Наприкінці XVIII і на початку XIX сторіччя в Європі увійшли в моду мініатюрні лялькові театри. Вони продавались як набори для самозборки і відтворювали події популярних театральних вистав. Таким чином будь-хто міг переглянути дома улюблену постанову, оперу чи, скажімо, водевіль. З часом цю забаву замінили більш реальні іграшки, а відтак телебачення. Однак це мистецтво не померло і навіть переживає період певного відродження. Мініатюрний театр став незвичним для XXI сторіччя, а до того унікальним способом творчого вираження та навіть сатири.
Ляльковий театр – світ, у якому статися може все, що завгодно. Але, звичайно, не без репетиції. В експериментальній театральній трупі «Великі маленькі твори», що в Брукліні, Стівен Каплан творить з самих початків – вже понад двадцять років. Обрали ляльковий театр артисти з активною соціальною позицією з практичних міркувань.
Говорить ляльковод Стівен Каплан:
«У нас були великі ідеї, грандіозні задуми, а грошей не було. Тому ми використали картон та макулатуру для створення цього маленького паперового театру. А потім виявилось, що це чудовий спосіб донесення своїх ідей».
Ляльковий театр – мистецтво давнє. У XIX столітті люди влаштовували вистави на столах у власних домівках.
Ляльковод Стівен Каплан продовжує:
«Ось тут ви можете побачити просценіум – арку, яка відділяє сцену від аудиторії – а всередині тут різні елементи сцени».
Крамниця театральних ляльок Поллока у Лондоні продає набори для збирання власного лялькового театру. Сьогодні своїм клієнтам вони пропонують також і безкоштовний додаток до Ай-Педу з інструкцією зборки.
Однак трупа Стівена обходиться власними силами. Вони самі виготовляють куліси, самі розписують сцену, збирають вони і ляльок – все це у власній майстерні.
Стівен Каплан розповідає:
«Ми виготовили власну версію Фауста на основі гравюр та різьби по дереву XVI століття. Його слуга – клоун. А тому що він клоун – він більш рухливий.
«Бідний Йорик! Я знав його, Гораціо!»
Діти обожнюють ляльковий театр, найкраща нагорода для митців – дитячий сміх.
Але ці ляльководи не забувають і про свій громадський обов’язок, часто використовуючи ляльок для зображення багатих та могутніх, як, наприклад, міністра юстиції за часів президентства Джорджа Буша молодшого – Джона Ешкрофта.
Стівен Каплан каже, що помилкою було б вважати ляльковий теарт мистецтвом минулих віків:
«Ляльковий театр може і виглядає примітивним. Але це ідеальний засіб для політичної сатири XXI століття. Ось вам прогрес».
Так, маленький за розміром світ лялькового театру містить в собі цілі міріади великих ідей.
Ляльковий театр – світ, у якому статися може все, що завгодно. Але, звичайно, не без репетиції. В експериментальній театральній трупі «Великі маленькі твори», що в Брукліні, Стівен Каплан творить з самих початків – вже понад двадцять років. Обрали ляльковий театр артисти з активною соціальною позицією з практичних міркувань.
Говорить ляльковод Стівен Каплан:
«У нас були великі ідеї, грандіозні задуми, а грошей не було. Тому ми використали картон та макулатуру для створення цього маленького паперового театру. А потім виявилось, що це чудовий спосіб донесення своїх ідей».
Ляльковий театр – мистецтво давнє. У XIX столітті люди влаштовували вистави на столах у власних домівках.
Ляльковод Стівен Каплан продовжує:
«Ось тут ви можете побачити просценіум – арку, яка відділяє сцену від аудиторії – а всередині тут різні елементи сцени».
Крамниця театральних ляльок Поллока у Лондоні продає набори для збирання власного лялькового театру. Сьогодні своїм клієнтам вони пропонують також і безкоштовний додаток до Ай-Педу з інструкцією зборки.
У нас були великі ідеї, грандіозні задуми, а грошей не було. Тому ми використали картон та макулатуру для створення цього маленького паперового театру. А потім виявилось, що це чудовий спосіб донесення своїх ідей.Стівен Каплан
Стівен Каплан розповідає:
«Ми виготовили власну версію Фауста на основі гравюр та різьби по дереву XVI століття. Його слуга – клоун. А тому що він клоун – він більш рухливий.
«Бідний Йорик! Я знав його, Гораціо!»
Діти обожнюють ляльковий театр, найкраща нагорода для митців – дитячий сміх.
Але ці ляльководи не забувають і про свій громадський обов’язок, часто використовуючи ляльок для зображення багатих та могутніх, як, наприклад, міністра юстиції за часів президентства Джорджа Буша молодшого – Джона Ешкрофта.
Стівен Каплан каже, що помилкою було б вважати ляльковий теарт мистецтвом минулих віків:
«Ляльковий театр може і виглядає примітивним. Але це ідеальний засіб для політичної сатири XXI століття. Ось вам прогрес».
Так, маленький за розміром світ лялькового театру містить в собі цілі міріади великих ідей.
