Москва – Після подій лютого та березня 2014 року – протистояння і загибелі людей у Києві, втечі колишнього президента України Віктора Януковича до Росії і анексії Криму – видатні громадські діячі Росії вирішили, що вони повинні висловити свою публічну реакцію на те, як Росія поступила у відношенні до сусідньої країни. Російські інтелектуали, які в більшості своїй гаряче підтримали виступи взимку 2013-2014 року на Майдані, пізніше розкололися з приводу питання про ставлення до захоплення Криму. У тих з них, хто засудив ці незаконні дії Кремля, виникло бажання спочатку просто протестувати, а потім – об’єднатися для протесту в громадський клуб.
У результаті виник «Конгрес інтелігенції проти війни, самоізоляції Росії і реставрації тоталітаризму», в першій заяві якого, опублікованій у середині березня 2014 року, говорилося: «Ми, представники російської інтелігенції, зобов’язані застерегти владу від здійснення історичної помилки – прагнення взяти під контроль з допомогою російських збройних сил частину іншої, ще недавно братньої країни – України. Перший крок – приєднання Криму до Росії – вже зроблений, перша кров пролилася.
Подальші кроки на цьому шляху можуть призвести до кровопролиття непередбачуваного масштабу, ізоляції Росії, перетворення її в країну-ізгоя, а, в кінцевому рахунку, в країну третього світу, на десятиліття відкинуту з цивілізаційного шляху».
«У найдраматичніші моменти історії, інтелігенція завжди намагалася повернути суспільству моральну точку відліку – поза мораллю немає ні держави, ні політики, ні економіки» – говорилося в документі, підписаному правозахисниками Людмилою Алексєєвої і Сергієм Ковальовим, письменниками Людмилою Улицькою і Віктором Шендеровичем, політиками Леонідом Гозманом і Віктором Шейнісом, і багатьма іншими відомими представниками російського громадянського суспільства.
Як стало зрозуміло пізніше, практично всі з тривожних прогнозів, висловлених у першій заяві Конгресу, збулися.
Лев Пономарьов: Конгрес інтелігенції був створений у результаті антивоєнних пікетів
Творець «Конгресу інтелігенції проти війни, самоізоляції Росії і реставрації тоталітаризму», лідер руху «За права людини» Лев Пономарьов розповідає «Голосу Америки», що організацію він задумав як відповідь на затримання активістів, які виходили з протестами проти втручання Росії у справи України: «Коли сталася анексія Криму, то опозиція стала виходити на спонтанні акції, і людей стали затримувати. Виходили до Міністерства оборони, і там їх забирали. Я тут же, для того, щоб зупинити цей процес, подав заявку на пікет на кілька днів, і московська влада узгодила заявку на пікет в Новопушкінському сквері. Пікети були великі – людей по 300 приходило. І на першому пікеті я став говорити з декількома людьми – журналістом Юрієм Ростом, політиком Леонідом Гозманом про те, що потрібна якась колективна ініціатива. Власне, люди, які прийшли на цей пікет, можуть створити антивоєнне об’єднання або рух. Протест був необхідний, і організація його також була необхідною».
Правозахисник каже, що Конгрес інтелігенції існує у вигляді регулярних спільних акцій і заяв: «Наша перша заява з описом того, що може статися, що фактично почнеться війна з Україною – так все і сталося. Конкретних акцій, які проводив Конгрес інтелігенції, багато: збір підписів у зв’язку з війною і розвитком подій у Східній Україні, були ініціативи щодо переговорів, наші заяви друкувалися в «Новій газеті» і були доступні на сайті «Ехо Москви».
Лев Пономарьов також бачить і інший результат діяльності Конгресу – об’єднавшись у співтовариство проти дій Росії щодо України, російська інтелігенція стала висловлювати спільну позицію і з внутрішньополітичних питань: «Найостанніший успіх Конгресу інтелігенції – ми зібрали підписи під заявою з вимогою відставки глави Чечні Кадирова, зібрали близько 12 тисяч підписів протягом трьох днів. Мені здається, що ця акція була успішною, судячи з різкої реакції самого Кадирова».
Людмила Алексєєва: Засудження цієї війни з боку російської інтелігенції не повинно замовкнути
Голова Московської Гельсінкської групи, відома російська правозахисниця Людмила Алексєєва переконана, що ідея створення Конгресу інтелігенції була правильною: «На неї відгукнулися дуже шановні люди. Досить великий зал був повний – там зібралися однодумці. Там не було інших думок, про цю війну, крім як думка, що вона – безумство і злочин. Дуже важливо, що російська інтелігенція так недвозначно зробила заяву з цього приводу».
Людмила Алексєєва впевнена, що дії влади Росії проти України були сприйняті російською інтелігенцією з великим болем саме тому, що вона вважала і вважає український народ братнім: «Це колосальна рана, нанесена відносинам, я б сказала, двох країн, тому що про два народи говорити важко: ми занадто близькі. Я сама росіянка, але народилася в Криму, який, при всій його багатонаціональності, був, звичайно, територією України. Все дуже переплетено, українська інтелігенція завжди підтримувала зв’язки з російською, та й не тільки інтелігенція – дуже багато сімей російсько-українських, в Києві при мені говорили по-російськи».
Відома правозахисниця нагадала про долю свого соратника з дисидентського руху в СРСР Анатолія Марченка: «Марченко, чоловік з українським прізвищем – один з моїх шанованих друзів, на жаль, вже давно від нас пішов. Він українець, але народився в Казахстані. І розмовляв він тільки по-російськи».
Людмила Алексєєва вважає, що російська влада не має наміру прислухатися до закликів інтелігенції країни до зміни політики відносно України, але, тим не менш, Конгрес інтелігенції буде і далі протестувати проти анексії Криму та військового втручання: «Це не була одноразова акція вираження нашого ставлення до цієї війни. Зараз ця війна кілька заглохла, перемістилася – Росія тепер в Сирії «захищає свої інтереси», хоча які у нас інтереси в Сирії, я не розумію. Але конфлікт в Україні як і раніше тліє. І значить, засудження цієї війни з боку російської інтелігенції не повинно мовчати – і воно не замовкає».
Дивіться також: Польща важко працює, щоб Україна отримала членство у НАТО - голова МЗС Польщі
