Імена двох українських вчених зазначено у преамбулі закону Пуерто-Рико: дослідження Тараса Олексика та Вальтера Волфсбергера дозволили місцевому уряду законодавчо закріпити породу коней пасо-фіно (ісп: Paso Fino) національною спадщиною острова.
Це одна з найдорожчих коней у світі зі специфічною манерою бігу – пасо-фіно (ісп: Paso Fino). На цих конях можна їхати і… навіть пити каву, ні разу не проливши її – завдяки рівномірній і плавній ході.
Генетик Тарас Олексик, який вже майже десять років працює в Оклендському університеті в США, свого часу очолював Карибський геномний центр Університету Пуерто-Рико.
“Я проводив дослідження там протягом цілого десятиліття. Кажуть, кожен біолог має мати свою велику подорож. Для мене це і була історія у Пуерто-Рико”, – розповів Тарас Олексик, нині професор Оклендського університету США у інтерв'ю Голосу Америки.
Вчений мав кілька проєктів на островах Карибського моря, зокрема, вперше секвенував геном пуерто-риканського папуги, а це їх культова птаха, важлива для всієї екосистеми острова.
“Тоді для дослідження ми збирали кошти в університеті та у самій громаді, навіть такими заходами, як мистецькі виставки і показ мод. Головним для мене був захват від студентів, а я прагнув зацікавити їх генетичною наукою”, – розповідає науковець.
Щодо коней пасо-фіно, то, розповідає Олексик, була підозра, що ця особливість зводиться до одного гену DMRT3, який дозволяє тваринам не збиватися з ритму ходи.
“Коли ви підганяєте коня, то він переходять із бігу на галоп і скаче, так ви кави не поп’єте. Натомість пасо-фіно не скачуть, вони просто дуже-дуже швидко перебирають ногами”, – пояснює вчений.
І саме цю ознаку колись відбирали господарі кавових плантацій упродовж кількох століть. У результаті з'явилася окрема порода коней на острові.
Раніше пуерториканці не мали доказів, що порода походить саме з їхнього острова, бо ніхто жодних записів не проводив аж до ХХ століття. “Але саме генетичні дослідження довели, що чистокровні і благородні пасо-фіно є нащадками суміші коней кріоййо (criollo), які живуть на острові у напівдикому – напіводомашненому стані”, – каже Олексик.
Коли парламент острова ознайомився з публікацією, то отримав нагоду законодавчо закріпити породу пасо-фіно національною спадщиною Пуерто-Рико.
А ще, це зробило гарну рекламу Україні. “Членів нашої лабораторії там називали “укариканцями”, тобто українськими пуерториканцями”, – каже Олексик.
Сьогодні обоє науковців працюють в Оклендському університеті у Мічигані в США та активно підтримують українських колег, здійснюють кілька спільних масштабних проєктів.
Завдяки публікації Тараса Олексика у журналі Science досвід підтримки українських вчених під час війни вже став орієнтовним посібником для країн, де науковці можуть також опинитися у небезпечних обставинах – через війни, негоду, катастрофи.
Тарас Олексик є фахівцем із геномної біології та біоінформатики та автором кількох винаходів у світовій генетиці.
Зокрема, вчений відомий тим, що започаткував дослідження геномів українців, щоб вивчати генетичне різноманіття українського народу.
До здійснених ним досліджень Україна була так званою “білою плямою” на генетичній карті світу.
