Схоже, пандемія має ще один прихований негативний вплив. Дослідження медиків свідчать: ситуація з коронавірусом сильно вплинула не лише на фізичне, а й на психічне здоров’я людей. Згідно з даними CDC (Центр США з контролю та профілактики захворювань - прим. ГА), понад третина американців зіткнулись із тривожними та депресивними розладами внаслідок пандемії, а 13% почали активніше вживати алкоголь чи наркотики, щоб побороти стрес. Це значно більше, ніж минулоріч.
Одним із вагомих факторів погіршення психічного здоров’я стало обмеження живого спілкування - зокрема, протягом жорсткої фази карантину. Певною мірою, пандемія зробила усіх нас трохи відлюдниками. Принаймні, у цьому переконані психологи, що досліджують вплив ізоляції на психічне здоров’я.
Самотність і психічне здоров’я
Денис Угрин - психіатр та доцент Лондонського університету. Нещодавно разом із колегами з 10 європейських та арабських країн вони провели дослідження, щоб з’ясувати, як саме пандемія вплинула на психічне самопочуття людей.
“Під час піку карантину, який припав на кінець березня-квітень-початок травня, кількість людей в Британії, які потребували психологічної допомоги, сягнула приблизно третини. Це безпрецедентна кількість”, - каже Денис Угрин.
У частини молоді тривога чи депресія виливались у спроби самоушкодження чи навіть самогубства. Втім, по допомогу у відділення невідкладної допомоги лікарень зверталась набагато менша кількість людей, ніж раніше. “Психічне здоров’я дуже сильно погіршилося”, - каже Денис Угрин. “А з іншого боку, кількість людей, які звертаються по допомогу, суттєво зменшилась. Тож у нас є досить вибухонебезпечна ситуація”.
Таку саму тенденцію помітили в усіх 10 країнах, де проводили дослідження: Англії, Шотландії, Ірландії, Австрії, Угорщині, Сербії, Італії, Туреччині, Омані та ОАЕ.
Самотність та ізоляція - надзвичайно великий фактор, який впливає і на фізичне, і на психічне здоров’я. Люди, які перебувають довший час в ізоляції, наприклад в тюрмах, або лікарнях, або в Антарктиді, без сумніву втрачають певні соціальні навички.Денис Угрин, психіатр, доцент Лондонського університету
На ситуацію вплинуло багато різних факторів, каже Денис Угрин. Але без сумніву, одним із них стала самотність та соціальна ізоляція.
“Самотність та ізоляція - надзвичайно великий фактор, який впливає і на фізичне, і на психічне здоров’я. Люди, які перебувають довший час в ізоляції, наприклад в тюрмах, або лікарнях, або в Антарктиді, якщо хочете, вони без сумніву втрачають певні соціальні навички. При чому чим довше вони перебувають, тим більше вони їх втрачають”.
Відтак, після тривалої ізоляції людям деякий час може бути складно іти на контакт з іншими, перебування у публічних місцях може викликати тривогу, а замість спілкування може хотітись закритись у своєму футлярі.
На ізоляції в Антарктиді
Письменник та журналіст Маркіян Прохасько провів у подорожі в Антарктиду майже два місяці. Він поїхав туди на початку 2019, аби написати книгу про досвід перебування на полярній станції. Згодом протягом карантину Маркіян часто проводив паралелі із своїм перебуванням на південному полюсі.
Він пригадує, як у березні члени української експедиції на станції “Академік Вернадський” записали відео, де закликали людей залишатись вдома. “Відчуйте себе трохи полярниками, адже ми тут в ізоляції цілий рік”, - жартували члени експедиції.
“Коли ти сидиш вдома, то буває, що нікого не хочеш бачити. Але ти завжди маєш можливість це зробити”, - каже Маркіян Прохасько. “А коли тебе вдома сидіти змушують обставини, ти раптом відчуваєш певне обмеження - що нікуди не можеш піти, хоча хотів би. І в Антарктиді таке теж”.
Ще одна паралель, яка спала йому на думку протягом карантину - це походи в кафе чи ресторани. “Це культурне надбання, пов’язане з комунікацією. Люди йдуть на бізнес-ланч, щоб обговорити свої ідеї. Йдуть на побачення, щоб завести розмову. Те саме з дружніми посиденьками.
