В Узбекистані готуються до зустрічі Шанхайської організації співробітництва цього тижня, де президент Росії Володимир Путін і китайський колега Сі Цзіньпін будуть найвідомішими серед більше десяти лідерів країн, які відвідають цю центральноазіатську країну.
Щорічна зустріч, яку проведе нинішній голова групи, президент Узбекистану Шавкат Мірзійоєв, відбудеться під назвою «Світ приходить до Самарканда».
"Усі країни-члени ШОС є нашими найближчими сусідами, друзями та стратегічними партнерами", - сказав він у підготовленій заяві напередодні саміту.
Мірзійоєв вважає, що Самарканд, середньовічна столиця імперії національного героя Узбекистану Аміра Темура, стане тлом для зустрічі лідерів восьми членів ШОС і трьох держав-спостерігачів разом із кількома країнами-партнерами по діалогу.
Путін і Сі, які, як очікується, зустрінуться сам-на-сам на полях дводенного заходу, приєднаються до лідерів Індії, Казахстану, Киргизстану, Пакистану та Таджикистану.
На саміті 15-16 вересня також очікуються лідери країн-спостерігачів ШОС — Білорусі, Ірану та Монголії, а в якості спеціальних гостей запрошені лідери Вірменії, Азербайджану, Туреччини та Туркменістану. Майбутнє Афганістану в групі не визначене через захоплення Талібаном.
ШОС спочатку була китайською організацією, заснованою, щоб допомогти врегулювати затяжні прикордонні суперечки. Мірзійоєв прагне посилити її єдність і вплив. «Після трирічної пандемії, яка спричинила серйозні порушення торговельних, економічних і промислових зв’язків, країни і народи ШОС потребують прямого спілкування», — сказав він у понеділок у Ташкенті.
Але Еван Фейгенбаум, віце-президент Фонду Карнегі у Вашингтоні та колишня заступниця помічника держсекретаря США каже, що єдності важко досягти.
«Групі важко вирішити основні проблеми безпеки, оскільки вона включає давніх антагоністів, таких як Індія та Пакистан. І їй важко стимулювати регіональну економічну інтеграцію, оскільки вона не є ані торговим договором, ані інвестиційним інструментом, і її члени часто не погоджуються щодо конкретної інфраструктури і схеми розвитку», – сказала вона Голосу Америки.
Найбільша проблема для саміту в Узбекистані лежить на заході — у вторгненні Росії в Україну. Деякі члени ШОС, як-от Казахстан, публічно заявляли про своє невдоволення війною Росії.
Фейгенбаум зазначила, що в той час як Китай «підтримував стратегічну угоду з Москвою», щоб протистояти Вашингтону, він намагався “продовжувати дипломатичну підтримку Росії але і виконувати більшість західних санкцій”.
Взявши участь у саміті ШОС, Сі здійснює свою першу поїздку за межі Китаю за майже три роки. Якщо він змінить позицію і посилить підтримку Росії, це ризикує вбити клин між центральноазіатськими сусідами, посилити протистояння у групі замість «єдності», якої хоче Мірзійоєв.
Річне головування Узбекистану в ШОС «припало на динамічний і напружений період, коли одна глобальна епоха добігає кінця і починається інша», — сказала Фейгенбаум.
В розмовах з Голосом Америк, узбецькі інтелектуали та професіонали говорять про хвилювання, але також і скептичне ставлення до саміту.
Лікар Джавогір Кудратов вважає, що Узбекистан шукає престижу, довіри та інвестицій, організовуючи такий грандіозний захід у своєму «місті-перлині Шовкового шляху», підкреслюючи, що члени ШОС створюють чверть світового ВВП.
«Мільйони населення блоку справедливо хочуть конкретних результатів і вигоди від цієї події. Але ми також усвідомлюємо, що саміт більше схожий на «чайхану» для лідерів країн, які не ладнають", - каже Кудратов.
Чайхана — це середньоазіатська чайна, де чоловіки спілкуються за чашкою чаю, куштують традиційні страви, як-от плов, і обговорюють поточні справи. Це не місце для рішень, але воно може сприяти відвертому спілкуванню.
Молодий дослідник із Ташкента Феруза Азімова погодилася з Кудратовим, додавши, що кожен гість прийде зі своїм списком претензій і пропозицій. «Я не впевнена, що ми отримаємо від цього саміту, окрім приватних обговорень. Я сумніваюся, що вони перетворяться на щось реальне, що ми можемо побачити та відчути».
Узбекистан побудував десятки нових споруд у Самарканді для цього саміту, витративши мільйони. Це корисна інвестиція, кажуть чиновники, оскільки місту потрібні готелі, бізнес-центри та конференц-зали світового рівня.
Узбеки також схвильовані очікуваними переговорами лідерів Росії та Китаю, Азербайджану та Вірменії, Ірану та Туреччини.
«Подивимося, чи ми отримаємо лише сухі офіційні заяви», — сказав самаркандський підприємець, який має бізнес-інтереси в Туреччині, Росії та Китаї. Побажавши залишитися анонімним, він вказав на глибоку корупцію всередині ШОС, стверджуючи, що блоком все ще керують Москва та Пекін, незважаючи на те, наскільки сильно Узбекистан намагався збільшити свою роль, зосереджуючись на безпеці, економіці та кліматі.
"ШОС сильна, якщо сильний кожен з нас, - сказав Мірзійоєв в понеділок. - Збройні конфлікти, що тривають у різних частинах світу, дестабілізують торгові та інвестиційні потоки, загострюють проблеми забезпечення продовольчої та енергетичної безпеки".
«Глобальні кліматичні потрясіння, зростаючий дефіцит природних і водних ресурсів, скорочення біорізноманіття, поширення небезпечних інфекційних захворювань як ніколи раніше показали вразливість наших суспільств», - додав він.
ШОС не має історії вирішення цих питань, хоча і створив структури співпраці з таких питань, як, наприклад, боротьба з наркотиками.
Шарофіддін Тулаганов, політичний оглядач у Ташкенті, сказав Голосу Америки, що світ має прагматично поставитися до саміту.
«Це щорічний захід, який проводить голова. Хоча примітно, що Сі буде присутній, тому що він не виходив на міжнародну арену після пандемії, а російський лідер мало подорожував за кордон через війну в Україна, ми ще не знаємо, що будуть обговорювати ці президенти», – сказав він.
Я очікую, що Пекін діятиме так само спокійно, як завжди, без емоцій, закликаючи ШОС бути більш ефективною, але не обов’язково наполягаючи на тому, щоб вона конкурувала з НАТО та діяла проти Заходу».
Тулаганов бачить, що Індія та Пакистан дотримуються однієї геостратегічної лінії. «Ці країни не хочуть, щоб ШОС позиціонував себе як антизахідний блок. Ташкент поділяє цю думку, пропагуючи «самаркандський дух» миру, взаємної довіри та поваги.
"Китай і Туреччина є єдиними державами на саміті, які можуть попросити Путіна припинити війну в Україні, але ми не знаємо, як вони це роблять. Це поляризований світ, і Узбекистан явно не хоче, щоб його штовхали. і під тиском вибирати сторону", - додає він.
Оскільки Росія, Китай, Білорусь та Іран перебувають під санкціями Заходу, вони можуть висловлювати своє невдоволення Вашингтону та Брюсселю. Але жоден експерт, з яким спілкувався «Голос Америки», не очікує, що Вашингтон чи Брюссель розсердяться на Узбекистан.
"Ми знаємо, що американці та європейці розуміють геополітичні складнощі, з якими стикається Узбекистан та решта Центральної Азії", — сказав Тулаганов.