У відповідь на нещодавні вислови Валерія П'ятницького в інтерв'ю «Дзеркалу тижня-Україна» Посольство США хотіло б відзначити таке: (1) нотифікація України за Статтею 28 викликала стурбованість більшості членів СОТ, оскільки це може спричинити безпрецедентну напругу для міжнародної торговельної системи; (2) торговельне законодавство США передбачає нормальний шлях розв'язання питань щодо анти-демпінгових мит, і ним успішно користувалися інші країни.
Подання України за Статтею 28, усього за три роки після приєднання до СОТ, виглядає як повернення до переговорів про первісні умови вступу України. Кількість тарифних ліній, про які йдеться, робить це найбільшим поданням за Статтею 28 з часу створення СОТ. Це не є нормальним способом ведення справ. Ще понад 100 членів СОТ поділяють наше занепокоєння. Якщо якісь інші країни-члени СОТ підуть шляхом України і спробують передомовитись про умови їхнього вступу до Організації, система СОТ зазнає безпрецедентного випробування на міцність.
Головний аргумент у публікації зосереджується на правах України за Статтею 28. Але саме по собі існування таких прав не означає, що вдаватися до них є наймудрішим способом дій. Подумаймо про СОТ, як про групу альпіністів, зв'язаних між собою задля безпеки, які намагаються піднятися на вершину і повернутися у повному складі до базового табору. Кожен окремий альпініст, мабуть, має право відв'язатися посеред сходження, але це створить для нього і для колег-альпіністів підвищений ризик зірватися. Колега, який вказує на це, є не «гнобителем», як випливає із слів пана П'ятницького, а зацікавленою стороною, що привертає увагу до небезпек немудрих дій. Тоді як члени СОТ мають свободу вийти із своїх зобов'язань, такий вчинок може спровокувати інших піти цим шляхом, і в результаті всім стане гірше, ніж було.
Що стосується американського антидемпінгового мита, накладеного на сім українських товарів, які згадані в інтерв'ю, то важливо пам'ятати про існування в нашому торговельному законодавстві виваженого шляху розгляду таких питань. Ми розповідали, за різних нагод, як виробники і експортери, в тому числі і з України, можуть використати адміністративні та «присмеркові»/прикінцеві перегляди і аргументовано брати участь у процесі, наводячи свідчення, які дозволять або знизити мита, або скасувати їх зовсім. Інші члени СОТ, навіть ті, щодо яких діяли високі мита, успішно користувалися цими процедурами для розгляду відповідних питань.
Подання України за Статтею 28, усього за три роки після приєднання до СОТ, виглядає як повернення до переговорів про первісні умови вступу України. Кількість тарифних ліній, про які йдеться, робить це найбільшим поданням за Статтею 28 з часу створення СОТ. Це не є нормальним способом ведення справ. Ще понад 100 членів СОТ поділяють наше занепокоєння. Якщо якісь інші країни-члени СОТ підуть шляхом України і спробують передомовитись про умови їхнього вступу до Організації, система СОТ зазнає безпрецедентного випробування на міцність.
Головний аргумент у публікації зосереджується на правах України за Статтею 28. Але саме по собі існування таких прав не означає, що вдаватися до них є наймудрішим способом дій. Подумаймо про СОТ, як про групу альпіністів, зв'язаних між собою задля безпеки, які намагаються піднятися на вершину і повернутися у повному складі до базового табору. Кожен окремий альпініст, мабуть, має право відв'язатися посеред сходження, але це створить для нього і для колег-альпіністів підвищений ризик зірватися. Колега, який вказує на це, є не «гнобителем», як випливає із слів пана П'ятницького, а зацікавленою стороною, що привертає увагу до небезпек немудрих дій. Тоді як члени СОТ мають свободу вийти із своїх зобов'язань, такий вчинок може спровокувати інших піти цим шляхом, і в результаті всім стане гірше, ніж було.
Що стосується американського антидемпінгового мита, накладеного на сім українських товарів, які згадані в інтерв'ю, то важливо пам'ятати про існування в нашому торговельному законодавстві виваженого шляху розгляду таких питань. Ми розповідали, за різних нагод, як виробники і експортери, в тому числі і з України, можуть використати адміністративні та «присмеркові»/прикінцеві перегляди і аргументовано брати участь у процесі, наводячи свідчення, які дозволять або знизити мита, або скасувати їх зовсім. Інші члени СОТ, навіть ті, щодо яких діяли високі мита, успішно користувалися цими процедурами для розгляду відповідних питань.
