Сенатор Кріс Мерфі: "Путін намагається підірвати підтримку України". Ексклюзив

За словами сенатора-демократа від штату Коннектикут Кріса Мерфі, "американські платники податків роблять більше на підтримку України, ніж європейці". Також законодавець наголосив, що нинішні проблеми багато в чому пов'язані з попереднім рішенням Європи "покладатися на російський газ та нафту".

Американський політик також вважає, що нині "розмова йдеться про те, чого США не надали, замість того, щоб подякувати американському народу за те, що він вже надав". Мерфі підкреслює: "Ви втратите (підтримку від - ред.) американського народу, якщо будете говорити йому знову і знову, що вони недостатньо роблять для України".

По це та інше американський сенатор розповів Голосу Америки в ексклюзивному інтерв'ю до роковин повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Про помилки та досягнення у протистоянні російській агресії та про стратегію на нинішній рік, читайте в матеріалі Катерини Лісунової.

Катерина Лісунова, Голос Америки: США почали надавати військову допомогу Україні в травні 2022-го року. Які розмови тоді велись за зачиненими дверима щодо допомоги, яку потрібно надати? Яким був процес переговорів?

Кріс Мерфі, сенатор-демократ, від штату Коннектикут: У нас завжди однаковий процес обговорення – ми хочемо передавати лише ті системи озброєння, які дійсно необхідні. З часом українці змогли впоратися із складнішими системами озброєння. Але були деякі системи, до яких українці були не готові минулого року. Також, у деяких наших оборонних системах є чутливі матеріали. І ми просто не можемо експортувати їх в інші країни, оскільки ці системи мають конфіденційну таємну інформацію.

Крім того, ми маємо деякі зобов’язання перед Росією, яких, на мою думку, варто дотримуватися. Одне з них полягає в тому, що Сполучені Штати не збираються використовувати власні війська, щоб безпосередньо воювати з росіянами. І по-друге, ми не збираємося надавати зброю, яку Україна збирається використовувати для атак всередині Росії. Тож ми розглядаємо всі ці фактори, коли вирішуємо, яку підтримку надати Україні.

Але навіть з урахуванням усіх цих факторів, ми змогли надати Україні більше військової техніки, ніж ми надіслали іншим нашим партнерам, які були залучені в активних конфліктах, протягом останніх десятиліть.

К.Л.: Військова допомога Україні еволюціонувала від «Джавелінів» до систем протиповітряної оборони. Чи розглядають Сполучені Штати варіант надати усе необхідне одразу, і таким чином уникнути великої кількості смертей?

К.М.: По-перше, Сполучені Штати не мають усього необхідного одразу. Воно не стоїть у портах, готове до відправки. Нам потрібен час, щоб отримати готовий матеріал для експорту. Іноді ми маємо виробити обладнання, перед тим як надіслати. Ми також хочемо переконатись, що не наражаємо себе на небезпеку.

Якщо ми надсилаємо в Україну ракетні комплекси "Джавелін", ми маємо переконатись, що на складах лишилося достатньо, щоб захистити Сполучені Штати та наше власне військо. Потім ми маємо навчити українців, як використовувати це озброєння. Ми не можемо просто надіслати українцям ракети "Патріот", якщо вони не знають, як ними користуватися.

Тож потрібно витратити час, щоб навчити Україну користуватися цими складними системами. Ми не можемо просто взяти військових Сполучених Штатів і все наше обладнання і через один-два дні передати це Україні, ми повинні переконатися, що ми самі захищені. Це мій першочерговий обов'язок – захищати Сполучені Штати Америки. І по-друге, ми повинні переконатися, що це озброєння не просто лежатеме на складах, коли ми відправляємо його в Україну. Ми маємо переконатися, що українці знають, як ним користуватися".

К.Л.: У травні, коли голосували за перший пакет військової допомоги Україні, Конгрес також вирішив проголосувати за закон про ленд-ліз для України. Чому ви вирішили це зробити? Яку роль ленд-ліз відіграє зараз?

