(Рубрика «Точка зору»)
Років із 20 тому, на зорі Незалежності України, популярною була пісня на слова Наталки Білоцерківець «Ми помрем не в Парижі» у виконанні ансамблю «Мертвий півень». Париж в очах українців (і не лише їх) був одним із головних осередків європейської цивілізації. Для митця опинитися в Парижі й закінчити там своє життя – це було ознакою визнання.
Проте, схоже, після 13 листопада цього року вислів «померти в Парижі» матиме інший сенс.
Професійність терористів
Зараз щодо паризьких терактів, які нещодавно відбулися, є багато неясного. Цю справу будуть довго розслідувати. І хто знає, чи слідчі дошукаються істини.
Але факти, які зараз маємо, спонукають до деяких міркувань.
Такого широкомасштабного теракту (точніше – серії скоординованих терактів) Франція ще не знала. Відбулися вони не десь на периферії, а в столиці країни, яка є ядерною державою, де значну частину електроенергії виробляють атомні електростанції. Тобто, тут рівень безпеки мав би бути високим. І, відповідно, на високому рівні мали б працювати структури, що відповідають за неї.
Чому вони не спрацювали? Через свій низький професіоналізм? Чесно кажучи, в це мало віриться. Певно, справа в іншому – високому професіоналізмі тих, хто готував і координував проведення терористичних актів. Щоб їх здійснити, треба було мати розгалужену агентурну сітку, добре знати місто. Потрібно було також непомітно завезти в Париж «під носом» французьких спецслужб чимало зброї та вибухівки. До речі, останнім часом у Франції були посилені заходи безпеки. Можливо, французькі спецслужби отримували певні сигнали.
Невдовзі після терактів відповідальність за них нібито взяло угруповання «Ісламська держава», давши зрозуміти, що це нібито помста за Сирію. Але чи в «Ісламської держави» достатньо ресурсів та можливостей, аби здійснювати такі системні дії?
Зрештою, виникає питання, а для чого ці теракти «Ісламській державі»? Що вони їй дадуть? Хіба лише чергові неприємності. Адже Франція захоче «адекватно» відповісти на них.
Хтось, звісно, буде списувати зазначені теракти на ісламський фанатизм. Але таке «списування» часто не що інше, як намагання відвести увагу від справжніх причин.
Зрештою, бойовиків «Ісламської держави» могли використовувати «всліпу», даючи їм кошти, зброю й направляючи в певне русло.
Паризькі теракти працюють на Росію
А тепер давайте проаналізуємо, кому вигідні паризькі теракти?
По-перше, вони вже стали й тривалий час лишатимуться топ-новиною у світових медіа. Інші події будуть маргіналізовані. Увага не звертатиметься на те, що російські літаки бомблять помірковану опозицію в Сирії, що йде війна на Донбасі, що російських спортсменів скандально дискваліфікували за системне використання допінгу. Світові зараз буде не до цього. До речі, теракти в Парижі ознаменувалися загостренням воєнних дій на Донбасі, які привели до людських жертв.
По-друге, останнім часом з’являється різна інформація, ніби бойовики «Ісламської держави» загрожують Росії. Ці погрози, схоже, більш фейкові, ніж реальні. Але вони роблять свою справу. Росія, котра насправді підіграє «Ісламській державі», постає в очах громадськості її супротивником, жертвою мусульманських фанатиків. Такою жертвою зараз постала Франція. А раз так, то Росія, Франція й загалом західний світ в одному човні. Чи не пора вже відновлювати традиційну франко-російську дружбу, зняти з Росії санкції й виступати з нею єдиним фронтом проти ісламського тероризму?
По-третє, масова міграція сирійців у Європу, яка відбулася останнім часом і, схоже, здійснювалася не без фінансової та організаційної підтримки певних російських структур, а тепер широкомасштабні теракти ісламістів у Парижі, можуть призвести до зростання рейтингу правих сил у країнах Євросоюзу. Деякі з цих сил, зокрема в тій самій Франції, демонструють прихильність до Росії. І якщо це станеться, варто чекати посилення проросійських тенденцій у політиці європейських країн.
Словом, ці теракти вигідні Росії.
Чи могли російські спецслужби їх організувати? Враховуючи високу кваліфікованість цих служб, а також довготривалі традиції їхньої агентурної роботи в Парижі (пригадайте хоча б убивство Симона Петлюри!), зорганізувати це їм було не так вже й складно.
Якщо це справді так, то цими терактами Росія вирішує ще одну задачу. Вона подає сигнал західним керівникам: краще нас не чіпайте – бо й не таке можемо зробити.
Певно, всім пора зрозуміти: ми живемо в умовах війни. Так, її офіційно не оголошували. Цю війну іноді іменують гібридною. Чи ще якось. Але від цього вона не перестає бути реальною. Гинуть люди – солдати на полі бою, мирні жителі під час обстрілів. Хтось стає жертвами терактів і, певно, вже немає різниці, де помирати – в Іловайську, Алеппо чи Парижі.
Петро Кралюк – проректор Острозької академії
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Дивіться також («Голос Америки»): Як вдалось зупинити корупцію на 3 мільярди гривень - розповідь активістки
