Відсутність реальних досягнень влади, активний наступ на права і свободи громадян, що знайшло вираження у прийнятті ряду спірних законів - ось основні віхи, якими відзначено початковий шлях третього президентства Володимира Путіна. До такого висновку прийшли опитані Російської службою «Голосу Америки» експерти, які підбили підсумки 100-денного правління нового-старого лідера країни.
Питання, чи збереже він за собою пост на весь відведений йому 6-річний термін (відповідно до проведених змін в Конституції РФ), на їхню думку, залишається відкритим. Відлік символічної дати, до якої соціологи, історики та політологи ставляться по-різному, припав на вівторок 14 серпня. В цей період прийнято підбивати попередні підсумки діяльності глав держав.
Можна згадати, що президент США Франклін Рузвельт за перші сто днів зумів запропонувати комплекс заходів для виведення Америки з Великої депресії. Що ж вдалося Путіну, чим запам'ятався він за аналогічний відрізок часу співвітчизникам?
Головний підсумок - впоратися з викликами не вдалося
За оцінкою старшого наукового співробітника Московського Центру Карнегі Миколи Петрова, цей період, у порівнянні з двома попередніми началами президентства Путіна, - «найбільш метушливий і найменш результативний». «У діях влади ми бачимо практично тільки реактивність. Ніяких реальних стратегій і планів для їх реалізацій поки не запропоновано. Влада намагається якимось чином реагувати на виклики, що виникають, - в першу чергу, на політичні протести, з якими, незважаючи на цілий пакет прийнятих жорстких законів, їй впоратися не вдалося. Мабуть, це головний підсумок ста днів Путіна», - констатував він.
За його словами, влада для стабілізації становища зробила дуже серйозні зусилля. Але, оскільки вони були спрямовані не на подолання причин політичної кризи, не на усунення взаємин суспільства з верхами, які його не влаштовують, і не на політичну модернізацію, а на посилення тиску на протестуючих з тим, щоб вони не виходили на вулицю, то ніяких дивідендів Кремль собі не здобув.
«Поки це абсолютно безуспішна тактика. Восени ми побачимо продовження протестів », - прогнозує Петров.
Що реально зроблено, так це переформатовані силові структури, вважає експерт Центру Карнегі.
Петров припустив, що другий важливий напрямок, який готується в президентських колах, це масштабна антикорупційна кампанія. «Вона передбачає якби посилення тиску на політичні бізнес-еліти під прапором боротьби з корупцією. Це спроба відреагувати на те, що вибори пройшли, а легітимність Путіна не збільшилася. Ситуація, в якій він знаходиться, дуже незвичайна для нього. Поки їм не знайдено спосіб підвищення своєї легітимності. Тому й буде затіяна антикорупційна кампанія. Полетять голови недбайливих чиновників і «поганих» бізнесменів», - припустив Микола Петров.
Також важливим йому видається те, що вперше Путін виступає не як президент усіх росіян, а як особа, що спирається на більш архаїчну, консервативну, традиціоналістську частину громадян. «При цьому він відкрито продовжує протистояти найбільш просунутій столичній публіці. Це дуже нова ситуація, і вона вкрай негативна для влади», - підсумував аналітик.
«Путін увігнав країну в депресію»
У свою чергу, лідер молодіжного руху «Ми», політолог Роман Доброхотов навів наступну аналогію: якщо Рузвельт за сто днів зміг вивести країну з Великої депресії, то Володимир Путін за цей термін Росію в депресію увігнав. «У важку моральну депресію, - уточнив він. - Всі ті, хто очікував якихось змін, сподівалися на оновленого Путіна, думаю, були розчаровані, тому що повернувся колишній Путін зі старими цінностями. Ми побачили рішучий наступ на громадянські права та свободи по всіх фронтах. Посилилися і законодавство, і практика «спілкування» з опозиціонерами. Відносно останніх порушена величезна кількість кримінальних справ, проведено безліч арештів, з'явилися десятки нових політемігрантів - явище досить нове для Росії. Такої хвилі політемігрантів, як зараз, не було ніколи».
На переконання Доброхотова, Путін за сто днів уже закрутив гайки сильніше, ніж це зміг зробити Дмитро Медведєв за весь термін свого правління. «З ініціативи Путіна прийнятий цілий букет нових законодавчих поправок, які семимильними кроками наближають нас навіть не до Білорусії, а до таких країн, як Туркменія і інших держав Середньої Азії», - стверджує він.