Протягом карантину це вимкнулось - але в Антарктиді цього також не було. Я розумів, що це не так важливо, але вже перед закінченням мого побуту на станції, з’являлись думки: “От, коли ми повернемось, то підемо в кафе, чи кудись на піцу - щоб просто прийти і замовити. Була така потреба”.
Коли я повернувся, то з одного боку мені хотілося на кілька тижнів залягти на дно. І ні з ким не комунікувати - може тільки з найближчими, звісно. Що казати, які слова підібрати, як це все пояснити?Маркіян Прохасько, письменник, журналіст
Письменник пригадує, що після повернення з експедиції йому знадобився деякий час, щоб адаптуватись до звичного життя. Навіть попри те, що подорож до Антарктиди зайняла йому не рік, а трохи менше двох місяців.
“Коли я повернувся, то з одного боку мені хотілося на кілька тижнів залягти на дно. І ні з ким не комунікувати - може тільки з найближчими, звісно. Що казати, які слова підібрати, як це все пояснити?”, - пригадує Маркіян Прохасько.
“З іншого боку, багато речей, які є тут звичними, певний час здавалися безсенсовними. Я вийшов на вулицю, ходять кудись люди, що вони роблять? Багато буденних здобутків цивілізації після такого вакууму мені здавались дещо абсурдними”.
Як покращити свій моральний стан
Спеціалісти кажуть: те, що протягом пандемії люди втратять певні соціальні навички, не викликає жодного сумніву. Так само як м’язи атрофуються без фізичного навантаження, від ізоляції страждають навички спілкування.
“Але добрі новини полягають в тому, що людина до всього адаптується за відносно короткий час. Я не маю жодного сумніву, що ми відновимо нашу рівновагу досить швидко”, - заспокоює Денис Угрин.
Він стверджує, що соціалізація людини є не менш важливою, ніж робота, фізичні вправи, дієта чи сон. “Якщо люди думають, що під час карантину мені би треба було півгодини використовувати на якісь фізичні вправи, так само люди повинні думати про важливість соціального спілкування”.
Якби наші читачі хотіли собі покращити психічне здоров’я, то я б їм радив подзвонити або зустрітися із старим добрим товаришем, з яким вони довго не спілкувались, і просто поговорити тривалий час.Денис Угрин, психіатр, доцент Лондонського університету
Психіатр дає для цього декілька простих рекомендацій. “Якби наші читачі хотіли собі покращити психічне здоров’я вже сьогодні, то я б їм радив подзвонити або зустрітися із старим добрим товаришем, з яким вони довго не спілкувались, і просто поговорити з ним чи з нею тривалий час. Навіть, якщо це по Skype чи Zoom - це краще, ніж нічого”.
Денис Угрин каже, що дуже позитивно на психічне здоров’я впливає також вдячність. Він згадує про експеримент у соціальній психології - коли люди пишуть подяку тому, кому вони її ніколи не висловлювали. “Люди від руки на папері детально писали, за що вони вдячні. І якщо цей лист принести особисто і дати цій людині, то почуття щастя триватиме до трьох місяців. Як в людини, яка висловлює вдячність, так і трохи меншою мірою в людини, яка її отримує”, - каже психіатр.
Ще одним методом може бути допомога іншим. “Для психічного здоров’я віддавати - набагато краще, ніж приймати”, - стверджує Денис Угрин. Він згадує про ще один експеримент із соціальної психології, який проводили у США. “Людям давали 5 доларів і казали “ви можете використати ці гроші на себе, або на когось іншого”. І ті люди, які витрачали їх на когось іншого, в результаті почувались набагато краще”.
Психіатр каже, що це працює всюди - незалежно від того, багата країна, чи бідна. Згодом аналогічний експеримент проводили в Кенії, і його висновки були такими самими.
Та попри важливість живого спілкування, слід пам’ятати і про інші рекомендації лікарів: мити руки, дотримуватись соціальної дистанції та носити маску, щоб не заразити вірусом себе чи інших.
Дивіться також: Як соціальна ізоляція позначається на психічному здоров‘ї
