Після того, як Конгрес обома палатами ухвалив допомогу Україні, американські оглядачі кажуть, що настав час змінити стратегію. Вони вважають, що замість того, щоб безкінечно повторювати, що "ми будемо підтримувати Україну стільки, скільки буде потрібно", потрібно ухвалити стратегію "Україна має перемогти".
Коментаторка часопису The Atlantic Енн Епплбаум каже, що російська пропаганда була спрямована на те, щоб переконати Захід, що Україна не зможе перемогти, і попри те, що їй вдалося домогтися певних успіхів, виділення американської допомоги означає, що вона врешті зазнала невдачі.
З Україною, яка має союзників, буде набагато складніше воювати, ніж з Україною, яку Москві вдалося б ізолювати.
Після набуття чинності закону про допомогу, психологічна перевага буде на боці України і Заходу, вважає Епплбаум, і цим потрібно скористатися.
Серед перших дій, каже експертка, має бути передача Україні заарештованих російських активів – для цього президент Джо Байден має підтримку Конгресу. А з нею президент може рішучіше натиснути на європейських партнерів, які мають більшу частину цих грошей. Також це буде сигналом, що вже не буде повернення до звичайного плину справ з Росією, як це було до війни.
Потрібно також збільшити ціну російської колоніальної війни завдяки посиленню санкцій, і для їхньої більшої ефективності, потрібно передати цю справу в руки НАТО, щоб кампанія з економічного тиску на Росію проводилася централізовано і скоординовано, вважає Епплбаум,
А щодо військової складової, то коли надійде допомога, потрібно дати можливість України воювати так, як у неї найкраще виходить – використовуючи асиметричні удари.
Повітряних і морських ударів по російському Чорноморському флоту, ударів по газових та нафтових об’єктах за сотні кілометрів від українських кордонів, мобілізація і рейди російських військових для нападів на Росію – всього цього має бути більше, а не менше, вважає Епплбаум.
Також, на її думку, адміністрація має послухати рекомендацію Палати представників і надати Україні зброю далекої дії, щоб Україна могла знищити російські ракетні установки ще до того, як вони запустять ракети по Україні.
"Якби США зробили це у 2022 році, коли Україна відвойовувала свої території, світ би міг виглядати цілком інакше сьогодні", – вважає Епплбаум.
На її думку, зупинити війну може лише розуміння росіян, що вони не зможуть перемогти, а для цього в це мають повірити на Заході.
Інший американський політичний експерт, Ендрю Міхта, директор Стратегічної ініціативи Скоукрофта вашингтонського аналітичного центру Атлантична рада попереджає, що Росія поки далека від думки, що вона не може перемогти – Москва практично відновила своє військо після поразок 2022 року і збирається переходити у наступ.
"А це цілком може створити для альянсу НАТО набагато більшу кризу, ніж нинішнє бурчання щодо того, хто більше витрачає на допомогу Україні", – попереджає Міхта на сторінках Атлантичної ради.
На його думку, наступ може початися у час проведення Вашингтонського саміту НАТО 9-11 липня, що було б символічно для російського президента Володимира Путіна, який стверджує, що воює не з Україною, а з НАТО і цілим Заходом. Путін може «почати наступ з наміром принизити Альянс саме тоді, коли він святкує три чверті століття стримування імперських амбіцій Москви». За такого сценарію, каже Міхта, президентські вибори в США можуть стати визначальною змінною в тому, як закінчиться війна. Бо незрозуміло, як поведеться адміністрація Байдена перед черговою ядерною загрозою, і як російський прорив використають опоненти для того, щоб показати неспроможність нинішньої політики США.
На думку Міхти, ця політика, коли Україну підтримували рівно настільки, щоб вона не програла, але і не виграла, потребує перегляду, бо до перемоги вона не веде – вона веде до переговорів, а відтак до відкладеної поразки.
"Те, що Україна та трансатлантична спільнота потребують найбільше, це є спільне бачення перемоги в Україні, навколо якого Київ та його прихильники зможуть згуртуватися.
Далі Сполученим Штатам, їхнім союзникам і партнерам потрібна стратегія — з відповідними ресурсами — яка дозволить Україні досягти цієї перемоги", – каже Міхта і додає, що без ресурсів таке бачення – не більше ніж галюцинація.
Тому адміністрації Байдена потрібно змінити стратегію з «так довго, як буде потрібно» на «все, що буде потрібно» для перемоги України і нарешті надати їй зброю для перемоги. Так, такий підхід несе ризик ескалації, але він дає Києву шанс на перемогу, і виводить адміністрацію з-під критики, що вона зробила недостатньо для перемоги. Також потрібно змінити і публічну риторику, каже Міхта.
"Трансатлантична спільнота потребує відвертого обговорення кінцевого стану, якого вона хоче, у чітко визначених геостратегічних термінах, за якою слідує виділення ресурсів для досягнення цих цілей, а не безстрокової загальної підтримки", – каже аналітик.
Український військовий експерт Микола Бєлєсков на сторінках Атлантичної ради переконує, що страх перед ескалацією дорого коштував і Україні і Заходу. Україна зазнавала непотрібних втрат, а для Заходу зросла ціна підтримки.
Найбільш ефективним способом стримування Заходу був ядерний шантаж, каже Бєлєсков. Він нагадує, що наприкінці 2022 року американська розвідка почала «перехоплювати» інформацію про підготовку Росії до використання ядерної зброї. І багато експертів вважають, що Москва це організувала навмисно, щоб налякати Захід.
Страх ескалації не дав Заходу поставити зброю Україні перед російським вторгненням, потім знадобилося багато місяців, перш ніж адміністрація Байдена відправила артилерію та ракетні системи HIMARS. Минув майже рік, перш ніж західні партнери нарешті узгодили плани поставок порівняно невеликої кількості сучасних танків, нагадує український експерт і додає, що не виглядає, щоб ця схема зволікань і напівзаходів якось змінилася.
"Російське вторгнення триває вже третій рік, а Україна все ще чекає на отримання першої партії винищувачів F16. Тим часом чиновники в Києві відчайдушно закликають партнерів надати їм ракети великої дальності та системи ППО", – каже Бєлєсков.
Страх ескалації суперечить військовій доктрині і він позбавляє Україну можливості досягнути успіху на полі бою.
"Коли сили вторгнення Путіна були найслабшими у 2022 році, Україна була позбавлена підтримки, необхідної для прориву вразливих російських оборонних ліній на півдні. Коли партнери Києва погодилися створити необхідні наступальні сили, було вже пізно; Москва мобілізувала додатково 300 тисяч війська й укріпила лінію фронту", – каже експерт.
Як зауважує Бєлєсков, політики в Європі та США тепер мають вирішити, чи хочуть вони продовжувати цю програшну стратегію, чи нарешті вирішити, що вони хочуть перемоги України.
"Якщо Україні не дадуть інструментів для перемоги над Росією на полі бою, Путін здобуде історичну перемогу, яка змінить клімат міжнародної безпеки. Якщо це станеться, сьогоднішній наголос на уникненні ескалації буде розглядатися як найбільша геополітична помилка з часів політики умиротворення 1930-х років", – попереджає український експерт.