Крім того, йому бачиться, що такі тенденції, як посилення впливу РПЦ у справі раз Pussy Riot, - «увведення Росії в середньовічний стан» стали проявом нової путінської естетики. «Медведєв намагався грати в європейські цінності. Путін все це засунув в довгий ящик і відверто, якщо послухати його прес-секретаря Пескова, захоплюється брежнєвським застоєм», - уклав політолог.
Самотність Путіна
Своє бачення ситуації є і у керівника Центру вивчення еліти при Інституті соціології РАН, доктора соціологічних наук, почесного професора університету Глазго Ольги Криштановської. Їй здається, що Путін був досить самотній весь цей час.
«Якщо його перше і друге президентство супроводжувалося реальним лідерством, і за ним йшов політичний клас, то зараз в цьому класі бродіння, невпевненість і відчуття кризи легітимності (влади), - міркує вона. - Такі розбрід і хитання, які в соціології називаються фрагментацією еліти, можуть мати небезпечні наслідки для суспільства».
Крім цього Криштановська відзначила зростання протестних настроїв, «на якому Путін і повернувся в Кремль». «Його реакція - жорсткі закони про наклеп, «іноземних агентів» і мітинги - показують, що він хоче повернути собі репутацію сильної руки і рішучого впевненого політика. Вийде це чи ні, сказати важко - саме у зв'язку з тим, що почалася фрагментація еліти», - підкреслила професор.
На її погляд, існує якийсь парадокс: «Опозиція запекло б'ється з Путіним, намагається його повалити. Але ідеологічно і Путін, і опозиція закликають вести країну, загалом, в однаковому напрямку. Обома сторонами визначається вектор розвитку, пов'язаний з демократією і ринковими відносинами. Йдеться про форми, темпи демократизації. І все-таки у мене немає сумнівів, що Путін чітко розуміє: неможливо стримати рух Росії з цього шляху. Настільки змінилася ментальність людей.
Криштановська впевнена, що Путін здатен сприймати сигнали суспільства. «Це елементарна вимога до політика. Зрозуміло, він все бачить і розуміє. Велика кількість людей займається аналізом ситуації. Зрозуміло, що він в курсі положення справ. Інша справа, як він це інтерпретує, які рішення зрештою ухвалить, щоб не допустити революцію в країні - масового повстання народу з дуже негативними наслідками для суспільства. Чи вдасться йому втриматися на цій межі, - питання поки відкрите», - узагальнила вона.
Як їй бачиться, в Росії йде колосальний процес - руйнування основ старої авторитарної держави, яка існувало в країні тисячу років. «Процес дуже болючий. Це новий суспільний договір не тільки влади з суспільством, а й першої особи держави з політичним класом», - підсумувала соціолог.
Питання, чи збереже він за собою пост на весь відведений йому 6-річний термін (відповідно до проведених змін в Конституції РФ), на їхню думку, залишається відкритим. Відлік символічної дати, до якої соціологи, історики та політологи ставляться по-різному, припав на вівторок 14 серпня. В цей період прийнято підбивати попередні підсумки діяльності глав держав.
Можна згадати, що президент США Франклін Рузвельт за перші сто днів зумів запропонувати комплекс заходів для виведення Америки з Великої депресії. Що ж вдалося Путіну, чим запам'ятався він за аналогічний відрізок часу співвітчизникам?
Головний підсумок - впоратися з викликами не вдалося
За оцінкою старшого наукового співробітника Московського Центру Карнегі Миколи Петрова, цей період, у порівнянні з двома попередніми началами президентства Путіна, - «найбільш метушливий і найменш результативний». «У діях влади ми бачимо практично тільки реактивність. Ніяких реальних стратегій і планів для їх реалізацій поки не запропоновано. Влада намагається якимось чином реагувати на виклики, що виникають, - в першу чергу, на політичні протести, з якими, незважаючи на цілий пакет прийнятих жорстких законів, їй впоратися не вдалося. Мабуть, це головний підсумок ста днів Путіна», - констатував він.
За його словами, влада для стабілізації становища зробила дуже серйозні зусилля. Але, оскільки вони були спрямовані не на подолання причин політичної кризи, не на усунення взаємин суспільства з верхами, які його не влаштовують, і не на політичну модернізацію, а на посилення тиску на протестуючих з тим, щоб вони не виходили на вулицю, то ніяких дивідендів Кремль собі не здобув.
«Поки це абсолютно безуспішна тактика. Восени ми побачимо продовження протестів », - прогнозує Петров.
