Робота медіа під час виборів займає вагому частину звітів різних міжнародних організацій. За соціологічними дослідженнями, більшість українців робить свій вибір саме за допомогою телебачення. Отже важливо, щоб медіа інформували виборців об’єктивно і коректно. Натомість моніторинг комітету «Рівність можливостей» показує, що об’єктивності було замало.
Незбалансована інформація в українських ЗМІ під час виборів – не новина. Керівник спільного проекту Ради Європи та Європейської комісії «Сприяння європейським стандартам в українському медійному середовищі» Ольга Сєдова зазначає, що подібне траплялося і на попередніх виборах, і раніше «міжнародні спостерігачі заявляли про недостатню поінформованість українських виборців». За її словами, ці вибори характеризувалися «недостатнім рівнем змагальності», якому посприяли і журналісти.
Зокрема, за результатами медіамоніторингу, на провідних телеканалах країни домінувала партія влади. Так, дві третини агітації за Партію регіонів було забезпечено за рахунок інформаційних приводів, створених за участю вищих посадових осіб держави та місцевої влади, – вказують дослідники. Перевага партії влади була й в тому, що її спікери отримували більше часу для прямої мови, з’являлися першими у теленовинах. Масового характеру набула джинса (замовні матеріали), а також агітація із недостовірною інформацією. Серед усіх видів медіа найбільша свобода панувала в Інтернеті, де, за даними моніторингу, було найбільше критики в адресу влади та провладної партії.
Голова комітету «Рівність можливостей» Олександр Чекмишев виокремив два ЗМІ, які, на його думку, подавали найбільш збалансовану та аналітичну інформацію – видання «Дзеркало тижня» та телеканал TВі.
«Слід відзначити, що обидва ці засоби масової інформації були переважно критичні. І якщо порівняти їх діяльність із класичними європейськими стандартами, це було б порушенням, але в умовах тотального засилля представлення партії влади саме ці медіа стали ретрансляторами найбільшої кількості аналітичної інформації, тієї інформації, яка б давала змогу виборцям робити висновки», – вважає Олександр Чекмишев. На його думку, це певний «український парадокс», коли через нестачу інформації з’являються медіа, які займають в інтелектуальній спільноті місце «лідерів думки».
Інший парадокс цьогорічного медіа висвітлення виборів, на думку виконавчого директора Інституту масової інформації Вікторії Сюмар, у тому, що вибори були «максимально інформативними».
«Парадокс полягає в тому, що ці вибори були максимально інформативними. Це зрозуміло, бо кількість інформаційних технологій розширюється, і ми побачили дуже багато таких речей, яких раніше навіть не бачили. Наприклад, увесь отой скандальний процес підрахунку голосів ми змогли переглядати онлайн. Будь-яке відео з’являлося в Інтернеті, і телебачення йому програвало», – говорить Вікторія Сюмар.
За результатами моніторингу експерти разом із представниками Ради Європи розробили ряд рекомендацій, які будуть представлені як журналістам, так і представникам влади. Один із пунктів – формування незалежного суспільного мовлення, яке в Україні триває роками, коли державні медіа продовжують залишатися «голосом влади». На думку експерта Ради Європи Растіслава Кужела, для цього потрібна всього-навсього політична воля.
«Потрібна політична воля. Відповідь проста – політики хочуть зберегти для себе інструмент власного піару. Питати треба громадян – чи хочуть вони самі отримувати об’єктивну інформацію», – зазначив Растіслав Кужел.
Незбалансована інформація в українських ЗМІ під час виборів – не новина. Керівник спільного проекту Ради Європи та Європейської комісії «Сприяння європейським стандартам в українському медійному середовищі» Ольга Сєдова зазначає, що подібне траплялося і на попередніх виборах, і раніше «міжнародні спостерігачі заявляли про недостатню поінформованість українських виборців». За її словами, ці вибори характеризувалися «недостатнім рівнем змагальності», якому посприяли і журналісти.
Зокрема, за результатами медіамоніторингу, на провідних телеканалах країни домінувала партія влади. Так, дві третини агітації за Партію регіонів було забезпечено за рахунок інформаційних приводів, створених за участю вищих посадових осіб держави та місцевої влади, – вказують дослідники. Перевага партії влади була й в тому, що її спікери отримували більше часу для прямої мови, з’являлися першими у теленовинах. Масового характеру набула джинса (замовні матеріали), а також агітація із недостовірною інформацією. Серед усіх видів медіа найбільша свобода панувала в Інтернеті, де, за даними моніторингу, було найбільше критики в адресу влади та провладної партії.
Голова комітету «Рівність можливостей» Олександр Чекмишев виокремив два ЗМІ, які, на його думку, подавали найбільш збалансовану та аналітичну інформацію – видання «Дзеркало тижня» та телеканал TВі.
«Слід відзначити, що обидва ці засоби масової інформації були переважно критичні. І якщо порівняти їх діяльність із класичними європейськими стандартами, це було б порушенням, але в умовах тотального засилля представлення партії влади саме ці медіа стали ретрансляторами найбільшої кількості аналітичної інформації, тієї інформації, яка б давала змогу виборцям робити висновки», – вважає Олександр Чекмишев. На його думку, це певний «український парадокс», коли через нестачу інформації з’являються медіа, які займають в інтелектуальній спільноті місце «лідерів думки».
За результатами моніторингу експерти разом із представниками Ради Європи розробили ряд рекомендацій, які будуть представлені як журналістам, так і представникам влади. Один із пунктів – формування незалежного суспільного мовлення, яке в Україні триває роками, коли державні медіа продовжують залишатися «голосом влади».
Інший парадокс цьогорічного медіа висвітлення виборів, на думку виконавчого директора Інституту масової інформації Вікторії Сюмар, у тому, що вибори були «максимально інформативними».
«Парадокс полягає в тому, що ці вибори були максимально інформативними. Це зрозуміло, бо кількість інформаційних технологій розширюється, і ми побачили дуже багато таких речей, яких раніше навіть не бачили. Наприклад, увесь отой скандальний процес підрахунку голосів ми змогли переглядати онлайн. Будь-яке відео з’являлося в Інтернеті, і телебачення йому програвало», – говорить Вікторія Сюмар.
За результатами моніторингу експерти разом із представниками Ради Європи розробили ряд рекомендацій, які будуть представлені як журналістам, так і представникам влади. Один із пунктів – формування незалежного суспільного мовлення, яке в Україні триває роками, коли державні медіа продовжують залишатися «голосом влади». На думку експерта Ради Європи Растіслава Кужела, для цього потрібна всього-навсього політична воля.
«Потрібна політична воля. Відповідь проста – політики хочуть зберегти для себе інструмент власного піару. Питати треба громадян – чи хочуть вони самі отримувати об’єктивну інформацію», – зазначив Растіслав Кужел.