Літак-шпигун «Ю-2» готується до пенсії після 60-ти років служби

Сполучені Штати формально припинили військову місію в Іраку. Протягом понад дев’яти років присутності в країні та бойових дій, американські військові покладалися на свою технічну перевагу над ворогом. Зокрема спостереження з повітря. Хоча на озброєнні армії США достатньо безпілотних апаратів спостереження, американці досі користуються літаками «Ю-2». Ці перевірені часом розвідники, виконували і виконують місії над Радянським Союзом, Іраком, Північною Кореєю, Афганістаном чи, скажімо, проводили оцінку шкоди нанесеної цунамі в Японії. Пілоти «Ю-2» вважаються одними з найдосвідченіших льотчиків світу.

Підняти літак на висоту у понад 21 кілометр вимагає багато зусиль. За годину до злету пілот починає вдихати кисень, аби зменшити ризик декомпресії, хворобливого стану, що наступає у випадку різкого зниження тиску. Майор Колбі Кунс, порівнює політ на «Ю-2» з перебування на верхівці Евересту:

«У мене не було пов’язаних з цим проблем. Але хлопці у яких з’являються симптоми декомпресії відчувають біль у суглобах та інші неприємні речі».

Посадити «Ю-2» після багатогодинного польоту ще складніше завдання. Літак має унікальну конструкцію, яка дозволяє йому підніматися на рекордну висоту, однак обмежує поле зору пілота. Тож апарат обладнаний додатковими колесами, а під час посадки, інший пілот у машині, яка розганяється за літаком на злітній смузі, через радіо підказує льотчику у кабіні, аби той зміг зупинити двигуни на висоті рівно 60 сантиметрів над землею.

Після кожного польоту, команда техніків оглядає приблизно 150 частин літака, які потрібно замінювати з визначеним інтервалом.

«Політ на такій висоті це серйозне навантаження. Різка зміна екстремальних температур – суттєве випробовування для багатьох компонентів літака», – каже Деніела Роґовскі.

Перший «Ю-2» піднявся у небо у 1955-му році. Того часу технічним забезпеченням літака займались повітряні сили, але керували місіями та готували пілотів спеціалісти Центрального розвідувального управління.

У 80-их роках з’явилась нова модель «Ю-2» на 40% більша за попередню. У 90-их ці літаки обладнали новими двигунами. Майор Карл Маймі керує літаком, побудованим у 80-их. Однак, на озброєнні повітряних сил ще залишаються моделі бомбардувальників зразка 50-их років минулого сторіччя. Щоправда, від оригіналу залишився лише корпус, каже Карл Маймі:

«Якщо ви заглянете у кабіну, подивитись на начинку літака і особливо на сенсори, то побачте, що все це останні досягнення техніки. Тож я почуваюся комфортно в літаку, якому на папері понад 50 років».

Завдяки висоті польоту «Ю2» надзвичайно важко уразити. Утім радянським силам протиповітряної оборони вдалося збити американського шпигуна у 60-му році. Одна, з трьох ракет запущена радянськими військовим таки влучила в «Ю2», щоправда інша збила свій же МІГ.

Після закінчення «холодної війни» літак почали використовувати у збройних конфліктах за участю США та військ НАТО.

«Літак трансформувався відповідно до потреб часу. Зараз це високотехнологічна машина. І якщо буде потрібно вона служитиме і у майбутньому», – каже майор Колбі Кунс.

П’ять років тому Міністерство оборони США планувало вивести літак з експлуатації. Однак, Конгрес вирішив залишити «Ю-2» поки не з’являться безпілотні літаки з відповідними можливостями. Це ймовірно станеться у 2015-му році, коли літаки моделі «RQ 4», повинні перебрати на себе «високу» місію «Ю-2» після 60 років його вірної служби.