Київ – Події у Києві залишаються у центрі уваги світових ЗМІ, оскільки на українських теренах тривають запеклі ідеологічні й економічні бої за європейське майбутнє. На цьому наголошує оглядач Financial Times Нейл Баклей в аналітичному матеріалі за підсумками «московських угод» 17 грудня. Ситуацію, що склалась в Україні і у відносинах між Заходом і Росією внаслідок домовленостей між президентами Віктором Януковичем і Володимиром Путіним, аналізують також інші світові видання.
Оглядач Financial Times Нейл Баклей вважає, що ані фінансова підтримка президента Росії Путіна, ані ймовірні репресії президента України Януковича не знищать національної ідентичності українців. Багатомільярдний російський кредит і зниження ціни на газ для України дозволить Вікторові Януковичу почуватись упевненіше і, ймовірно, перемогти на президентських виборах 2015 року, зазначає аналітик, але гроші особливо не вплинуть на процес формування української нації.
Наразі українці формують свою політичну ідентичність, і її майбутнє існування і розвиток пов’язують із Європою, як це було після проголошення Україною Незалежності у 1991 році і під час Помаранчевої революції 2004 року, пише Баклей. Він при цьому наводить приклад із розповсюдженням української мови у вжитку країни та її громадян: якщо на початку 1990-х років у Києві панувала здебільшого російська мова, то тепер столиця України в основному говорить, читає і пише українською. Для політиків стає необхідним знання державної мови, багато хто з них почав вивчати українську, наприклад, один із лідерів опозиції Віталій Кличко.
Звичайно, в країні зберігаються відмінності геополітичного характеру, схід і південь тяжіють до Росії, натомість на заході і також у центрі України люди налаштовані проєвропейськи. Тим не менше, гасло «Слава Україні!» чути останнім часом не тільки у Львові чи Києві, а й у багатьох інших містах по всій Україні, зазначає Баклей. Тож президентські вибори-2015, так чи інакше, стануть для українців референдумом її ідентичності. Не виключено, що нинішній Євромайдан є генеральною репетицією виборів, наголошує оглядач Financial Times.
Україна дісталась президентові Росії Володимирові Путіну дорогою ціною: зниження ціни на російський газ для українських споживачів і 15-мільярдний кредит – це фактично подяка президентові України Вікторові Януковичу за відмову підписувати угоду про асоціацію з Євросоюзом. Але водночас, це відмова від глибинних реформ і модернізації економіки України, від подолання корупції і верховенства права, пише The Economist.
Але якщо придивитись, то перемога Кремля виглядає не такою й очевидною, пише видання. Так, для усіх сторін – України, Росії, ЄС – стали несподіваними мирні акції українців, які незадоволені відмовою своєї влади від інтеграції з Євросоюзом і критичним для держави наближенням її до Росії. Першими свою незгоду продемонстрували студенти, які бачать Україну демократичною європейською державою. Після застосування владою сили проти молоді, на вулиці Києва й інших міст країни вийшли розгнівані дорослі – а спроба «очистити» центр Києва від барикад у ніч на 11 грудня тільки зміцнила і самі барикади, і дух українців. Явище, яке громада назвала Євромайданом, тепер поширилось на всю Україну, і ця криза перетворила президента Януковича на «кульгаву качку».
Загроза, що Сполучені Штати запровадять персональні санкції проти нього, його родини і бізнесменів, які його підтримують, утримала Януковича від чергового використання сили проти Майдану. Щоправда, слабкість української опозиції може спровокувати владу на застосування сили, визнає The Economist, але сила навряд чи зупинить політичну кризу. Кризу «не розсмокчуть» ні домовленості і гроші Москви, ні призупинення переговорів з Євросоюзом – президент Янукович раніше чи пізніше, але буде змушений пристати на проведення глибинних реформ у країні, вважають аналітики видання.
У данському виданні National Interest колишній статс-секретар МЗС Данії Йорген Йорстрьом Мьоллер (Joergen Oerstroem Moeller) пише про ідеологічну битву, яку за Україну ведуть Євросоюз і Росія. З одного боку, Україна бачить європейську соціальну модель – ліберальна репрезентативна демократія з ринковою економікою. З другого – стара російська, царського типу, структура з олігархічною економікою. За лаштунками публічних подій, все більшого значення починає набувати конфлікт між інтересами української влади, зорієнтованої на Росію, та інтересами української громади, яка орієнтується на ЄС. Навіть у тих регіонах України, де люди орієнтуються на Росію і відтак активно підтримують політику Києва, вітаючи домовленості з росіянами, доводиться чути про мрії «жити як європейці».
На думку Мьоллера, без України Путіну не вдасться відновити могутність Росії. Адже Україна – це величезний індустріальний, сільськогосподарський, людський ресурс, який за умов повернення країни під вплив Кремля поверне Російській Федерації колишню славу і міць.
