Спеціальні потреби

Байден вперше назвав геноцидом війну Росії проти України


Прапор Росії встановлений російськими військами у захопленій частині міста Маріуполь Донецької області 12 квітня 2022 р.
Прапор Росії встановлений російськими військами у захопленій частині міста Маріуполь Донецької області 12 квітня 2022 р.

Президент США Джо Байден вперше звинуватив російську владу у злочинах проти людства в Україні, назвавши російського керівника «диктатором, який оголосив війну і чинить геноцид».

«Так, я назвав це геноцидом, бо стає чіткіше й чіткіше, що Путін просто намагається знищити ідею можливості бути українцями і докази зростають», - сказав Байден журналістам 12 квітня.

З'являється щораз більше доказів буквально жахливих речей, які росіяни скоїли в Україні...
Джо Байден

Президент Байден не раз говорив про воєнні злочини Росії, і давно казав, що вважає Путіна відповідальним за вбивства, але застосування терміну геноцид називають визначальним.

«Конвенція щодо запобігання і покарання злочинів геноциду» ООН називає геноцидом дії скоєні «з намірами знищити, повністю або частково, національну, етнічну, расову чи релігійну групу».

Конвенція вимагає втручання країн - підписантів для запобігання та покарання злочинів геноциду.

Байден сказав, що він наразі дає особисту моральну оцінку, а юридичну повинні дати міжнародні правники.

«З'являється щораз більше доказів буквально жахливих речей, які росіяни скоїли в Україні, і ми будемо дізнаватися лише більше й більше про спустошення, і дамо юристам визначити на міжнародному рівні, чи це підпадає під визначення, чи ні», - сказав Байден.

Президент України Володимир Зеленський назвав заяву Байдена «справжніми словами справжнього лідера» і наголосив, що «називати речі своїми іменами важливо, щоб протистояти злу».

Чільний радник українського президента Михайло Подоляк сказав, що «це крок до того, аби примусити РФ сісти на лаву підсудних. Нашим партнерам вкрай важливо давати точні юридичні дефініції тому, що відбувається. Називати геноцид геноцидом — наближати кінець масовим вбивствам в Україні».

Називати геноцид геноцидом — наближати кінець масовим вбивствам в Україні.
Михайло Подоляк

Звинувачення американського керівника з'явилося в той сам день, коли Володимир Путін наполіг, що він не збирається припиняти вторгнення в Україну.

Путін сказав 12 квітня, що російський наступ «триватиме до його повного завершення і виконання всіх визначених завдань».

Заява Путіна пролунала на тлі зосередження російських військ на південному сході України і приготувань до наступу там, після того як українська армія відбила наступ Росії на Київ.

Російський керівник також відкинув можливість мирного врегулювання, заявивши, що переговори з Україною «зайшли в глухий кут» зокрема через те, що українці звинуватили росіян у воєнних злочинах та вимагають притягнення Москви до відповідальності.

Путін та його союзник, білоруський правитель Александр Лукашенко, наполягали, що свідчення вбивств російськими військовими українських цивільних, зокрема у містечку буча під Києвом, були нібито вигадані і спеціально інсценізовані.

Окрім сотень виявлених розстріляних цивільних під Києвом надходять також дані про сотні українців вбитих російськими військами у Чернігівській області, значна частина якої була окупована Росією впродовж приблизно місяця.

Представники української влади кажуть, що в обложеному росіянами місті Маріуполь в Донецькій області вже загинули десятки тисяч людей.

ООН про геноцид

Походження

Слово «геноцид» вперше застосував польськй правник Рафаель Лемкін 1944 року в книзі Axis Rule in Occupied Europe (Правління держав “Вісі” в окупованій Європі). Воно складається з грецького слова «генос», що означає расу, плем’я і з латинського слова «цид», що означає вбивати. Лемкін створив цей термін частково у відповідь на нацистську політику систематичного винищенн євроїв під час Голокосту, але також у відповідь на попередні історичні випадки цілеспрямованих дій з метою винищення певних груп людей. Згодом Рафаель Лемкін очолював вимоги визнання геноциду міжнародним злочином.

