Найбільш бажаний подарунок для чиновника – це бойовий пістолет, інша частина суспільства, яка має зброю – це представники кримінального світу, для усіх інших – це складно, говорять експерти.
Так не повинно бути, переконують представники Української асоціації власників зброї, головне – пройти медичний тест, підготовку на уміння користуватися та знання закону. Проте, соціальні психологи вважають, що українське суспільство поки не готове до вільного володіння зброєю.
«Ми отримали шалений сплеск злочинності – людина не може себе захистити… Це право кожного з нас надати допомогу собі самостійно та не чекати навіть двох хвилин поки прибудуть працівники відповідних служб, бо за дві хвилини людину можуть вбити. Від рук злочинців в Україні щороку гине 7-8 тисяч співгромадян», – сказав голова Української асоціації власників зброї Георгій Чайкін.
Головні аргументи того, що українцям повинно бути простіше купувати та володіти зброєю – це самозахист, але також і конституційне право. Чайкін говорить, що стаття третя Конституції це гарантує. Мова іде про те, що людина, її життя та безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.
«Давайте подивимося на Молдову, де в 1993 році був шалений сплеск злочинності, і міліція не впоралася з такими обсягами, тоді парламент вирішив, що нарешті потрібно дати можливість людям самим себе захищати. Потім, рівень злочинності став у рази нижчий ніж в Україні», – сказав Чайкін.
Утім, не всі погоджуються, що українське суспільство готове вже зараз мати спрощений доступ до зброї. Останні випадки стрілянини в супермаркеті «Караван» у Києві, а також у нічному клубі в центрі Одеси змушують психологів говорити, якщо зброя буде доступнішою, то подібні випадки вирішення конфліктів можуть стати звичними.
«У володінні зброєю є і свої плюси, але на сьогодні українське суспільство, безумовно, не готове до цього ані психологічно, ані технологічно», – сказав Голосу Америки завідувач лабораторії психології мас та спільнот Інституту соціальної та політичної психології Вадим Васютинський.
«Якщо говорити про технологічні умови, то треба подумати про те, що зберігання зброї передбачає її відповідне утримання, спеціальну кімнату, сейф і так далі. Чи багато з наших сімей може собі дозволити на своїй житловій площі виділити місце під утримування зброї, щоб туди не мали доступу сторонні люди?»
Аргумент прихильників «простішої системи продажу зброї» такий – продавати потрібно тільки повнолітнім, які мають медичну довідку, що вони психічно здорові, не мають судимостей та пройшли спеціальні курси з володіння зброєю, вартість яких, на думку Чайкіна, має бути приблизно, як вартість автомобільних курсів.
Проте, Васютинський сумнівається у тому, що такі правила і довідки допоможуть тому, щоб зброю мали тільки ті, хто потребує її для самозахисту.
«Я знаю наші психіатричні служби – я не даю гарантій того, що вони перекриють доступ до зброї неврівноваженим людям. Тому, якщо зараз, зважаючи на стан суспільства, запровадити подібну практику, то через рік-два люди для вирішення своїх простих конфліктів почнуть використовувати вогнепальну зброю», – сказав Васютинський.
Прихильники говорять, що простіший доступ та однакові можливості купити зброю прирівняють у правах «простих» громадян та державних чиновників, які й сьогодні не мають проблем отримати як дозвіл, так і зброю.
Президент Української федерації професіоналів безпеки Сергій Шабовта говорить, що існує багато схем, за якими бажаючі могли отримати дозвіл і зброю. Так з 2002 року в країні функціонував так званий «чорний коридор зброї», коли держава видавала дозволи на володіння зброєю громадським формуванням. Тоді виникло багато штучних формувань, які штампували дозволи своїм членам.
«Тоді за вісімсот доларів можна було отримати посвідчення і зброю, і їх тобі ще додому б принесли», – сказав Шабовта.
Ще одним «коридором» могло бути посвідчення журналіста. За ідеєю, це дозволяло б працівнику ЗМІ, який відчуває, що через професійну діяльність може існувати загроза його життю, мати зброю для самозахисту.
Утім, деякі працівники ЗМІ говорять, що у більшості випадків не захочуть скористатися зброєю навіть, якщо будуть її мати. Серед усього і тому, що українська судова система має дуже розмите визначення, що таке самозахист і коли для цього доцільно використовувати зброю. Чайкін погоджується з цим додаючи, що в ідеалі вирішувати це повинен суд присяжних, а не за схемою: прокурор попросив – суддя погодився.
За даними Шабовти, сьогодні в Україні близько одного мільйона легальної мисливської і 250-300 тисяч одиниць легальної травматичної зброї.
