Українка Світлана Ярмоленко Реймер, доктор філософських наук за спеціальністю туризм, виступила з проникливою промовою на тему імміграції на конференції TEDx, організованій Техаським університетом A&M. Це один із передових вишів США, в якому дослідниця викладає туризм (дізнатися більше про її діяльність можна з цієї статті - прим. ГА). У своїй лекції Світлана поділилася особистим досвідом і результатами багаторічних досліджень, пов’язаних із адаптацією в новій країні та прийняттям чужоземців.
Труднощі імміграції
Вона приїхала в США вже дорослою і сформованою особистістю, щоб навчатися в магістратурі, а потім у докторантурі. Зрештою, почала працювати в Штатах і вийшла заміж за американця. За словами Світлани, її власний досвід імміграції, культурного шоку, адаптації та кризи самоідентифікації був настільки глибоким, що вона присвятила цій темі свою дисертацію.
У своєму виступі Світлана наводить результати дослідження, яке показує, що іммігранти набагато більше схильні страждати від соціальної тривоги, депресії, наркотичної чи алкогольної залежності та суїцидальних думок і вчинків – усе через їхню боротьбу з ідентичністю.
Лекторка знайомить слухачів із поняттям «безперервність ідентичності», яке означає зв'язок того, ким ми були в минулому, з тим, ким ми є зараз. Неперервність ідентичності є життєво важливою частиною психологічного здоров'я, наголошує Світлана, і для іммігрантів фізичне переміщення в нову країну масштабно розриває цілісність їхньої особистості.
Вона також пояснює різницю між внутрішньою та зовнішньою ідентичністю: перша відображає те, що ми самі думаємо про себе, а друга – що інші думають про нас. Дослідниця ілюструє цю концепцію на власному прикладі:
«Для мене це – поєднання думки про себе як народженої і вихованої українки, та знання того, що багато людей, які мене оточують, припускають, що я американка. Мене не видають риси обличчя чи колір шкіри. У мене немає акценту. У мене немає [характерного] прізвища. Мій власний чоловік думає, що я повністю американка. І все ж я не є і ніколи не буду [американкою] – і прихована українка в мені завжди страждатиме від невизнання».
Сила різноманіття
Після ознайомлення слухачів із труднощами, з якими стикаються іммігранти, дослідниця говорить про дивовижне розмаїття населення Сполучених Штатів, наголошуючи, що «кожен іммігрант вносить власну унікальність у яскравий гобелен, яким є Америка».
Світлана закликає слухачів не судити людей за зовнішністю і на вправах демонструє, наскільки оманливими можуть бути такі судження. Вона переконана, що розмаїття – опора ідентичності, і останнім викликом для людей є створити суспільство взаємоприйняття, а не будувати стіни і звеличувати роз’єднаність:
«Ми прагнемо досягти космосу, вважаючи його останньою межею для людства. Але я вірю, що саме тут, на Землі, ми відкриваємо наш останній горизонт – суспільство, вільне від осуду і стереотипів, сповнене взаємоприйняття і толерантності. Суспільство, в якому різноманітність стане основою нашої ідентичності».
Завершуючи свою лекцію, дослідниця кидає слухачам виклик:
«Спробуйте завтра увесь день стримувати бажання судити когось із першого погляду, базуючись лише на їхньому зовнішньому вигляді. Спробуйте замість того дізнатися більше про те, ким вони є насправді. Тому що на горизонті різноманітності всі особистості сяють у рівній мірі».
Бажаєте дізнаватися про українців, які змогли реалізувати свій потенціал за кордоном? Долучайтеся до Фейсбук-групи "Голосу Америки" "Українці - історії успіху"
Дивіться також: «Імміграційна мрія» крізь об'єктив київської фотографині у США