К.М.: Я не впевнений, яку роль ленд-ліз відіграє зараз. Я знаю, що для деяких моїх колег важливо було проголосувати за це. Справа в тому, що із Законом про ленд-ліз або без нього, ми все одно можемо надавати Україні все, що вважаємо за потрібне. Я знаю, що багато законодавців вважали, що це важливий законопроект, але ми і так надаємо Україні те, що їм потрібно, через пакети асигнувань на надзвичайні оборонні потреби, які ми регулярно затверджуємо для України.

К.Л.: Ідея визнання Росії державою-спонсоркою тероризму піднімалась як на рівні резолюції, так і на рівні законопроекту, але поки що і Конгрес і Білий дім не прийняли це рішення. Як ви думаєте, чому?

К.М.: Єдина причина щось робити, це швидше завершити цю війну. Я поки що маю сумніви, що таке рішення щодо російського уряду наблизить кінець війни. Зрештою, Росія є країною, з якою Сполученим Штатам доведеться мати справу. Росія захоче, щоб ми були за столом переговорів. І тому ми хочемо переконатись, що зрештою зможемо, якщо Україна цього захоче, стати посередниками миру, коли цей момент настане.

К.Л.: Підбиваючи підсумки цього року, як ви вважаєте, чи все було зроблено правильно? Чи змінили б ви щось у рішеннях Сполучених Штатів, НАТО чи інших союзників? Що можна було б зробити інакше?

К.М.: Я думаю, що Сполучені Штати та адміністрація Байдена зробили практично усе можливе. Якщо у мене і є якісь сумніви, - вони стосуються неймовірно повільного процесу тиску на деяких наших європейських союзників, щоб ті активізувались і надали аналогічний рівень військової підтримки що й Сполучені Штати. Це просто дивовижно, скільки грошей американські платники податків вирішили вкласти в Україну. Звичайні американці – сантехніки, вчителі - щотижня пересилають частину своєї зарплати в Україну. Але на жаль в Європі процес не виглядає так само, хоча бої точаться набагато ближче до них. Тож я вдячний за підтримку, яку надали багато європейських країн, але справа в тому, що платники податків Сполучених Штатів зараз роблять більше. І я хотів би, щоб допомога європейських платників податків трималась на такому ж рівні, як в Сполучених Штатах.

К.Л.: Фактично Росія вторглась в Україну в 2014 році, за вісім років до нинішнього повномасштабного вторгнення. Чи вважаєте ви, що були речі, які слід було зробити інакше? Наприклад, ви виступали проти санкцій щодо «Північного потоку-2», які запропонували республіканці. Як ви думаєте, це була помилка?

К.М.: Насправді це неправда. Я не виступав проти санкцій щодо "Північного потоку-2". Сполучені Штати запровадили санкції, і я завжди підтримував ці санкції. Проблема полягала в тому, що наш партнер, Німеччина, вирішила продовжити будівництво трубопроводу, незважаючи на санкції, які ми запровадили. Були деякі люди, які хотіли, щоб ми запровадили санкції проти Німеччини, нашого союзника, через "Північний потік-2". Багато хто з нас вважав, що це погана ідея.

Ми в цій ситуації сьогодні, тому що Європа прийняла довгострокове рішення покладатися на російський газ і російську нафту. Ми знову і знову говорили їм, що це погане рішення, що це зробить їх уразливими, що вони не повинні довіряти Путіну. Європа, на жаль, вирішила залишатися залежною від російських нафто-продуктів, і зараз вони та увесь світ платять за це ціну. Але я скажу, що для України найголовніше – це об’єднання США та Європи.

І якби Сполучені Штати ввели санкції проти Європи через «Північний потік-2», це створило б фундаментальний розрив між Сполученими Штатами та Німеччиною, між Сполученими Штатами та Європою. Це, ймовірно, унеможливило б нашу співпрацю щодо інших питань щодо України. Отже, були люди, які хотіли розділити Сполучені Штати з Європою. І вони використовували питання «Північного потоку-2» як механізм, щоб зробити це — таким був їхній план.

