Юридичне протистояння між Росією та Україною в Лондонському суді є безпрецедентним прикладом ведення війни іншими засобами. Про це пише лондонський дослідник політичних ризиків Максіміліан Гесс в своїй статті для видання Foreign Policy.
Україна одержала значну перемогу у війні з Росією минулого місяця. І це відбулось не на полі бою на Донбасі, а у вигляді рішення Апеляційного суду в Лондоні.
Дослідник наголошує, що спір між Україною та Росією стосовно так званого "боргу Януковича" створює ризики для діяльності міжнародної фінансової системи, як вона діє на тепер.
Росія підтримує світовий фінансовий порядок, коли це їй вигідно. Так, Москва використовує нещодавні випуски суверенних облігацій для репатріації капіталу.
Як правило, реструктуризацією міждержавного боргу займається Паризький клуб. Водночас, "борг Януковича", який є позикою однієї держави іншій і структурований у відповідності до англійського права. Як правило, так облігації використовуються, якщо долучено приватного учасника.
Така структура боргу надавала Росії переваги, наголошує науковець. По-перше, це дозволяє Москві послабити міжнародну фінансову систему, наголосивши на її обмежених повноваженнях – Паризький Клуб є традиційним форматом реструктуризації міждержавного боргу, однак, Росія вирішила не видавати цей борг Україні в рамках цього механізму. Цей підхід також дозволив Росії втрутитись до умов розміщення українських облігацій серед учасників приватного сектору. Це гарантувало Кремлю значний вплив на Київ, дозволяючи їй фактично спричинити дефолт у будь-який зручний момент.
В серпні 2015 року Україна погодила реструктуризацію боргу зі своїми приватними інвесторами, включаючи з інвестиційною компанією Franklin Templeton, яка утримувала левову частку боргу. Росія стала єдиним учасником, який не приєднався до угоди.
Дефолт України з російського боргу настав після реструктуризації решти боргів та отримання траншу МВФ.
Кремль звернувся на захист до світової фінансової системи. Україна заперечила заяви Росії про те, що ці облігації є комерційною позикою, наполягаючи, що борг є міждержавним. На той час правила МВФ не дозволяли кредитувати країну, яка знаходилась у дефолті за міжурядовими боргами.
В грудні 2015 року якраз перед закінченням строку виплати 3 мільярдів доларів за облігаціями, МВФ підтримав позицію Росії, визнавши борг міждержавним. Однак, практично одразу, МВФ змінив правила і дозволив кредитування країн, які знаходяться у дефолті за міждержавними боргами. Кремль заявив, що міжнародна фінансова система налаштована проти нього.
Москва тоді звернулась до британського суду за виплатою боргу.
Стратегія захисту України базувалась на заяві, що борг є "одіозним" взятим деспотичним режимом Януковича. Ще одним правовим аргументом України було, що торгова блокада та загрози війни в сфері газопостачання були засобом змусити уряд Януковича погодитись на отримання такого боргу.
В березні 2015 року Високий суд Лондона виніс рішення на користь Росії, заявивши, що захисту України бракує аргументів. Однак, цього вересня, Апеляційний суд вирішив, що справу потрібно заслухати в повному обсязі.
Яким би не було рішення Верховного суду, це вплине на світову фінансову систему. Перемога України призведе до розгляду справи по суті і може означати, що політичні обставини видачі боргу можуть ставати аргументом в суді.
Перемога ж Росії призведе до значних ризиків дефолту України. Вона також посилить стратегію Росії з використання ринків приватного боргу у поєднанні з агресивною міжнародною політикою для затвердження свого впливу.
Справді, Кремль вже намагається змішувати боргові ринки та політичні аргументи, вважає дослідник. Нещодавнім свідченням цього є претензії компанії "Роснєфть" на 49.9% акцій американської Citgo, що виникли через позику "Роснєфті" на користь венесуельської компанії PDVSA – акціонера Citgo, нагадує аналітик.
Дивіться також: Емоційне повернення доньки Джона Маккейна