Що реально зроблено, так це переформатовані силові структури, вважає експерт Центру Карнегі.
У наявності різке посилення та звільнення МВС від контролю ФСБ. МВС, очевидно, нова головна силова структура, підпорядкована йому (Путіну) особисто і покликана зіграти велику роль у зв'язку з наростання протестівексперт центру Карнегі Микола Петров.
Також важливим йому видається те, що вперше Путін виступає не як президент усіх росіян, а як особа, що спирається на більш архаїчну, консервативну, традиціоналістську частину громадян. «При цьому він відкрито продовжує протистояти найбільш просунутій столичній публіці. Це дуже нова ситуація, і вона вкрай негативна для влади», - підсумував аналітик.
«Путін увігнав країну в депресію»
У свою чергу, лідер молодіжного руху «Ми», політолог Роман Доброхотов навів наступну аналогію: якщо Рузвельт за сто днів зміг вивести країну з Великої депресії, то Володимир Путін за цей термін Росію в депресію увігнав. «У важку моральну депресію, - уточнив він. - Всі ті, хто очікував якихось змін, сподівалися на оновленого Путіна, думаю, були розчаровані, тому що повернувся колишній Путін зі старими цінностями. Ми побачили рішучий наступ на громадянські права та свободи по всіх фронтах. Посилилися і законодавство, і практика «спілкування» з опозиціонерами. Відносно останніх порушена величезна кількість кримінальних справ, проведено безліч арештів, з'явилися десятки нових політемігрантів - явище досить нове для Росії. Такої хвилі політемігрантів, як зараз, не було ніколи».
На переконання Доброхотова, Путін за сто днів уже закрутив гайки сильніше, ніж це зміг зробити Дмитро Медведєв за весь термін свого правління. «З ініціативи Путіна прийнятий цілий букет нових законодавчих поправок, які семимильними кроками наближають нас навіть не до Білорусії, а до таких країн, як Туркменія і інших держав Середньої Азії», - стверджує він.
Крім того, йому бачиться, що такі тенденції, як посилення впливу РПЦ у справі раз Pussy Riot, - «увведення Росії в середньовічний стан» стали проявом нової путінської естетики. «Медведєв намагався грати в європейські цінності. Путін все це засунув в довгий ящик і відверто, якщо послухати його прес-секретаря Пескова, захоплюється брежнєвським застоєм», - уклав політолог.
Самотність Путіна
Своє бачення ситуації є і у керівника Центру вивчення еліти при Інституті соціології РАН, доктора соціологічних наук, почесного професора університету Глазго Ольги Криштановської. Їй здається, що Путін був досить самотній весь цей час.
«Якщо його перше і друге президентство супроводжувалося реальним лідерством, і за ним йшов політичний клас, то зараз в цьому класі бродіння, невпевненість і відчуття кризи легітимності (влади), - міркує вона. - Такі розбрід і хитання, які в соціології називаються фрагментацією еліти, можуть мати небезпечні наслідки для суспільства».
«Опозиція запекло б'ється з Путіним, намагається його повалити. Але ідеологічно і Путін, і опозиція закликають вести країну, загалом-то, в однаковому напрямку».доктор соціологічних наук Олька Криштановська.
На її погляд, існує якийсь парадокс: «Опозиція запекло б'ється з Путіним, намагається його повалити. Але ідеологічно і Путін, і опозиція закликають вести країну, загалом, в однаковому напрямку. Обома сторонами визначається вектор розвитку, пов'язаний з демократією і ринковими відносинами. Йдеться про форми, темпи демократизації. І все-таки у мене немає сумнівів, що Путін чітко розуміє: неможливо стримати рух Росії з цього шляху. Настільки змінилася ментальність людей.
Криштановська впевнена, що Путін здатен сприймати сигнали суспільства. «Це елементарна вимога до політика. Зрозуміло, він все бачить і розуміє. Велика кількість людей займається аналізом ситуації. Зрозуміло, що він в курсі положення справ. Інша справа, як він це інтерпретує, які рішення зрештою ухвалить, щоб не допустити революцію в країні - масового повстання народу з дуже негативними наслідками для суспільства. Чи вдасться йому втриматися на цій межі, - питання поки відкрите», - узагальнила вона.
Як їй бачиться, в Росії йде колосальний процес - руйнування основ старої авторитарної держави, яка існувало в країні тисячу років. «Процес дуже болючий. Це новий суспільний договір не тільки влади з суспільством, а й першої особи держави з політичним класом», - підсумувала соціолог.
