Кандидати в президенти США від Демократичної та Республіканської партій вибрали своїх напарників – кандидатів у віцепрезиденти. Тепер питання полягає в тому, як їхні напарники можуть допомогти підвищити шанси кандидатів на перемогу під час виборів 5 листопада.
Кореспондентка "Голосу Америки" Вероніка Бальдерас Іглесіас поспілкувалась з експертами, щоб з'ясувати історичне значення кандидатів у віцепрезиденти США та чим конкретно Тім Волз і Джей Ді Венс можуть посприяти кампаніям своїх кандидатів.
Віцепрезидентка США Камала Гарріс не приховувала впевненості у своєму виборі, коли у вівторок, 6 серпня, у Пенсильванії представляла губернатора Міннесоти Тіма Волза як свого напарника на виборах:
"У своєму штаті він був зразковим виконавчим директором, і з його досвідом, я вам кажу, Тім Волз буде готовий до роботи з першого дня", - виголосила кандидатка на президента від демократів.
Її опонент - кандидат у президенти від Республіканської партії Дональд Трамп також хвалить політичне минуле свого напарника, сенатора від Огайо Джей Ді Венса і називає його "людиною, яка найкраще підходить" на цю посаду.
Втім нещодавно колишній президент применшив важливість для виборів особи, яка є кандидатом на віцепрезидента.
"Вважаю, що це добре історично задокументовано – віцепрезидент, з погляду виборів, не має жодного впливу. Тобто, практично ніякого впливу. Все залежить від вибору президента", - сказав під час одного з виборчих виступів Дональд Трамп.
Експерти пояснюють: через те, що віцепрезиденти часто перебувають у тіні президентів США, їхню роль часто недооцінюють. Втім вони - перші в черзі на посаду, якщо президент країни не може виконувати своїх обов'язків. Крім того, віцепрезидент є ключовою особою у просуванні політичного порядку денного своєї партії.
"Їх роль насправді полягає в тому, щоб діяти як підлеглі, допомагати просувати та проводити політику президента та розширювати здатність президента функціонувати в якості національного та міжнародного лідера", – каже Джоел Голдштейн, заслужений професор права в Університеті Сент-Луїса.
За його словами, вибір віцепрезидента певною мірою може сприяти президентській кампанії кандидата.
"Вибір Білла Клінтона - Ела Гора - у 1992 році був дуже вдалим. Поєднання цих двох молодих центристів з півдня, бебі-бумерів, надіслало сигнал про зміну поколінь", – розповідає професор Голдштейн.
Невдалим вибором, переконаний професор, було рішення сенатора-республіканця Джона Маккейна призначити своєю напарницею губернаторку Сару Пейлін, коли він балотувався у президенти 2008 року.
"Вона стала фігурою, яку пародіювали під час кампанії, і я думаю, в кінцевому підсумку вона зашкодила кандидатурі Маккейна. Хоча це не було причиною його програшу", – додав Голдштейн.
Нині кампанія демократки Камали Гарріс робить ставку на Тіма Волза та його зосередженості на економіці, що підтримує сім’ї.
"Підтримка сімей у його випадку – це не про контроль над репродуктивними правами, а економічна підтримка сімей, освіта, охорона здоров’я, житло, створення робочих місць", – констатує Елізабет Клеменс, політична соціологиня.
Натомість Джей Ді Венс допоможе просунути республіканський наратив, каже аналітик Пітер Лодж:
"Наратив, який вони просувають, наступний: знаєте, колись була Америка, де, якщо ви наполегливо працювали, грали за правилами, як працьовита сім’я середнього класу, то ви могли досягти успіху – і що цієї Америки зараз немає, і мовляв, якщо ви проголосуєте за них, та Америка повернеться".
Навіть якщо кандидати у віцепрезиденти рідко впливають на результати виборів, американські виборці, напевно, звертатимуть увагу на те, наскільки добре обрані віцепрезиденти прислухаються до електорату та доносять їхні занепокоєння, кажуть аналітики.
