В Україні набирає обертів урядова програма «Доступні ліки», за якою деякі з найнеобхідніших ліків хворі зможуть отримувати безплатно або з незначною доплатою. Програма стартувала 1 квітня, а вже зараз до неї долучилося понад 2000 аптек по всій Україні.
«Перша партія наліпок для аптек, що беруть участь у програмі «Доступні ліки», вже розійшлася регіонами. Друкуємо наступну партію!», – написала днями на своїй сторінці у Фейсбук в.о. міністра охорони здоров’я Уляна Супрун. Як вона додала, «Скоро ліки, які можна отримати безплатно чи з невеликою доплатою, з’являться в аптеках вашого міста!»
В інтерв’ю «Голосу Америки» доктор Супрун розповіла, якого ефекту від цієї реформи чекають у МОЗі, чи слід сподіватися на розширення списку безплатних ліків у майбутньому, а також, до якого лікаря йти по рецепт.
«Голос Америки»: Препарати, на які поширюється урядова програма «Доступні ліки», здебільшого недорогі. Чому це так важливо – забезпечити ними пацієнтів безплатно?
Уляна Супрун: Програма «Доступні ліки» охоплює лікарські препарати від серцево-судинних захворювань, цукрового діабету ІІ типу і бронхіальної астми. Це хронічні недуги, які вимагають лікування постійно. І хоч багато з тих ліків не є дороговартісні, пацієнти мають їх приймати щодня. І як є бабуся в селі, яка отримує 1600 гривень пенсії, то для неї навіть 20 гривень кожного дня, помножені на 30 днів, це є 600 гривень, і це для неї дуже великі гроші. Вона не може це сама оплатити, а мусить вирішувати – чи купити їжу, чи заплатити за комуналку, чи придбати свої пігулки. Не кажучи про те, що багато людей користуються не одним лише препаратом, а кількома.
Тож ідея полягає у тому, щоб ті ліки були доступні фінансово. І щоб люди не мали журитися, як їх придбати. Щоб кожного дня ті, хто їх потребує, могли їх отримати або безкоштовно (для найдешевшого генерика), або з невеликою доплатою (коли йдеться про дорожчі препарати).
ГА: Якого ефекту Ви очікуєте від програми?
УС: Ми очікуємо, що з доступністю ліків стане менше смертей від інфарктів та інсультів.
За статистикою, сьогодні в Україні 65% смертності спричинено серцево-судинними захворюваннями.
Завдяки нашій програмі пацієнти зможуть приймати свої ліки щодня, а не лише тоді, коли в них підвищився тиск.
Світовий досвід і доказова медицина свідчать: якщо постійно лікувати серцево-судинні захворювання, цукровий діабет ІІ типу і бронхіальну астму, то можна зменшити смертність від тих хворіб. Ми можемо також покращити якість життя тих пацієнтів, бо вони не хворітимуть і в них не буде ускладнень, які виникають тоді, коли немає постійного лікування.
ГА: Чи обмежиться державна програма безплатними ліками від самих лише цих трьох хвороб? Чи, можливо, в майбутньому є плани зробити й інші ліки доступнішими?
УС: Це лише старт програми. Цього року ми вибрали три нозології (види захворювань), від яких страждають мільйони людей. Ми прагнули допомогти якнайбільшій кількості пацієнтів і побачити ефект. Адже ті ліки, які входять до програми, – найбільш поширені й вживані в Україні. Сподіваємося, в наступному 2018 році ми зможемо розширити список лікувальних препаратів, що надаються пацієнтам безплатно. І я впевнена, що з часом – коли дозволятиме економічна ситуація – в Україні буде так, як і в інших країнах Європи і світу. Тобто до 80% ліків надаватимуться пацієнтам через програму реімбурсації (державного відшкодування). Пацієнти не муситимуть платити за ці медикаменти з власної кишені; їх вартість оплачуватиметься страхуванням. А страхування в Україні буде державним. Тобто пацієнти зможуть отримувати ліки безкоштовно, а держава, через страхування, сплачуватиме за ці ліки аптекам.
Нам важливо, щоб сьогодні ця програма стартувала ефективно. Щоб пацієнти звернулися до своїх лікарів, узяли рецепт, пішли в аптеку з наліпкою «Доступні ліки» і отримали ліки безкоштовно. А аптека тоді отримає відшкодування коштів від держави.
ГА: Отримати ліки безплатно можна тільки за рецептом. А рецепт виписує сімейний лікар. Як бути з цією вимогою? Адже сімейні лікарі в Україні поки що екзотика.