За нинішніх умов, ЄС не повинен відвертатись від українців, які вимагають від влади повернутись до євроінтеграції, сподіваючись, що Європа – це єдиний чинник, який може завадити Кремлеві «проковтнути» Україну, вважає автор.
Оглядач Financial Times Нейл Баклей вважає, що ані фінансова підтримка президента Росії Путіна, ані ймовірні репресії президента України Януковича не знищать національної ідентичності українців. Багатомільярдний російський кредит і зниження ціни на газ для України дозволить Вікторові Януковичу почуватись упевненіше і, ймовірно, перемогти на президентських виборах 2015 року, зазначає аналітик, але гроші особливо не вплинуть на процес формування української нації.
Наразі українці формують свою політичну ідентичність, і її майбутнє існування і розвиток пов’язують із Європою, як це було після проголошення Україною Незалежності у 1991 році і під час Помаранчевої революції 2004 року, пише Баклей. Він при цьому наводить приклад із розповсюдженням української мови у вжитку країни та її громадян: якщо на початку 1990-х років у Києві панувала здебільшого російська мова, то тепер столиця України в основному говорить, читає і пише українською. Для політиків стає необхідним знання державної мови, багато хто з них почав вивчати українську, наприклад, один із лідерів опозиції Віталій Кличко.
Звичайно, в країні зберігаються відмінності геополітичного характеру, схід і південь тяжіють до Росії, натомість на заході і також у центрі України люди налаштовані проєвропейськи. Тим не менше, гасло «Слава Україні!» чути останнім часом не тільки у Львові чи Києві, а й у багатьох інших містах по всій Україні, зазначає Баклей. Тож президентські вибори-2015, так чи інакше, стануть для українців референдумом її ідентичності. Не виключено, що нинішній Євромайдан є генеральною репетицією виборів, наголошує оглядач Financial Times.
Україна дісталась президентові Росії Володимирові Путіну дорогою ціною: зниження ціни на російський газ для українських споживачів і 15-мільярдний кредит – це фактично подяка президентові України Вікторові Януковичу за відмову підписувати угоду про асоціацію з Євросоюзом. Але водночас, це відмова від глибинних реформ і модернізації економіки України, від подолання корупції і верховенства права, пише The Economist.
Але якщо придивитись, то перемога Кремля виглядає не такою й очевидною, пише видання. Так, для усіх сторін – України, Росії, ЄС – стали несподіваними мирні акції українців, які незадоволені відмовою своєї влади від інтеграції з Євросоюзом і критичним для держави наближенням її до Росії. Першими свою незгоду продемонстрували студенти, які бачать Україну демократичною європейською державою. Після застосування владою сили проти молоді, на вулиці Києва й інших міст країни вийшли розгнівані дорослі – а спроба «очистити» центр Києва від барикад у ніч на 11 грудня тільки зміцнила і самі барикади, і дух українців. Явище, яке громада назвала Євромайданом, тепер поширилось на всю Україну, і ця криза перетворила президента Януковича на «кульгаву качку».
Загроза, що Сполучені Штати запровадять персональні санкції проти нього, його родини і бізнесменів, які його підтримують, утримала Януковича від чергового використання сили проти Майдану. Щоправда, слабкість української опозиції може спровокувати владу на застосування сили, визнає The Economist, але сила навряд чи зупинить політичну кризу. Кризу «не розсмокчуть» ні домовленості і гроші Москви, ні призупинення переговорів з Євросоюзом – президент Янукович раніше чи пізніше, але буде змушений пристати на проведення глибинних реформ у країні, вважають аналітики видання.
У данському виданні National Interest колишній статс-секретар МЗС Данії Йорген Йорстрьом Мьоллер (Joergen Oerstroem Moeller) пише про ідеологічну битву, яку за Україну ведуть Євросоюз і Росія. З одного боку, Україна бачить європейську соціальну модель – ліберальна репрезентативна демократія з ринковою економікою. З другого – стара російська, царського типу, структура з олігархічною економікою. За лаштунками публічних подій, все більшого значення починає набувати конфлікт між інтересами української влади, зорієнтованої на Росію, та інтересами української громади, яка орієнтується на ЄС. Навіть у тих регіонах України, де люди орієнтуються на Росію і відтак активно підтримують політику Києва, вітаючи домовленості з росіянами, доводиться чути про мрії «жити як європейці».
На думку Мьоллера, без України Путіну не вдасться відновити могутність Росії. Адже Україна – це величезний індустріальний, сільськогосподарський, людський ресурс, який за умов повернення країни під вплив Кремля поверне Російській Федерації колишню славу і міць.
За нинішніх умов, ЄС не повинен відвертатись від українців, які вимагають від влади повернутись до євроінтеграції, сподіваючись, що Європа – це єдиний чинник, який може завадити Кремлеві «проковтнути» Україну, вважає автор.
| Передрук з "Радіо Свобода" |
