Щоб налагодити кращі відносини із США та Європою і заручитися їх підтримкою, Україна має зробити перший крок сама, як наприклад, примирити власні еліти та провести необхідні економічні та політичні реформи, переконаний Томас Шерлок, професор політології кафедри соціальних наук Військової академії Сполучених Штатів, Вест Поінт.
Відповідаючи на запитання «Голосу Америки» професор Шерлок висловив свою думку про міжнародну політику Сполучених Штатів, співпрацю з Україною та російський чинник у міжнародній дружбі.
Г.А.: Як Ви вважаєте, чи посилився останнім часом вплив Росії на Україну?
Т.Ш.: На мою думку, Україна розробила досить незалежну власну позицію, яка буде протидіяти впливу Москви. Імовірно, що Москва і досі не забула високу економічну та політичну вартість колишньої радянської імперії. Також, вірогідно, що в Москві пам’ятають урок 2004-го року, коли масивні втручання у виборчий процес були викриті і викликали спротив суспільства.
Втім, важливо зазначити, що поведінка Кремля не мотивована якоюсь конкретною ідеологією, такою як експансіоністський націоналізм. Скоріше, процес прийняття рішень ґрунтується на прагматизмі власних інтересів. Звичайно, це не означає, що Росія не буде намагатися впливати на зовнішні відносини України чи внутрішню політику.
Г.А.: Як зростання російського лобі в Україні може вплинути на українсько-американські відносини?
Т.Ш.: Головна складність в українсько-американських відносин сьогодні – це не обов’язково перезавантаження відносин між Росією та США, це, скоріше, – поступове зменшення американського інтересу в цьому регіоні загалом. Головною причиною цього є виснаження американських політичних та економічних ресурсів, участь у двох затяжних і виснажливих війнах, а також нещодавня економічна криза. Європейський Союз посилює цю тенденцію, все більше відвертаючись від України, зменшуючи пріоритетність інтеграції країни.
Г.А.: Що, на Вашу думку, може сьогодні підвищити рівень зацікавленості та стимулювати співпрацю між США та Україною?
Т.Ш.: З виводом американського контингенту з Іраку та Афганістану, країна матиме більше потужностей та зможе сфокусуватися на відновленні важливості українського напрямку в її міжнародній політиці. Втім, це відновлення також буде залежати від того, чи Україна буде докладати зусиль, щоб навести у себе лад, як наприклад примирення еліт та впровадження необхідних економічних та політичних реформ. Обидві умови вкрай необхідні за сьогоднішньої політичної ситуації в країні.
Втім, ще один шлях стимулювання таких змін був би, якби Європа дала серйозні гарантії поступового зближення з Україною, через такі кроки, як спрощення візового режиму та підписання угод, щодо вільної торгівлі. Така динаміка могла б заохотити реформи в Україні, та, в свою чергу, мотивувати Вашингтон виділяти більше ресурсів для зміцнення української економіки та інституційної ефективності.
Попри сьогоднішню економічну кризу в Європі, проміжні кроки у цьому сценарії могли б бути зробленими у найближчому майбутньому, якби на це знайшлася політична воля.
Г.А.: Деякі експерти говорять про зростаючий розрив у відносинах США та НАТО. Чи означає це, що не варто очікувати розширення альянсу у найближчому майбутньому?
Т.Ш.: Не варто очікувати розширення альянсу аж до включення України. Причини для цього, як внутрішні та і зовнішні. Українська еліта та громадськість і досі розділена в своєму баченні того, чи країні варто вступати в альянс.
Що ж до зовнішніх факторів, то попри вдалу повітряну кампанію проти режиму Каддафі у Лівії, сам альянс має ряд проблем, включаючи розходження між США та Європою, також гострі питаннями, щодо бюджету, і протиріччя в ЄС. Нові члени альянсу свідомі того, що «Стара Європа» може не мати політичної волі захищати нових членів проти зовнішнього агресора. Рішення президента Обами призупинити – але не зупиняти загалом – розширення альянсу було мотивоване його обережною політикою в цьому регіоні, особливо в контексті перезавантаження відносин з Росією.
Г.А.: Як Ви вважаєте, чи є війни, до яких США потенційно можуть приєднатися? Які найімовірніші причини цього?
Т.Ш.: Звичайно, неможливо сказати на 100%, але здається маловірогідним, що ми дозволимо втягнути себе в новий конфлікт без серйозних на те причин чи провокацій. Втім, визначення «серйозна причина чи провокація» сильно залежить від обставин та контексту. Більше того, такі країни як Північна Корея продемонстрували можливість балансувати на небезпечній межі.
Американський політолог : «Сполучені Штати втрачають цікавість до Східної Європи»
Інше за темою
Links
Розсилка
Голос Америки: головне за тиждень
Вибір читачів
1