На тлі зростання суперництва і напруги між США та Китаєм у Тихоокеанському регіоні, Сполучені Штати працюють над відновленням занедбаного аеродрому часів другої світової війни на острові Тініан, повідомляє агентство AFP.
Свого часу американці використовували цей аеродром для бомбардувань Японії, зокрема ядерних ударів по Хіросімі та Нагасакі 6-го та 9-го серпня 1945 року. Тепер він стане елементом американської стратегії стримування Китаю в регіоні, повідомляє АFР.
Генерал Кеннет Вілсбах, командувач Тихоокеанськими повітряними силами США, заявив в нещодавньому інтерв’ю Nikkei Asia, що Північний аеродром на острові Тініан стане “великим” об’єктом після завершення робіт з його відновлення. Військово-повітряні сили США також розбудовують міжнародний аеропорт у центрі острова.
“Якщо ви звернете увагу в найближчі кілька місяців, ви побачите значний прогрес, особливо на півночі [острова] Тініан”, — сказав Вілсбах, якого цитує мережа CNN.
Водночас генерал не назвав строків, коли аеродром запрацює, однак, зауважив, що під джунглями аеродром має тверде покриття, а джунглі буде розчищено до літа наступного року, додає AFP.
Історичний острів
Тініан є частиною Співдружності Північних Маріанських островів, території США в Тихому океані, розташованої приблизно за 6000 кілометрів на захід від Гаваїв у Тихому океані, та неподалік американського острова Гуам. На острові площею приблизно 100 квадратних кілометрів проживає близько 3000 людей.
Під час бомбардувань Японії в 1945 році, Північний аеродром Тініана, з його чотирма злітно-посадковими смугами й 40 000-м персоналом, на певний час перетворився на найбільший та найзавантаженіший аеропорт у світі, нагадує CNN.
Саме з Тініана злітали американські бомбардувальники B-29 Superfortress, які 6-го і 9-го серпня 1945 року скинули атомні бомби "Малюк" і "Товстун" на японські міста Хіросіма та Нагасакі, в результаті чого загалом загинуло близько 200 000 людей.
Після закінчення Другої світової війни, у 1946 році американські ВПС залишили острів, і його 6 злітно-посадкових смуг поступово заросли джунглями.
Протистояння США з Китаєм
Проєкт відновлення аеродрому на острові Тініан є частиною американської військової доктрини спритного бойового застосування (Agile Combat Employment – ACE), повідомляє CNN, покликаної “переносити операції з централізованої фізичної інфраструктури на мережу менших розрізнених місць, що може ускладнити планування супротивника та надати більше можливостей для командирів спільних сил”.
Речник Тихоокеанських ВПС США в коментарі мережі AFP заявив, що реабілітація аеродромів часів Другої світової війни надала Тихоокеанським ВПС можливість швидко покращити інфраструктуру в регіоні, що допоможе “підвищити... бойові можливості та покращити стримувальну позицію разом із союзниками та партнерами”. Водночас у коментарі не йшлося прямо про Китай.
Однак, відновлення аеродрому на остові Тініан відбувається на тлі дедалі більш напружених відносин в регіоні в останні роки, а також на тлі побудови Китаєм власних нових військових баз в регіоні, включно з базами у спірних водах та на штучних островах, як повідомляло раніше британське видання The Guardian.
У Стратегії національної оборони США від 2022 року, яку цитує AFP, Пентагон зазначає наступне: “Найбільш всеосяжним і серйозним викликом національній безпеці США є насильницькі та все більш агресивні спроби (Китайської Народної Республіки) змінити Індо-Тихоокеанський регіон і міжнародну систему відповідно до своїх інтересів і авторитарних уподобань”.
Значною частиною нашої стратегії є використання багатьох аеродромів часів Другої світової війни, які, відверто кажучи, заросли джунглями, але під ними все ще є бетон чи асфальтГенерал Кеннет Вілсбах, командувач Тихоокеанськими повітряними силами США
Відтак, згідно з нещодавнім звітом Дослідницької служби Конгресу США, витрати на військове будівництво в Індо-Тихоокеанському регіоні зросли з 1,8 мільярда доларів у 2020 році до майже 3,6 мільярда доларів у 2023 році, додає AFP.
На додаток до Тініану, США також здійснюють відновлення авіабази Баса на Філіппінах та проєкти на базах Королівських ВПС Австралії Дарвін і Тіндал.
“Значною частиною нашої стратегії є використання багатьох аеродромів часів Другої світової війни, які, відверто кажучи, заросли джунглями, але під ними все ще є бетон чи асфальт”, — заявив у вересні генерал Вілсбах, якого цитує AFP.
Наразі велика частина військово-повітряних сил США в Тихому океані зосереджена на кількох великих авіабазах, таких як авіабаза Андерсен на острові Гуам або Кадена на японському острові Окінава, пояснює CNN.
Відтак, щоб уникнути загрози втрат значної частини ВПС у разі раптового удару, в тому числі потенційного ракетного удару з боку Китаю, Пентагон намагається розосередити свої сили шляхом розташування на більшій кількості менших баз.
CNN цитує документ Повітряного університету ВПС США за 2022 рік, де зазначено: “Спритне бойове застосування допомагає пом’якшити (китайські) загрози, розосереджуючи сили по всьому театру, використовуючи розосереджені, але центрально контрольовані конфігурації базування, забезпечуючи непередбачуваність обслуговування та вимагаючи від Народно-визвольної армії витрачати більше ракет, щоб зменшити вплив ВПС США”.
“Ми ніде не будуємо супербаз. Ми шукаємо місце, де б отримати паливо та зброю, можливо, перекусити, подрімати, а потім знову піднятися в повітря”, – додає Вілсбах.
Уроки України у застосуванні до Китаю
На думку Міка Раяна, генерал-майора армії Австралії у відставці, такі зусилля США в регіоні є важливими й “гарним початком”, адже Китай протягом останніх десятиліть розбудовував величезні ракетні сили, головною метою яких є “створення атмосфери неминучого знищення своїх супротивників у разі конфлікту”.
“Їхній ракетний арсенал є частиною китайського підходу “перемоги без боротьби”. Він доповнює деякі з їхніх інших інструментів стратегічного примусу: економічний примус, дезінформацію та купівлю політиків і чиновників у Індо-Тихоокеанському регіоні”, – зазначає Раян на своїй сторінці в мережі Х (колишня Twitter).
Відтак, на його думку, дуже важливо вивчати уроки української протиповітряної оборони у протистоянні російським повітряним атакам, які можуть бути застосовані США та їхніми союзниками, зокрема й в Індо-Тихоокеанському регіоні, який Китай вважає “своїм”.