УС: Ті, хто має своїх сімейних лікарів, отримають рецепт від них. А в кого ще немає сімейного лікаря, може звернутися просто до дільничного терапевта. Спершу саме так і буде, а з часом ми хотіли б, щоб це робили виключно сімейні лікарі.
ГА: Щодо сімейних лікарів залишається багато запитань. Дехто каже, що ця модель для України неприйнятна. Мовляв, важко уявити, що бабця в селі шукатиме собі сімейного лікаря, аби укласти з ним контракт. Окрім того – кажуть противники нововведення – пацієнт у кожному конкретному випадку потребує не так сімейного лікаря, як ЛОРа, чи окуліста, чи хірурга. Саме задля консультації зі спеціалістом хворий приходить до поліклініки. Як це буде відбуватися тепер? Чи доведеться платити, щоб потрапити до спеціаліста?
УС: Зараз у нас медицина вважається безплатною, але насправді, на жаль, усі платять за все: готівкою зі своєї кишені.
Отож як це відбуватиметься далі. Від 1 липня цього року пацієнти вибиратимуть свого лікаря первинної ланки. Це або сімейний лікар, або педіатр, або лікар внутрішньої медицини загальної практики. Про укладення якогось спеціального контракту не йдеться; це буде проста декларація в електронній формі. Пацієнт каже: «Я би хотів, щоб ви були моїм лікарем», лікар каже: «Я буду вашим лікарем». Вони підписують декларацію, що працюватимуть разом. Тоді лікар входить у систему реєстрації і реєструє усіх своїх пацієнтів.
Направлення до спеціаліста або до лікарні буде відбуватися так само, як зараз. До кінця цього року нічого не міняється на вторинній ланці. Але вже від 1 січня 2018 року ми почнемо міняти систему вторинної ланки (спеціалізованої медицини і лікарень). Ми будемо вимагати від пацієнтів, щоб вони напряму не зверталися до спеціалістів, а спершу пішли до свого сімейного лікаря і отримали від нього направлення до спеціалістів. Адже досвід інших країн свідчить, що 80% медичної допомоги може відбутися на первинній ланці. І лише тоді, коли лікар на первинній ланці не в змозі допомогти, він направляє до вузького спеціаліста. На жаль, в Україні зараз якраз навпаки. У 80% випадків люди не йдуть до лікарів на первинну ланку, вони відразу йдуть до спеціаліста. Це, по-перше, означає неефективне використання часу тих спеціалістів. Бо багато проблем, з якими люди звертаються до спеціалістів, можуть бути вирішені на первинній ланці. А по-друге – це неправильно з фінансової точки зору, оскільки принцип фінансування первинної і вторинної ланки буде різний.
Різниця полягає у тому, що на первинній ланці лікар отримуватиме платню від держави за кількістю пацієнтів, а на вторинній ланці – за кількістю наданих послуг.
Тобто, на первинній ланці, у сімейного лікаря, пацієнтові буде гарантований певний обсяг безплатних медичних послуг. Сімейний лікар надасть ці послуги хворому безкоштовно, а платню отримає напряму від держави за кожного зі своїх пацієнтів.
А на вторинній ланці держава платитиме спеціалістові за конкретну послугу, надану тому чи іншому хворому. Знов-таки, якщо пацієнт прийшов до спеціаліста за направленням від сімейного лікаря, то платити за цю послугу з власної кишені йому не доведеться.
Чи буде ця система працювати в Україні, чи ні? Вона працює по цілому світі. Це та модель, яка успішно діє у Великобританії, Іспанії, в Норвегії, Канаді. Я думаю, що й в Україні вона приживеться. Наші люди так само можуть звикнути до того, щоб мати свого сімейного лікаря – який їх знає, розуміє і який дорожить своїми пацієнтами. Який може їх лікувати у більшості випадків. А як ні, то направляти до спеціаліста, коли це справді потрібно. Сімейний лікар, крім того, зможе прислужитися профілактиці та ранньому виявленню хвороб.
В Україні ми також забагато і задовго лікуємося в стаціонарі. Знов-таки, у більшості країн світу, в Європі і США, лікування здебільшого відбувається на амбулаторному рівні, а не на рівні стаціонару. Отож і в Україні треба більше лікуватися амбулаторно. Щоб ми не лежали місяцями в лікарні, не отримуючи при цьому насправді ніяких додаткових послуг. А щоб ми могли вилікуватися і бути більш здоровими.
Дивіться також: Антимігрантські заклики Марін Ле Пен не знаходять відгуку в Парижі
