Троє журналістів-розслідувачів відзначені міжнародними нагородами за мужність та репортажі.
Репортери Валерія Єгошина з України, Джон-Аллан Наму з Кенії та Рана Саббаг з Йорданії були цього тижня у Вашингтоні на церемонії, присвяченій їхній роботі.
Єгошина та Наму були нагороджені міжнародною журналістською премією ICFJ Knight від глобальної медіа-мережі Міжнародного центру журналістів або ICFJ. Саббаг був нагороджений нагородою ICFJ Knight Trailblazer.
«Від корупції до воєнних злочинів, їхня видатна журналістика призвела до більшої підзвітності та змін», — сказав у заяві президент ICFJ Шерон Мошаві.
Українська журналістка Валерія Єгошина, репортерка «Схем», корпорації Радіо Свобода/Радіо Свобода, що є споріднена з Голосам Америки, була нагороджена за «потужний, заповзятливий, розумний та інноваційний» репортаж, сказав у заяві суддя ICFJ Саймон Робінсон.
«Я дуже рада цій нагороді», – сказала Єгошина в інтерв'ю журналістам Голосу Америки Джоселін Мінц та Крістіні Кайседо Сміт. – Я також певною мірою пишаюся тим, що я друга українка, яка отримала цю нагороду».
Єгошина повідомляє з «деокупованих зон» — міст в Україні, які межують або знаходяться дуже близько до контрольованих Росією територій. Там вона бере інтерв’ю у тих, хто пережив напад, і розкопує зруйновані будівлі.
Єгошина приєдналася до команди «Схем» перед повномасштабним вторгненням Росії та зосередилася насамперед на репортажах про корупцію. Але тепер вона займається розслідуванням воєнних злочинів.
"Коли почалося вторгнення, ми не знали, що робити, але вирішили не припиняти роботу ані на день", — розповіла вона Голосу Америки.
Навички членів команди вести журналістські розслідування допомагають їм виявляти та оприлюднювати інформацію про окуповані території. Іноді йдеться про подробиці розмов між російськими військовими та їхніми родичами.
Вона та її команда проаналізували супутникові знімки, щоб виявити масові поховання в українському місті Маріуполь.
У результаті російської облоги українського міста тисячі людей загинули, а інші були вимушені його покинути.
Робота часто може бути небезпечною. За даними ICFJ, журналісти "Схем" зазнали прослуховування та переслідувань в інтернеті в результаті своїх розслідувань.
Але Єгошина сказала, що робота журналіста-розслідувача також дозволяє їй показувати світу, що відбувається в Україні.
"Важливо робити репортажі в зоні бойових дій, тому що ми виправляємо історію та розповідаємо правду людям, які живуть в Україні та за її межами, — сказала вона "Голосу Америки». – Історія пишеться прямо зараз".
Для Рани Саббаг ця нагорода є найважливішою, яку вона отримувала в кар’єрі.
Будучи співзасновницею Arab Reporters for Investigative Journalism і старшою редакторкою у регіоні Близького Сходу в рамках проєкту звітності про організовану злочинність і корупцію, Саббаг понад 40 років працювала журналісткою на Близькому Сході.
Вона відома своєю відданістю свободі слова та створенням підзвітної журналістики, включно з темами прав людини та гендерної рівності.
Саббаг зазнала численних кібератак. За останні три роки її телефон шість разів інфікував Pegasus, програмне забезпечення для стеження, розроблене та продане урядам ізраїльською компанією. Кар’єра журналістки також поставила під загрозу її здоров’я та особисте життя.
Вона сказала, що вона та інші журналісти в регіоні часто стають жертвами «дуже жорсткої політичної системи, яка може покарати будь-кого».
Але, за її словами, репортаж – це її місія в житті. Її мати навчила її завжди захищати слабких, і ця цінність керувала її журналістською кар’єрою.
«Мені здається, що я даю голос безголосим, і я говорю про людей, яких повністю ігнорують, і я викриваю корупцію, яка роз’їдає коріння наших суспільств на Близькому Сході», – сказала Саббаг Голосу Америки.
Вона цінує реальні наслідки її репортажів. Кожного разу, коли вона публікує розслідування, за її словами, «щось відбувається на краще».
З об'єднанням "Арабські репортери для журналістських розслідувань" вона досліджувала випадки недбалості та жорстокого поводження в приватних будинках для дітей з обмеженими можливостями. Після публікації статті йорданський король відвідав ці будинки та закрив їх, розповіла Саббаг Голосу Америки.
"Це показує мені, що 40 років мого життя не були марними, що я могла йти на великий ризик, іноді за власний рахунок, — сказала вона. – Але в процесі це дало мені таку чудову можливість зустріти людей, яких я б ніколи не зустріла".
Третій лауреат Наму також розповідає про порушення прав людини та корупцію, зокрема про розслідування хабарництва між міськими інспекторами та злочинними угрупованнями в Кенії.
Для Наму — співавтора та редакційного директора "Африка без цензури" (Africa Uncensored) — нагорода стосується роботи, яку він робив протягом 20 років кар’єри.
Наму сподівається, що його репортажі допоможуть розвіяти думку про те, що Глобальний Південь відключений від решти світу, сказав він Голосу Америки. Він сказав, що історії, які починаються в Африці, можуть мати наслідки для всього світу.
"Немає [глобальної] Півночі чи Півдня», — сказав він Голосу Америки. – Люди — це просто люди, і історії, які ми розповідаємо, повинні бути взаємопов’язаними та розглядатися таким чином".
Наму стикався з численними судовими позовами за свою роботу з проєктом "Африка без цензури", але він вважає, що легше бути репортером у Кенії, де демократія є відносно стабільнішою, ніж у деяких інших країнах на континенті.
Однак одна глобальна тенденція, яку він побачив, полягає в тому, як викривлена інформація та дезінформація в політичних конфліктах створюють небезпечне середовище для репортерів.
«Останнім часом навколо мене та моєї організації було багато скоординованих неавтентичних повідомлень і дезінформації», — сказав він Голосу Америки.
Були поширені неправдиві заяви про те, що "Африка без цензури" отримала фінансування, щоб викликати соціальні потрясіння. Ця брехня, за його словами, зробила організацію мішенню для кенійської громадськості.