Вперше геноцид визнали злочином в межах міжнародного права 1946 року на Генеральній асамблеї Організації Об'єднаних Націй 1946 року. Його кодифікували як окремий злочин в «Конвенції щодо запобігання і покарання злочинів геноциду» 1948 року. Станом на січень 2018 року цю конвенцію ратифікували 149 країн. Міжнародний суд неодноразово наголошував, що та конвенція уособлює принципи, які є частиною загального звичаєвого міжнародного права. Це означає, що незалежно від того, чи держави ратифікували «Конвенцію про геноцид», чи ні, вони мають зобов’язання законом визнавати принцип, що геноцид - це злочин заборонений міжнародним законом. Міжанродний суд також заявляв, що заборона геноциду є запобіжною нормою міжнародного закону, а отже відступ від нього не дозволяється.

Визначення злочину геноциду, яке містяться в статті другій «Конвенції щодо геноциду» було результатом переговорного процесу і відображає компроміс досягнутий між державами - членами ООН 1948 року під час створення конвенції. Відповідно з конвенцією геноцид визначений так само і в Римському статуті Міжнародного кримінального суду і в статутах інших міжнародних та гібридних юрисдикцій. Багато країн також вписали злочин геноциду у свої внутрішні закони, а іншим це ще належить зробити.

Визначення - Стаття ІІ «Конвенції щодо запобігання і покарання злочину геноциду»

В сучасній конвенції геноцид означає будь-які з наступних дій, вчинені з наміром знищити, повністю або частково, національну етнічну, расову чи релігійну групу як таку:

а. Вбивство членів групи;
b. Спричинення серйозних тілесних чи психічних ушкоджень членам групи;
c. Навмисне створення для групи умов життя, які мають на меті призвести до фізичного знищення її цілком або її частини;
d. Насадження заходів з метою запобігання народжуваності в групі
e. Насильне переміщення дітей групи в іншу групу;

Елементи злочину

В статті першій «Конвенції щодо геноциду» вказано, що злочин геноциду може бути скоєний в ході збройного конфлікту, міжнародного або неміжнародного, але також і в мирних умовах. Останнє більш рідкісне, але можливе. Та стаття встановлює обов’язок сторін - учасниць запобігати злочину геноциду і карати за нього.

Поширене розуміння того, що є геноцидом, є ширшим ніж окреслення нормами міжнародного закону. Стаття друга «Конвенції щодо геноциду» містить вузьке визначення злочину геноциду, який включає дві головні елементи:


1. Психічний елемент: «Намір знищити, повністю або частково, національну, етнічну, расову або релігійну групу як таку; і

2. Фізичний елемент, який включає чітко перераховані наступні п’ять дій:

  • Вбивство членів групи
  • Спричинення серйозних тілесних чи психічних ушкоджень членам групи
  • Навмисне створення для групи умов життя, які мають на меті призвести до фізичного знищення її цілком або її частини
  • Насадження заходів з метою запобігання народжуваності в групі
  • Насильне переміщення дітей групи в іншу групу

Найважче визначити намір. Для того, щоб бути геноцидом необхідне підтвердження намірів злочинців знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу. Культурного знищення недостатньо, так само як і намірів просто розпорошити групу. Саме спеціальний намір (dolus specialis) робить злочин геноциду таким особливим. На додаток судова практика пов’язувала намір з існування плану держави чи організації, або політики, навіть якщо визначення геноциду в міжнародному законі не включає такого елементу.

Важливо, що жертви геноциду були обрані не випадково, а цілеспрямовано - через їхню справжню чи уявну належність до однієї з груп захищених Конвенцією (яка, наприклад, виключає політичні групи). Це означає , що ціллю знищення має бути група, як така, а не її члени чи окремі особи. Геноцид також може бути скоєний проти лише частини групи, якщо ту частину можна окреслити (включно з географічно обмеженим районом) і якщо вона «суттєва».

Розсилка

Recommended

  • Підписуйтеся на Голос Америки Українською в Telegram

    Підписуйтеся на Голос Америки Українською в Telegram

XS
SM
MD
LG