Так не повинно бути, переконують представники Української асоціації власників зброї, головне – пройти медичний тест, підготовку на уміння користуватися та знання закону. Проте, соціальні психологи вважають, що українське суспільство поки не готове до вільного володіння зброєю.
«Ми отримали шалений сплеск злочинності – людина не може себе захистити… Це право кожного з нас надати допомогу собі самостійно та не чекати навіть двох хвилин поки прибудуть працівники відповідних служб, бо за дві хвилини людину можуть вбити. Від рук злочинців в Україні щороку гине 7-8 тисяч співгромадян», – сказав голова Української асоціації власників зброї Георгій Чайкін.
Головні аргументи того, що українцям повинно бути простіше купувати та володіти зброєю – це самозахист, але також і конституційне право. Чайкін говорить, що стаття третя Конституції це гарантує. Мова іде про те, що людина, її життя та безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.
«Давайте подивимося на Молдову, де в 1993 році був шалений сплеск злочинності, і міліція не впоралася з такими обсягами, тоді парламент вирішив, що нарешті потрібно дати можливість людям самим себе захищати. Потім, рівень злочинності став у рази нижчий ніж в Україні», – сказав Чайкін.
Утім, не всі погоджуються, що українське суспільство готове вже зараз мати спрощений доступ до зброї. Останні випадки стрілянини в супермаркеті «Караван» у Києві, а також у нічному клубі в центрі Одеси змушують психологів говорити, якщо зброя буде доступнішою, то подібні випадки вирішення конфліктів можуть стати звичними.
«У володінні зброєю є і свої плюси, але на сьогодні українське суспільство, безумовно, не готове до цього ані психологічно, ані технологічно», – сказав Голосу Америки завідувач лабораторії психології мас та спільнот Інституту соціальної та політичної психології Вадим Васютинський.
«Якщо говорити про технологічні умови, то треба подумати про те, що зберігання зброї передбачає її відповідне утримання, спеціальну кімнату, сейф і так далі. Чи багато з наших сімей може собі дозволити на своїй житловій площі виділити місце під утримування зброї, щоб туди не мали доступу сторонні люди?»
Аргумент прихильників «простішої системи продажу зброї» такий – продавати потрібно тільки повнолітнім, які мають медичну довідку, що вони психічно здорові, не мають судимостей та пройшли спеціальні курси з володіння зброєю, вартість яких, на думку Чайкіна, має бути приблизно, як вартість автомобільних курсів.
Проте, Васютинський сумнівається у тому, що такі правила і довідки допоможуть тому, щоб зброю мали тільки ті, хто потребує її для самозахисту.
«Я знаю наші психіатричні служби – я не даю гарантій того, що вони перекриють доступ до зброї неврівноваженим людям. Тому, якщо зараз, зважаючи на стан суспільства, запровадити подібну практику, то через рік-два люди для вирішення своїх простих конфліктів почнуть використовувати вогнепальну зброю», – сказав Васютинський.
Прихильники говорять, що простіший доступ та однакові можливості купити зброю прирівняють у правах «простих» громадян та державних чиновників, які й сьогодні не мають проблем отримати як дозвіл, так і зброю.
Президент Української федерації професіоналів безпеки Сергій Шабовта говорить, що існує багато схем, за якими бажаючі могли отримати дозвіл і зброю. Так з 2002 року в країні функціонував так званий «чорний коридор зброї», коли держава видавала дозволи на володіння зброєю громадським формуванням. Тоді виникло багато штучних формувань, які штампували дозволи своїм членам.
Утім, не всі погоджуються, що українське суспільство готове вже зараз мати спрощений доступ до зброї. Останні випадки стрілянини в супермаркеті «Караван» у Києві, а також у нічному клубі в центрі Одеси змушують психологів говорити, якщо зброя буде доступнішою, то подібні випадки вирішення конфліктів можуть стати звичними.
«Тоді за вісімсот доларів можна було отримати посвідчення і зброю, і їх тобі ще додому б принесли», – сказав Шабовта.
Ще одним «коридором» могло бути посвідчення журналіста. За ідеєю, це дозволяло б працівнику ЗМІ, який відчуває, що через професійну діяльність може існувати загроза його життю, мати зброю для самозахисту.
Утім, деякі працівники ЗМІ говорять, що у більшості випадків не захочуть скористатися зброєю навіть, якщо будуть її мати. Серед усього і тому, що українська судова система має дуже розмите визначення, що таке самозахист і коли для цього доцільно використовувати зброю. Чайкін погоджується з цим додаючи, що в ідеалі вирішувати це повинен суд присяжних, а не за схемою: прокурор попросив – суддя погодився.
За даними Шабовти, сьогодні в Україні близько одного мільйона легальної мисливської і 250-300 тисяч одиниць легальної травматичної зброї.