Тим людям, які підштовхували Сполучені Штати запровадити антиєвропейські санкції через "Північний потік-2", було байдуже щодо України. Вони намагалися відокремити Сполучені Штати від Європи. Це люди які сповідають гасло «Америка передусім», вони були людьми Трампа, які просто вірили, що Сполучені Штати не повинні інтегруватися з рештою світу, і це був їхній механізм розділити Сполучені Штати з Європою".

К.Л.: Якщо повернутись до початку роботи президента Байдена в Білому домі, - одним із перших людей, з ким він зустрівся, був Володимир Путін, і лише після цього він зустрівся з президентом Зеленським. Як ви думаєте, чи мав якийсь вплив на міжнародній арені той факт, що Путін був одним із перших, з ким Байден зустрівся?

К.М.: Ні, президент повинен мати справу з усіма. Я підтримую підхід діалогу з ворогами. А думку про те, що це слабкість, - говорити з людьми, з якими ви незгодні, я вважаю поганою та небезпечною. Я підтримую президентів, як республіканців так і демократів, коли вони спілкуються, як з нашими друзями, так і з нашими противниками.

К.Л.: Чи є наразі якісь обмеження щодо допомоги Україні? Чи є щось, що Сполучені Штати не вважають за потрібне надавати на даний момент?

К.М.: У нас, звичайно, є чутливі технології, які ми не надаємо Україні, які ми не надаємо майже жодному з наших союзників. Ми також взяли на себе зобов’язання не надавати зброю, яка буде використовуватися для здійснення атак на території Росії. Тому є певні обмеження щодо того, що ми можемо надати Україні. Але за останній рік ми знайшли спосіб виділити Україні абсолютно виняткові обсяги допомоги.

Я думаю, що часто розмова йде про те, чого ми не надаємо, замість того, щоб подякувати американському народу за те, що він вже надав. І я вам скажу, що ви втратите (підтримку від - ред.) американського народу, якщо будете говорити йому знову і знову, що вони недостатньо роблять для України. Бо вони так не думають. Вони тяжко заробляють свої гроші і тим не менш раді віддавати частину своєї зарплати на захист України. Важливо це визнати, а не говорити американському народу знову і знову, що вони роблять недостатньо.

К.Л.: Зараз багато розмов про те, що Росія планує нову хвилю наступу, яка як очікується, буде дуже жорстокою. Що мають зробити західні союзники щоб запобігти цьому? Яким має бути правильний план дій?

К.М.: Я думаю, що ця війна не закінчиться найближчим часом. І питання полягає в тому, чи продовжить народ Європи та народ Сполучених Штатів підтримувати Україну? Путін намагається підірвати підтримку України. Тому він використовує відключення електроенергії Європі. Він також використовує пропаганду тут, у Сполучених Штатах, щоб спробувати підірвати цю підтримку.

Тому для тих із нас, хто вірить в Україну і вірить у майбутнє України, ми повинні продовжувати доводити нашим виборцям, що це варте того. Це багато коштів, - і у цьому немає жодних сумнівів. Моїм виборцям не вистачає їжі та житла, але вони все одно готові віддавати власні гроші, щоб захищати людей на іншому кінці світу. Нам доведеться наполегливо працювати над цією справою протягом наступних кількох тижнів протягом наступного року, щоб переконати людей, що це й досі розумна інвестиція".

К.Л.: Нині багато країн нарощують озброєння, щоб захиститися від агресивних, авторитарних держав. Які ваші очікування від цього року?

К.М.: Я сподіваюсь, що цього року Україна виграє війну. Я не думаю, що це нереально. Я вважаю, що російська армія слабка, а наші санкції зроблять її ще слабшою. Я також сподіваюсь, що це буде рік, коли демократія трохи відновить свої позиції у світі.