Київ – Лікарі-психіатри переконані, що в Україні необхідно змінювати підходи до лікування хворих із психічними порушеннями. Експерти наполягають на відкритті спеціальних центрів, подібних до тих, що існують за кордоном, де людина лікується і паралельно живе в соціумі.
В Україні відсутня соціальна психіатрія і це величезна проблема, вважає Семен Глузман, президент Асоціації психіатрів України. Мета соціальної психіатрії в тому, щоб допомогти хворій людині жити в суспільстві повноцінним життям.
За словами Глузмана, в Україні необхідно відкривати амбулаторні соціальні центри. У світі це вже здійснено на практиці, бо такий підхід дешевший, пояснює лікар-психіатр. Та найголовніше, уточнює Глузман, те, що в таких центрах люди живуть особистим життям: спілкуються між собою й ведуть активне соціальне життя.
«У будь-якій культурній і середньо-культурній країні, між хоспісом і лікарнею створені ще й центри, де хворий може жити, де пацієнт, що не позбавлений дієздатності, почувається затишно. Це – будинки на півшляху, сестринські будинки й гуртожитки. Всі вони мають певні особливості, та найголовніше, що за кордоном такі центри є, а в нас немає», – зазначає Глузман.
Кожен третій потребує допомоги – психіатр
Кожен третій українець потребує допомоги лікаря-психіатра, каже головний позаштатний психіатр Міністерства охорони здоров’я України Ірина Пінчук. На сьогодні понад 1 мільйон українців перебувають під наглядом психіатра. Серед цих людей менше половини проходить лікування у закладах, а решта перебуває у суспільстві й лікується амбулаторно, резюмує Пінчук.
«Інтернати на сьогодні переповнені. Допомога пацієнтові з психічними розладами надається у період загострення, це триває до двох місяців. У період стабілізації пацієнт має перебувати з родиною й жити в соціумі. І коли родина відмовляється, відбувається конфлікт – рідні не хочуть перебувати з пацієнтом, лікарі-психіатри не можуть довго витримувати пацієнта. І якщо минає рік-два-три-п’ять і захворювання стає хронічним, то держава забирає цю людину на повне соціальне забезпечення у будинок-інтернат», – зазначила Пінчук.
Від 2000 року в Україні діє закон «Про психіатричну допомогу», що за нормами наближений до законодавчих актів, які діють у Європі. Проте на сьогодні необхідно підвищувати кваліфікацію лікарів-психіатрів, адже тих готували за застарілими програмами, констатують експерти.
В Україні відсутня соціальна психіатрія і це величезна проблема, вважає Семен Глузман, президент Асоціації психіатрів України. Мета соціальної психіатрії в тому, щоб допомогти хворій людині жити в суспільстві повноцінним життям.
За словами Глузмана, в Україні необхідно відкривати амбулаторні соціальні центри. У світі це вже здійснено на практиці, бо такий підхід дешевший, пояснює лікар-психіатр. Та найголовніше, уточнює Глузман, те, що в таких центрах люди живуть особистим життям: спілкуються між собою й ведуть активне соціальне життя.
«У будь-якій культурній і середньо-культурній країні, між хоспісом і лікарнею створені ще й центри, де хворий може жити, де пацієнт, що не позбавлений дієздатності, почувається затишно. Це – будинки на півшляху, сестринські будинки й гуртожитки. Всі вони мають певні особливості, та найголовніше, що за кордоном такі центри є, а в нас немає», – зазначає Глузман.
Кожен третій потребує допомоги – психіатр
Кожен третій українець потребує допомоги лікаря-психіатра, каже головний позаштатний психіатр Міністерства охорони здоров’я України Ірина Пінчук. На сьогодні понад 1 мільйон українців перебувають під наглядом психіатра. Серед цих людей менше половини проходить лікування у закладах, а решта перебуває у суспільстві й лікується амбулаторно, резюмує Пінчук.
Допомога пацієнтові з психічними розладами надається у період загострення, це триває до двох місяцівІрина Пінчук
Від 2000 року в Україні діє закон «Про психіатричну допомогу», що за нормами наближений до законодавчих актів, які діють у Європі. Проте на сьогодні необхідно підвищувати кваліфікацію лікарів-психіатрів, адже тих готували за застарілими програмами, констатують експерти.
| Передрук з "Радіо Свобода" |
