Походження
Слово «геноцид» вперше застосував польськй правник Рафаель Лемкін 1944 року в книзі Axis Rule in Occupied Europe («Правління держав “Вісі” в окупованій Європі»).
Воно складається з двох слів: грецького слова «генос», що означає расу, плем’я і латинського слова «цид», що означає вбивати.
Підписуйтеся на Голос Америки Українською в Telegram.
Лемкін створив цей термін частково у відповідь на нацистську політику систематичного винищенн євреїв під час Голокосту, але також у відповідь на попередні історичні випадки цілеспрямованих дій з метою винищення певних груп людей.
Згодом Рафаель Лемкін очолював рух з вимогами визнання геноциду міжнародним злочином.
Вперше геноцид визнали злочином в межах міжнародного права 1946 року на Генеральній асамблеї Організації Об'єднаних Націй 1946 року.
Його кодифікували як окремий злочин в «Конвенції щодо запобігання і покарання злочинів геноциду» 1948 року.
Документ ООН з роз’ясненням злочину геноциду
Станом на січень 2018 року цю конвенцію ратифікували 149 країн.
Міжнародний суд ООН неодноразово наголошував, що та конвенція уособлює принципи, які є частиною загального звичаєвого міжнародного права.
Це означає, що незалежно від того, чи держави ратифікували «Конвенцію про геноцид», чи ні, вони зобов’язані дотримуватися принципу, що геноцид - це заборонений міжнародним законом злочин.
Міжнародний суд також заявляв, що заборона геноциду є запобіжною нормою міжнародного закону, а отже відступ від нього не дозволяється.
Визначення злочину геноциду, яке містяться в статті другій «Конвенції щодо геноциду» стало результатом переговорного процесу і відображає компроміс досягнутий між державами - членами ООН 1948 року під час створення конвенції.
Відповідно з конвенцією геноцид визначений так само і в Римському статуті Міжнародного кримінального суду, і в статутах інших міжнародних та гібридних юрисдикцій.
Багато країн також вписали злочин геноциду у свої внутрішні закони, а іншим це ще належить зробити.
Визначення - Стаття ІІ «Конвенції щодо запобігання і покарання злочину геноциду»:
В сучасній конвенції геноцид означає будь-які з наступних дій, вчинені з наміром знищити, повністю або частково національну етнічну, расову чи релігійну групу як таку:
а. Вбивство членів групи;
b. Спричинення серйозних тілесних чи психічних ушкоджень членам групи;
c. Навмисне створення для групи умов життя, які мають на меті призвести до фізичного знищення її цілком або її частини;
d. Насадження заходів з метою запобігання народжуваності в групі;
е. Насильне переміщення дітей групи в іншу групу;
Елементи злочину
В першій статті «Конвенції щодо геноциду» вказано, що злочин геноциду може бути скоєний в ході збройного конфлікту, міжнародного або неміжнародного, але також і в мирних умовах.
Останнє більш рідкісне, але можливе. Та стаття встановлює обов’язок сторін - учасниць запобігати злочину геноциду і карати за нього.
Поширене зараз розуміння геноциду є ширшим ніж те, що окреслено нормами міжнародного закону.
Стаття друга «Конвенції щодо геноциду» містить вузьке визначення того злочину, який включає два головні елементи:
1. Психічний елемент: «Намір знищити, повністю або частково, національну, етнічну, расову або релігійну групу як таку; і
2. Фізичний елемент, який включає чітко перераховані наступні п’ять дій:
- Вбивство членів групи
- Спричинення серйозних тілесних чи психічних ушкоджень членам групи
- Навмисне створення для групи умов життя, які мають на меті призвести до фізичного знищення її цілком, або її частини
- Насадження заходів з метою запобігання народжуваності в групі
- Насильне переміщення дітей групи в іншу групу
Найважче визначити намір.
Для злочину геноциду необхідне підтвердження намірів злочинців знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу.
Культурного знищення недостатньо, так само як і намірів просто розпорошити групу.
Саме спеціальний намір (dolus specialis) робить злочин геноциду таким особливим.
Судова практика пов’язувала намір з існуванням плану держави чи організації, або політики, навіть якщо визначення геноциду в міжнародному законі не включає такого елементу.
Важливо, що жертви геноциду були обрані не випадково, а цілеспрямовано - через їхню справжню чи уявну належність до однієї з груп захищених конвенцією (яка, наприклад, виключає політичні групи).
Це означає , що ціллю знищення має бути група, як така, а не її члени чи окремі особи.
Геноцид також може бути скоєний проти лише частини групи, якщо ту частину можна окреслити (включно з географічно обмеженим районом) і якщо вона «суттєва».
