Слова Папи Римського Франциска із закликом до України вести та проявити мужність підняти "білий прапор" - це особисті погляди понтифіка, а не офіційна позиція Ватикану. При цьому "Росія завжди звертала велику увагу на свої контакти з Апостольською столицею", й у Ватикані існує певна традиція взаємин із Росією і російською церквою. Про це в інтерв'ю Радіо Свобода, коментуючи розвиток подій довкола заяв Франциска, розповів Андрій Юраш, посол України у Ватикані.
Радіо Свобода: Як ви оцінюєте таку заяву папи?
Андрій Юраш, посол України у Вашингтоні: Я думаю, що ви прекрасно розумієте, що моя реакція, так само як і абсолютної більшості українських громадян, дуже тривожна і очевидно, що переважно критична. Ми підсвідомо розуміємо, що Папа хоче і пропонує моделі миру. На превеликий жаль, він їх аплікує у формах, які не є цілком прийнятними для України, для українського суспільства.
Друге, що я мушу сказати, на превеликий жаль, і це не тільки для мене, а й для цілого українського суспільства, це не вперше, коли ми маємо у такій парадигмі висловлені міркування Папи Франциска. Але, з іншого боку, ми повинні розуміти, що такі заяви відображають не позицію Апостольської столиці, Державного секретаріату. Більше – це його особиста лінія. Особисті погляди. Бо коли ми проаналізуємо, протягом двох років війни, все, що ми чули, від офіційних осіб держави Ватикану, не буду перераховувати, то ми таких заяв не чули. Відповідно вся оця контраверсивна площина обговорення вона пов'язана із відповідними заявами саме Папи.
Наприклад, хочу згадати, що 25 лютого цього року, на другий день після других роковин повномасштабного вторгнення, виступаючи публічно, Папа заявив, на мій погляд, дуже добру програму, яка накладалася і збігалася з українськими баченнями. Він говорив про мир, про потребу миру. Україна так само хоче миру. Україна пропонує мир. Але, звісно, на тих умовах: збереження територіальної цілісності, повернення повного контролю над територією, повернення всіх українських громадян, викрадених і вивезених до Росії…. І Папа сказав, мабуть, уперше офіційно думку, яка не викличе ні в кого з українців заперечень, він говорив про мир справедливий і мир тривалий. Тобто ті дві категорії, які для нас є абсолютно прийнятними і, власне, базовими для української позиції.
Ця ж заява, вона, очевидно, викликала бурхливу реакцію. Ми одразу – і я на особистих своїх сторінках, і на посольства, ми заперечили. Сьогодні я хочу підкреслити, що нашу позицію почали підтримувати і спеціальними меседжами, (почали) пропагувати керівники посольств провідних держав, акредитованих при святому Престолі.
Р.С.: Ви плануєте звернення до Ватикану, щоб на офіційному рівні ще відреагувати і чи посилюєте роботу у тому напрямку, щоб запросити папу приїхати до України і на власні очі побачити, що тут відбувається?
А.Ю.: У вас два питання одночасно. Звісно, що плануємо. Ми розробили комплекс заходів. Але посольство співпрацює в тісній взаємодії з Міністерством закордонних справ. Ми після появи цього інтерв'ю поінформували, запропонували своє бачення і очікуємо, я думаю, буде реакція Міністерств закордонних справ України з цього приводу. Нашу реакцію ми поширили соціальними мережами. Фактично цілий день працюємо для публічності. Головні італійські канали до нас звернулися. І я завершив розмову з журналістом швейцарським, який, власне, брав інтерв’ю в папи. Ми відобразили позицію України. Тому, звісно, кроки будуть. І ми напрацьовуємо в різний спосіб. І, я думаю, найближчим часом будуть ці кроки помітними і зрозумілими. А перша реакція найшвидша, вона вже присутня у медійному просторі. І я вважаю дуже важливо її бачити.
