто краще кілька разів упевнитись, що цього не може бути, а потім цього не станеться і всі щасливі.
Але от ситуація з Фукусімою - про те, що було кілька команд сейсмологів японських, які панікували, які приходили в TEPCO (японська компанія-оператор АЕС Фукусіма) і казали: "Ми тут порахували землетруси, і тут от скоро буде якийсь величезний землетрус, треба побудувати дамбу на 4 метри вище". На що їм TEPCO сказали: "Ну ніколи такого не було, не буде такого, порахуйте, скільки грошей буде, якщо ми будемо будувати ці плюс 4 метри дамби".
М.П.: Говорячи про ваш міжнародний проєкт, чи є вже якісь напрацювання?
О.П.: Він розпочався тільки у лютому. Тобто ми поки що збираємося, у нас є 5 робочих пакетів. Ми працюємо над рекомендаціями, як не допустити подібної ситуації на європейських атомних станціях, на світових.
Українці можуть звучати трошечки чи доволі сильно знервованими і панічними, але світова підтримка... насправді допомагає залишатися в якомусь здоровому глузді
Тобто ми не стільки навіть вивчаємо те, що вже відбулося там в Чорнобилі, на Фукусімі, в Запоріжжі, ми беремо до уваги це як досвід, але ми намагаємося придумати, що зробити, щоб такого не було. Тобто як підготувати суспільство до цього, певні рекомендації напрацювати для того, щоб, наприклад, врахувати досвід з ЗАЕС і сказати людям, що робіть все для того, щоб зберегти своє життя, і ментальне, і психічне здоров'я.
Тобто ці рекомендації підготують. обговорять з тими, хто залучений, і потім ці рекомендації передадуть МАГАТЕ. Я ще хотіла би подякувати за підтримку, допомогу всім, хто нам допомагає, тому що це дуже важливо. Українці можуть звучати трошечки чи доволі сильно знервованими і панічними, але світова підтримка, яку нам надають спільноти Сполучених Штатів, європейських країн, насправді допомагає залишатися в якомусь здоровому глузді.
М.П.: Чому ситуація на ЗАЕС заслуговує на пильну увагу не лише Європи, а всього світу?
О.П.: Те, що відбувається на Запорізькій атомній станції, - це фактично катастрофа, яка розвивається зараз, але ми не помічаємо її, не помічаємо, як вона відбувається, тому що коли ти поступово підігріваєш температуру у каструлі, ти не помічаєш як вода стає окропом.
Це історія, яка стосується не тільки України, а й всього світового порядку
Це саме те що відбувається на Запорізькій атомній станції. Ми настільки звикли, що кожен день там порушуються всі можливі правила експлуатації атомних об'єктів, що ми просто: ну одним правилом більше, одним правилом менше, одним проступком більше, одним проступком менше. Але насправді це небезпека не тільки для України, це небезпека для всього світу.
Тобто якщо ми говоримо про те, що Росії можна стріляти ракетами в атомну станцію в Україні, то чому не можна Північній Кореї стріляти ракетами в атомну станцію в Японії? Або якщо ми говоримо про те, що можна обстріляти дронами Запорізького атомну станцію, то чому Іран не може запустити дрони в ядерні об'єкти Ізраїлю?
Це історія, яка стосується не тільки України, а й всього світового порядку. В ядерній радіаційній безпеці це не можна толерувати це саме тому, що правила мають бути одними для всіх і немає бути винятків.
