Вперше науковці стверджують, що мають докази того, що рекордно затяжна посуха та інші природні катаклізми безпосередньо пов’язані з кліматичними змінами, зокрема з глобальним потеплінням на планеті. Привернути увагу до цієї проблеми у різні, часом, досить радикальні способи, намагаються науковці по всьому світу. Так норвезький дослідник Ян Ґунар Вінтер вирішив повторити шлях свого легендарного попередника Роальда Амундсена, який у 1911-му році став першою людиною, що дісталася Південного полюса Землі. Через сто років, Вінтер здійснив подорож Амундсена, щоб привернути увагу людства до того, який вплив глобальне потепління, спричинене людиною, має на антарктичну екосистему.
«Ми знали деталі подорожі Амудсена завдяки його щоденникам та книзі, яку він потім написав. Ми відтворили його маршрут за допомогою супутникової навігації. Кілька разів, правда, нам довелося відхилитися, через нездоланні перешкоди», – розповідає Ян Ґунар Вінтер.
Амудсен використовув собачі упряжки, які рухалися з середньою швидкістю 8 кілометрів на годину. Сучасні дослідники цей самий шлях подолали на лижах, втім вдвічі повільніше. Щоб встигати за темпом історичної експедиції, Вінтер з партнерами мусили рухатися щодня набагато більше годин ніж Амудсен.
«Перші 700 кілометрів пролягали через Льодове плато Роса, що насправді є гігантською плавучою крижаною брилою. Потім ми дісталися гір. Десь сто кілометрів ми рухалися вверх, піднявшись на 3 тисячі метрів над рівнем моря. Закінчуються гори плато, яке веде прямо до Південного полюса», – розповідає експедитор.
Вінтер каже, що експедиція вимагала не лише фізичної підготовки, але й психологічної витримки. Адже перед очима постійно були нескінченні одноманітні краєвили, саме такі, про які писав у своїх щоденниках Амудсен.
«Перед нами були такі ж гори, і такі ж рівнини, які описував Амундсен. Але нас здивувало, що навіть склад снігу був такий самий.У місцях де Амудсен говорив, що сніг м’який та гладкий – ми бачили те ж саме. Коли він описував спресовані замерзлі ділянки, ми також їх бачили», – Ян Ґунар Вінтер.
Втім подібність на цьому завершується. Століття викидів людством шкідливих газів в атмосферу не минули для полюса безслідно. Вирубка лісів, спалення вугілля та нафтопродуктів наситили атмосферу парниковими газами. У результаті крижана шапка Антарктики швидко тане, що в свою чергу, призводить до підвищення рівня світового океану.
Свої спостереження на полюсі Вінтер та інші члени експедиції викладали у онлайн щоденниках. Вони відповідали на питання читачів, розповідали про свої враження школярам під час відео-конференцій.
Вінтер сподівається, що його перехід до Південного полюса маршрутом першопрохідця Амундсена допоможе привернути увагу до загрози екологічної катастрофи, яка нависла над Антарктидою. І, можливо, спонукатиме людство зробити кроки для порятунку планети.
«Ми знали деталі подорожі Амудсена завдяки його щоденникам та книзі, яку він потім написав. Ми відтворили його маршрут за допомогою супутникової навігації. Кілька разів, правда, нам довелося відхилитися, через нездоланні перешкоди», – розповідає Ян Ґунар Вінтер.
Амудсен використовув собачі упряжки, які рухалися з середньою швидкістю 8 кілометрів на годину. Сучасні дослідники цей самий шлях подолали на лижах, втім вдвічі повільніше. Щоб встигати за темпом історичної експедиції, Вінтер з партнерами мусили рухатися щодня набагато більше годин ніж Амудсен.
«Перші 700 кілометрів пролягали через Льодове плато Роса, що насправді є гігантською плавучою крижаною брилою. Потім ми дісталися гір. Десь сто кілометрів ми рухалися вверх, піднявшись на 3 тисячі метрів над рівнем моря. Закінчуються гори плато, яке веде прямо до Південного полюса», – розповідає експедитор.
Вінтер каже, що експедиція вимагала не лише фізичної підготовки, але й психологічної витримки. Адже перед очима постійно були нескінченні одноманітні краєвили, саме такі, про які писав у своїх щоденниках Амудсен.
«Перед нами були такі ж гори, і такі ж рівнини, які описував Амундсен. Але нас здивувало, що навіть склад снігу був такий самий.У місцях де Амудсен говорив, що сніг м’який та гладкий – ми бачили те ж саме. Коли він описував спресовані замерзлі ділянки, ми також їх бачили», – Ян Ґунар Вінтер.
Втім подібність на цьому завершується. Століття викидів людством шкідливих газів в атмосферу не минули для полюса безслідно. Вирубка лісів, спалення вугілля та нафтопродуктів наситили атмосферу парниковими газами. У результаті крижана шапка Антарктики швидко тане, що в свою чергу, призводить до підвищення рівня світового океану.
Свої спостереження на полюсі Вінтер та інші члени експедиції викладали у онлайн щоденниках. Вони відповідали на питання читачів, розповідали про свої враження школярам під час відео-конференцій.
Вінтер сподівається, що його перехід до Південного полюса маршрутом першопрохідця Амундсена допоможе привернути увагу до загрози екологічної катастрофи, яка нависла над Антарктидою. І, можливо, спонукатиме людство зробити кроки для порятунку планети.
