У війні з Росією українки борються не лише за свою країну, але і за свої громадянські права, нагадала українська правозахисниця, голова організації "Центр громадянських свобод", нагородженої Нобелівською премією миру 2022 року, Олександра Матвійчук.
У серії твітів вона пояснює, що війна між Росією і Україною – не лише війна між двома країнами, але і війна між авторитаризмом і демократією. І в авторитарній державі ставлення до жінки показує, як держава ставиться до своїх громадян.
"В «русском мире» жінки обмежуються заздалегідь визначеними ролями в сім’ї та суспільстві, тоді як очікується домінування чоловіків, – пише Матвійчук. – У Росії домашнє насильство декриміналізовано, тому що воно завжди є проєкцією того, що сама влада робить з людьми в цій країні".
Натомість українки "ухвалюють державні рішення, воюють у ЗСУ, координують волонтерські ініціативи, документують воєнні злочини".
"Жінки на передовій борються за свободу, тому що мужність не має гендеру. І ця гендерна перспектива яскраво ілюструє суть цієї війни", – каже Матвійчук.
Тому, як вона пояснює, "у цій війні проти Росії ми як українки також боремося за те, щоб нашим донькам ніколи не доводилося нікому доводити, що вони теж люди".
Про те, що боротьба за права жінок, особливо в армії, триває і в самій Україні, нагадує публікація телеканалу CNBC.
У статті мовиться, що хоча роль жінок в Україні швидко змінюється і в українській армії служать десятки тисяч жінок, включно з тими, що на командних посадах, багато з них досі зазнають дискримінації.
Також, незважаючи на те, що жінки стали масово долучатися до армії ще 10 років тому, ЗСУ були неготові їх прийняти.
Військовослужбовиці в Україні кажуть, що війна змінює уявлення суспільства про силу, здібності та цінність жінки, але зміни не відбуваються миттєво. Сексизм, упередження та дискримінація все ще поширені.
Якщо від чоловіка очікується, що він відразу готовий воювати, то «жінки повинні довести свою здатність якісно виконувати бойове завдання», каже українська парамедикиня.
«Ця дискримінація проявляється в сумнівах командира, який не хоче давати вам важких завдань, тому що боїться, що ви їх не виконаєте, оскільки ви жінка», – зазначила Ірина Цибух, яка останні чотири роки працює бойовим медиком батальйону "Госпітальєри".
Змінювати доводиться багато речей – від ставлення бойових товаришів і командирів – до створення спеціальної форми та засобів захисту для жінок, які би враховували жіночу анатомію.
Як розповіла журналістам американського телеканалу Ксенія Драганюк, колишня блогерка, а тепер підприємиця, яка спеціалізується на пошитті жіночої форми, раніше жінки імпровізували, деякі замовляли собі уніформу у місцевих кравців, чи перешивали чоловічий одяг, але такі рішення були неефективними і впливали на продуктивність служби.
Тож їй довелося організовувати підприємство, яке почало розв'язувати проблему у промислових масштабах, пошивши, чи замовивши 15 тисяч уніформ та засобів захисту, таких як тактичне взуття, бронежелети і каски для жінок.
За даними Військового медіацентру, загалом станом на початок 2024 року у ЗСУ служать 62 тисяч жінок, понад 45,5 тисяч жінок – військовослужбовиці. З них майже 13,5 тисячі мають статус учасниць бойових дій, понад 4 тисячі зараз перебувають на передовій.
