Постачання до Росії компонентів подвійного призначення, а не готової зброї, дозволяють Пекіну підтримувати Москву і правдоподібно заперечувати пряму участь в озброєнні Росії.
Про це йдеться у доповіді Фонду Карнегі «За лаштунками: зростаюча роль Китаю в оборонній промисловості Росії», у якій Натаніель Шер (Nathaniel Sher) дає докладний аналіз того, як Китай все частіше експортує до Росії продукцію подвійного призначення.
З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну китайський експорт до Росії зріс на понад 60%. Багато аналітиків вважають, що торгівля з Китаєм стала рятівним колом для російської економіки. При цьому Китай став найбільшим постачальником не лише комерційних товарів, але й компонентів подвійного призначення, на які поширюються західні заходи експортного контролю.
Китай експортує продукцію подвійного призначення, яку США, ЄС, Японія та Велика Британія відносять до «високопріоритетних» товарів для зброї в Росії. Щомісячний обсяг такого експорту перевищує 300 мільйонів доларів, випливає з аналізу загальнодоступних митних даних.
Максимального обсягу такого експорту було досягнуто у грудні 2023 року, коли він перевищив 600 мільйонів доларів. І хоча він відтоді знизився, Китай залишається найбільшим постачальником товарів подвійного призначення до Росії.
До них належать п'ятдесят категорій товарів, що мають важливе значення у виробництві ракет, безпілотників та танків. У багатьох випадках це товари, для виробництва яких всередині країни Росія не має можливостей: мікроелектроніка, верстати, телекомунікаційне обладнання, радари, оптичні пристрої, датчики та інші.
Як повідомили американські офіційні особи на початку квітня, Китай продавав Росії більшість товарів із перерахованого вище списку.
У доповіді Шера йдеться про те, що головне митне управління КНР продовжує повідомляти про двосторонні транзакції з Росією, навіть у тих областях, на які поширюються заходи західного експортного контролю.
У 2023 році на частку Китаю припадало близько 90 відсотків російського імпорту товарів, які Група семи віднесла до високопріоритетних та таких, що підлягають експортному контролю.
З початку 2022 року Росія втратила понад 10 тисяч одиниць бойової техніки, включаючи танки, бронетехніку, артилерійські системи та безпілотники. І хоча Росії вдалося наростити виробництво артилерії, її можливості щодо випуску спеціалізованої продукції, такої як мікроелектроніка та оптичні прилади, залишаються недостатніми.
Зокрема, у доповіді фонду Карнегі говориться, що можливості Росії з виробництва мікросхем обмежені 65-нанометровою технологією, яка вважається застарілою. Тому китайський експорт зіграв ключову роль у підтримці військових зусиль Москви. Залежність Росії від китайських поставок високопріоритетних товарів зросла з 32% у 2021 році до 89% у 2023 році.
Дедалі глибші зв'язки між китайськими партійно-державними та приватними фірмами не дозволяють уявити сценарій, за якого Пекін не знав би заздалегідь про угоди з Росією, пов'язані з товарами подвійного призначення.
На думку Натаніеля Шера, той факт, що головне митне управління Китаю відкрито заявляє дані про торгівлю з Росією, свідчить, що Пекін не звертає уваги на західний режим експортного контролю, який китайські чиновники часто критикують як «юрисдикцію довгої руки» США.
У 2023 році напівпровідники, телекомунікаційне обладнання та верстати увійшли до найбільших категорій китайського експорту до Росії, що підпадає під заходи експортного контролю як високопріоритетні товари. Лише на верстати припало майже 40% річного приросту китайського експорту товарів подвійного призначення.
У доповіді зазначається, що, за винятком Китаю, кількість країн, які готові експортувати до Росії товари подвійного призначення, скоротилася з 2021 року. У 2023 році Туреччина, Малайзія та Вірменія були єдиними країнами, крім Китаю, готовими надати більше одного відсотка від загального обсягу пріоритетного російського імпорту: 4,3%, 2,7% і 1,2%, відповідно.
Експерт Фонду Карнегі вважає, що фінансові посередники стали відігравати значну роль у сприянні китайсько-російським платежам, що свідчить про потенційну чутливість Пекіна до ризику вторинних санкцій щодо фінансових установ порівняно з експортерами товарів.
Питання, яке ставиться у доповіді – чи бере китайський уряд безпосередню участь у таких угодах з Росією чи відповідальність за обхід санкцій та експортного контролю несуть китайські приватні фірми.
Хоча ця відмінність не має великого значення з погляду кінцевого впливу на російську оборонну базу, вона може вплинути на реакцію американських політиків на зміцнення російсько-китайських оборонних зв'язків.