Р.С.: А з приводу того, щоб запросити папу в Україну?
А.Ю.: Це питання постійно звучить. Ми про нього нагадуємо. І буквально днями на офіційних і неофіційних зустрічах ми про це говорили. Папа отримав запрошення прибути в Україну від всіх представників українського політикуму, починаючи з президента Володимира Зеленського, який ще у 2020 році зустрічався тут, у Римі, з папою і передав йому запрошення. І повторив це запрошення у травні минулого року. Потім так само були запрошення: від прем’єра і всіх інших осіб офіційних. Папа прекрасно це знає.
Папа має своє бачення, він хоче, і це він офіційно говорить, про те, що його можливий, потенційний візит до Києва, від якого він не відмовляється, який він хоче зреалізувати, він обов’язково пов’язує з візитом до Москви. Очевидно, ми розуміємо нереалістичність саме цієї позиції. Москва не хоче бачити. Вона не надсилає таких самих меседжів кооперації і співпраці з Ватиканом. І навіть формального запрошення.
Р.С.: Ви особисто вірите у те, що Папа Римський в найближчій перспективі зможе приїхати в Україну?
А.Ю.: Все можливо. Знаєте, якщо дивитися на цю ситуацію суто раціонально, то ні, не бачу ознак того. Але Папа – людина такого, і ми це бачимо по його меседжах, по його інтерв’ю, людина певного імпульсу, певної емоції. Тому повністю виключити, що у якийсь спосіб, в який ірраціональний момент не прийде до нього таке бажання, я б не виключав. Тому все можливо. Треба звичайно працювати, незважаючи на всі оці складності, незважаючи на всі напруженості.
Ми продовжуємо активно працювати з чільними представниками Державного секретаріату. Будемо зустрічатися знову з папою. Говорити про те, як його меседжі відбиваються негативно в контексті позиції і сприйняття українським суспільством. І, думаю, можливо, все це разом спрацює на пришвидшення якихось певних очікувань, які для нас є, звичайно, дуже важливими.
Р.С.: Чи погоджуєтесь ви з тезою, яку часто висувають політичні оглядачі, політологи-міжнародники, що навколо папи дуже багато або російських, або проросійських радників?
А.Ю.: Це комплексне питання. Так, багато людей є і в Римі, і не тільки в Римі, які мають у своєму бекграунді традицію взаємин з Росією і російською церквою. І для них не так легко це полишити.
Росія завжди звертала велику увагу на свої контакти з Апостольською столицею. Тому ця точка зору тут справді присутня. Але я би сказав, що це частина тільки відповіді. Так само, знову повертаючись до перших своїх тез, хочу сказати, що це не лише якась абстрактна така проросійська аура чи оточення. Це так само є спадщина багатьох представників вищої ієрархії католицької, у тому числі і самого Папи, які мають певні переконання. І для людей у поважному віці не завжди легко позбутися тих уявлень, з якими вони зростали і формувалися.
Як повідомляв Голос Америки, в інтерв'ю, яке в суботу транслював швейцарський громадський мовник РТС, але яке, за словами Ватикану, було зроблено в лютому, понтифік закликав сторони війни в Україні "набратися сміливості для переговорів" і зробити це, "поки ситуація не погіршиться".
"Я вважаю, що найсильніші ті, хто бачить ситуацію, думає про людей і має сміливість підняти білий прапор і вести переговори, — сказав Папа. — Слова вести переговори – сміливі слова. Коли ти бачиш, що зазнаєш поразки, що справи не йдуть, мати мужність вести переговори".
Слова Франциска розкритикували низка політиків та коментаторів у Європі.
В інтерв'ю Голосу Америки глава Української Греко-Католицької Церкви Святослав Шевчук заявив, що сказавши, що Україна повинна мати мужність "білого прапора" і домовитися про припинення війни з Росією, Папа Римський Франциск не мав на увазі капітуляцію України, а радше закликав до діалогу і примирення.
